Як отримувати задоволення від ролі батьків

Незважаючи на те, що наша дитина є носієм наших геномів, і більшість імпульсів отримує від батьків, вона також є носієм великої кількості новинок, