Разом, віч-на-віч із цілим світом

Написати цю статтю спонукав мене лист. Лист, написаний у 1958 році легендою Голівуду Полом Ньюманом своїй майбутній дружині – акторці Джоанн Вудворд у день весілля. Вони прожили разом 50 років аж до смерті Пола у 2008 році, і їхній шлюб вважався найбільш міцним у Голівуді.

Впевнена, є багато подружніх пар на світі, які жили або живуть у не менш щасливому та вірному шлюбі. Але ця пара була особливою: це був союз двох неординарних та надзвичайно талановитих людей. Найчастіше такі люди не можуть бути довго разом, адже успішна кар’єра у Голівуді та ревнощі щодо успіхів одне одного часто руйнують шлюби зіркових пар. Але не їхній: вони були щасливим винятком із правила.

Він

Пола Ньюмена називали не інакше як «Блакитні очі Голівуду». Він був не тільки актором, а й  режисером, продюсером, благодійником та політично активним громадянином. Щоб розуміти ступінь популярності цієї незвичайної людини, можна сказати, приміром, що це був Джордж Клуні 60-70-х років минулого сторіччя. Маючи справді привабливу зовнішність, сам він терпіти не міг ярлика і одного разу придумав собі епітафію: «Тут лежить Пол Ньюман. Він помер жебраком і невдахою, бо його очі раптом стали карими». А також часто роздратовано говорив: «Хотілося б думати, що я зміг би зіграти свої ролі не гірше, навіть якщо б у мене взагалі не було очей».

Ньюман був не просто голівудською зіркою у звичному розумінні, не просто вміло користувався привабливим обличчям і атлетичною фігурою. Він був справжнім актором цієї школи. Навчався у Лі Страсберга, першого педагога, який переніс систему Станіславського на американську землю. З цієї ж школи вийшли Аль Пачино, Дастін Хофман, Джек Ніколсон і Роберт де Ніро.

У його послужному списку фільми «Бутч Кессіді і Санденс Кід», фільм, який вважають найбільш касовим вестерном всіх часів, «Довге спекотне літо» за творами У.Фолкнера, «Колір грошей», «Вердикт» і багато інших фільмів, які своєю популярністю здебільшого зобов'язані Ньюману.

Протягом 15 років Ньюман вісім разів номінувався на премію «Оскар», і кожного разу нагорода пропливала повз нього. Тільки в 1985 році він отримав першого Оскара, і то «за сукупністю заслуг». Важко сказати, чому до цього кіноакадемія не нагороджувала Ньюмана. Мабуть, не хотіла конфліктувати з президентом Річардом Ніксоном, який записав актора в список особистих ворогів, або причиною було те, що актор спонсорував свою особисту премію «За свободу слова». Цю премію вручали американцям, які боролися за виконання закону про свободу слова. Саме за активну громадянську позицію, за незаплямовану репутацію людини честі і слова, Пола Ньюмена називали «Совістю Голлівуду».

Вона

Джоанна Вудворд - актриса, яку всі без винятку критики, кінознавці і кіномани вважають однією з кращих американських драматичних актрис її покоління. Вона удостоїлася «Оскара» в 1958 році - на 30 років раніше, ніж цю премію отримав її знаменитий чоловік. Вона отримувала премії  фестивалю в Сан-Себастьяні,  Каннського фестивалю,  Британської академії БАФТА,  «Еммі» та тричі - «Золотий глобус» плюс - номінації: три на «Оскара», три - на «Золотий Глобус», 2 - на БАФТА і 3 - на «Еммі».

Джоанна Вудворд грала у фільмах Сіднея Люмета, Мартіна Рітті, Мартіна Скорсезе, Джона Айворі і у фільмах, які спеціально для неї ставив і режисирував Пол Ньюман. Майже всі ці фільми увійшли до золотого фонду американського кінематографа, але ні один не придбав масової популярності. А сама Вудворд ніколи не набула статусу «кінозірки». Чому?

У молодості Джоанна Вудворд була дуже гарною і чарівною. Недарма у фільмі Шефнера «Стриптизерка» вона грала роль, що призначалася для Мерилін Монро, і грала чудово. Але вона ніколи не мала ту суміш чарівності і шикарності, яка відповідала б голлівудському стандарту «гламурності». Вона була не зіркою, а актрисою, і позбавлений уяви Голівуд, не пропонував їй провідні ролі.

Один із її наречених, письменник Гор Відал писав про Джоанну: «Зазвичай хороші актриси не бувають інтелігентними жінками. Джоанна була рідкісним винятком. Наші заручини були фікцією, її викликом Ньюману, але ми залишилися друзями на все життя».

Долаючи перешкоди

Історія кохання Джоанни та Пола почалася у 1952 році під час постановки бродвейського спектаклю «Пікнік», коли Пол був вже одружений з однокурсницею з коледжу, акторкою Жаклін Вітт, та був батьком двох дітей. Він дуже серйозно ставився до свого сімейного і батьківського обов'язку. Тому після вистави Пол і Джоанна припинили будь-які відносини. Джоанна говорила потім: «Протягом наступних чотирьох років ми витратили жахливо багато часу на те, щоб бігати один від одного». Але доля продовжувала зіштовхувати їх разом.

За цей час у Ньюмана народилася третя дитина, а Джоанн навіть три рази була заручена. Доля їх знову звела в кінці 57-го року на зйомках фільму «Довге спекотне літо». Саме тоді вони зрозуміли, що опиратися такому сильному почуттю більше не можуть.

Про парну гру Пола і Джоанни у цьому фільмі акторка Анджела Лансберрі писала: «Між ними було таке взаєморозуміння, таке відчуття партнера ... Вони були закохані одне в одного і в житті, і на екрані. Від їхніх спільних сцен пашить жаром - і тоді, коли їхні герої готові вчепитися один одному в горлянку, і тоді, коли вони піддаються чарам один одного ...»

Після закінчення зйомок Ньюман домігся розлучення. Спочатку дружина відмовила йому. Пол довго мучився, навіть запив, але приходив додому, й діти довго не здогадувались про те, що відбувається в родині. Джоанна говорила, бачачи страждання Пола: «Розлучення - це коли здирають живцем шкіру». Але потім, мабуть, дружина просто зглянулася над ним та дала згоду на розлучення. Отримавши документи про розлучення, Пол і Джоанна вирушили у Лас-Вегас і влаштували 29 січня 1958 року, за висловом Джоанни, «чудове весілля без смаку».

Разом, віч-на-віч із цілим світом

Всупереч пліткам, шлюб Пола і Джоанна виявився на рідкість міцним. Більше того, за всі роки спільного життя Пол не був помічений ні в одній не те що скандальній історії, але навіть найменшому флірті. А одного разу у відповідь на рішучі дії шанувальниці, яка ризикнула "взяти фортецю штурмом", Пол відповів: "Прости дитинко, я безвилазно одружений".

Джоанна подарувала йому трьох дочок, але Пол найбільше любив свого єдиного сина Скотта з першого шлюбу. І тим сильніше переживав трагедію, коли син помер від передозування наркотиками. У цей важкий час Пол звинувачував Джоанну в тому, що він "недогледів" Скотта, в тому, що через неї він пішов з сім'ї. Але в неї вистачило сил не дати Полу замкнутися в собі. Завдяки її доводам Ньюман створив Фонд імені Скотта Ньюмана, який займається освітніми програмами для молоді, яка бажає позбутися від пристрасті до наркотиків і алкоголю. Також Пол заснував в Коннектикуті річний скаутський табір The Hole in the Wall Gang Camp для дітей, хворих на рак. Гіркою іронією долі стало те, що якраз від раку Пол і помер. Крім того, саме їй він зобов'язаний своєю режисерською кар'єрою – слухаючи скарги дружини на нудні ролі, Ньюман вирішив сам стати режисером і знімати дружину у "вартісному кіно".

Джоанна Вудворд мала синдром «відмінниці» й у шлюбі з Полом хотіла встигнути все, і притому найкращим чином. Пол прийшов до неї з трьома дітьми від першого шлюбу, які місяцями жили з ними - дві дівчинки і хлопчик-підліток, який був ображений за матір, сварився з батьком, зневажав мачуху і роками з нею не розмовляв. Джоанна писала в листі: «Я нетерпляча. Я часто перебільшую емоції. У мене бувають істерики, і я іноді шпурляю речі. Але я ні від чого не можу відмовитися. Мої амбіції бути кращою в світі актрисою, кращою в світі дружиною і кращою в світі матір'ю пригнічують Пола. Але сім'єю він дорожить так само, як я».

Після перших пологів Джоанна вже через місяць знімалася - в чудовому фільмі Сіднея Люмета «З породи утікачів», у якому її партнерами були Марлон Брандо і Анна Маньяні. У тому ж 59-му році Вудворд прекрасно зіграла у фільмі Мартіна Рітті за романом Фолкнера «Звук і лють» в парі з Юллом Бріннером. Але чим далі, тим більше часу Джоанна присвячувала дітям.

Ньюман розповідав біографу: «Я приходив додому і заставав Джоанну, яка накривала стіл на сімох і бурмотів: «Боже мій, що я тут роблю? Що я роблю?! .. » Я знав, як їй хотілося працювати, але який був вихід з цієї ситуації? Якщо я буду на зйомках, вона - в театрі, то що це за шлюб? … Я не виїжджав надовго. Якщо зйомки займали більше двох тижнів, зі мною їхала вся родина».

Джоанна зізнавалася, що до 46-ти років життя здавалося їй катастрофою. Вони з Полом пережили всією сім'єю смерть Скотта, сина Пола, вони з перемінним успіхом намагалися допомогти старшій доньці Пола адаптуватися до своєї долі - бути дочкою кінозірки. Пол був безперервно затребуваний, але все частіше був незадоволений собою і своїми «зірковими» ролями ... Однак час минав, діти виросли, і настав момент, коли Джоанна дозволила собі здійснити давнє бажання - повернутися на телебачення, де вона так вдало починала.

«Я не можу не грати. Інакше я стаю нестерпною. Справа в тому, що я не знаю, як НЕ грати. Це - як вроджена деформація. Спочатку ви вчитеся з цим жити, а потім не можете жити без цього», - казала вона.  Й 46-річна Джоанна рвонулася вперед: вона грала по три-чотири ролі в рік. За ролі у кількох Джоанна неодноразово номінується на найвищі нагороди й отримує «Еммі» і тричі «Золотий глобус». Вона повертається і в кіно: у Скорсезе в «Столітті невинності» вона весь фільм веде за кадром голос Едіт Уортон. У фільмі «Філадельфія» Джоанна грає матір героя Тома Хенкса - жертви СНІДу.

Майже усі фільми, в яких знімалася Джоанна Вудворд, були не загальновизнаними шедеврами, це - фільми для вибраної публіки. До цього ж розряду відносяться дві картини, поставлені для неї Полом Ньюманом, який хотів показати світу Джоанну такою, якою він її бачив: надзвичайно талановитою характерною актрисою. Це фільми «Рейчел, Рейчел» (два «Золотих глобуса») і «Вплив гамма променів на ріст місячних чорнобривців» (приз кращої актриси Каннського фестивалю).

\

Навряд чи буде помилкою сказати: якби поряд з Полом Ньюменом не було такої вражаюче обдарованої актриси і яскравої індивідуальності, як Вудворд, його життя загалом та творче життя зокрема не було б таким повним та багатогранним. Читаємо в подвійній біографії Морелла і Епстайна «Пол і Джоанна»: «Ньюман, за висловом критика О'Шеа, довго «продавався» за його зовнішній вигляд. Уже в 70-ті він скаржився на свої «зіркові» ролі, на те, що змушений повторюватися. Йому так набридло грати, що він зайнявся мотогонками, приділяв багато часу проекту літніх дитячих таборів... Але вік і горе, додавши зморшок його прекрасному обличчю і душевного болю його грі, зробили Ньюмана доступним для характерних ролей, про які він мріяв. І в ролі неохайного юриста у фільмі Люмета «Вердикт» Ньюман досяг вершин, до яких не доходив в своїх найпопулярніших зоряних ролях».

Але знаменно, що новий пік акторських кар'єр Вудворд і Ньюмана знову був парним - у фільмі Джона Айворі «Містер і місіс Бридж».  Стів Вайнберг казав про цей фільм: «Смішно думати, що на екрані можна побачити відображення реального шлюбу. Тим не менш, в кіно немає пари, що грала в більшій гармонії, ніж Вудворд і Ньюман в цьому фільмі. Два літніх актори зіграли, на мою думку, кращі ролі своєї кар'єри. Вони створили два символи епохи, що минає, які опинилися на межі епохи прийдешньої... Немає сумніву, що вони обидва увійдуть в пантеон американського кінематографа. Яка пара! І яка насолода - бачити їх знову разом на екрані.»

Пол про шлюб з Джоанною

Коли Пола питали, у чому секрет їхнього щасливого шлюбу з Джоанною, він чесно відповідав, що немає й гадки. А також жартома казав: «Ми одружилися у ті часи, коли ще всі лагодили: тостери, взуття, шкарпетки, і шлюби теж лагодили...» і додавав, «не треба заглядати під килими, там завжди багато пилу.»

«Мене часто запитують, як уцілів мій шлюб з Джоанною. Я думаю, секрет у правильній пропорції пристрасті і поваги...»

«Я іноді дивлюся, як вона справляється: і з дітьми, і зі мною, і зі зйомками, і думаю: «Боже, яке вона все-таки диво!»

Описуючи свої відносини з дружиною, Ньюман говорив: «Я приймаю великі рішення, а дружина - дрібні. Наприклад, якщо я хочу жити в Каліфорнії, а вона в Коннектикуті, ми живемо в Коннектикуті. Адже це неважливо, всього лише географія. Якщо вона вважає, що я повинен стати демократом, а не республіканцем - я стану. Тому що це дрібниця. А ось зовнішня політика нашої країни по відношенню до Китаю - це важливо. Її я приймаю близько до серця».

Джоанна про шлюб з Полом

«Я не проти того, щоб бути« місіс Ньюман» (особливо в моменти криз). Пол - кінозірка... суперзірка... і «секс-символ». А я - характерна актриса. Гірше, якщо б було навпаки...»

«Наші відносини часто бувають бурхливими. Інші б на нашому місці вже розлучилися. Але ми все ще одружені. Справа в тому, що ми подобаємося одне одному...»

«Пристрасть з роками слабшає, звичайно. Але якщо чоловік кожен день смішить вас, то проти цього не встояти».

Замість післямови

А ось, власне, й лист, який спонукав мене взятись за написання статті.  Лист, написаний Полом до Джоанни у день їхнього весілля, чоловіком, за плечима якого був уже один шлюб, і який знав, що є головним у подружньому житті. (Вибачте за мій не надто "літературний" переклад листа, хотілося якнайближче триматися оригінального тексту).

«Щастя не просто «створюється» у шлюбі. Джерелом гарного шлюбу є робота двох людей. Мистецтво Шлюбу полягає у тому, що незначні речі насправді є найважливішими. Ми  ніколи не будемо надто старими, щоб тримати одне одного за руки. Ми не повинні забувати кожного дня хоча б один раз сказати: я тебе кохаю.

Шлюб означає, що ніколи не можна йти спати з гнівом на серці. Нічого не можна вважати само собою зрозумілим, тому що це – подорож довжиною у ціле життя, яка не закінчується медовим місяцем.

Шлюб означає спільні цілі та спільні цінності. Шлюб – це двоє людей разом, віч-на-віч із цілим світом. Шлюб створює кругообіг любові, який охоплює усю родину. Шлюб означає робити щось заради один одного, але не через обов’язок або жертовність, а тому, що це приносить радість.

Шлюб означає говорити одне одному слова вдячності і засвідчувати пошану, а навзаєм не чекати досконалості. Шлюб означає пристосування, терпіння та порозуміння і, само собою, гарну порцію гумору. Здатність прощати та забувати. Таку атмосферу, у якій можуть рости обидва партнери. Де є місце духовності: для спільного пошуку добра та краси.

Шлюб встановлює стосунки, в яких кожен партнер однаково незалежний, а зобов'язання та залежність є взаємними. Шлюб означає не тільки знайти підходящого партнера, але й стати підходящим партнером.»

У передмові до подвійної біографії «Пол і Джоанна» автори пишуть: «Це - історія двох ренесансних людей, які хотіли отримати все: любов і свободу, шлюб і пристрасть, сім'ю і улюблену справу. І вони разюче близько підійшли до мети, подолавши свої трагедії, розбіжності і, головне, подолавши спокусу слави».

Погляньте на спільні фото Пола та Джоанни, і ви побачите, у чому секрет. Варто тільки завважити ЯКА вона щаслива, і ЯК він дивиться на неї. Такі почуття зіграти не під силу навіть таким великим акторам, якими були Пол Ньюман та Джоанн Вудворд. Між двома останніми фото - кілька десятиліть, а він так само закохано дивиться на неї, а вона так само щаслива...

Маріанна Пайда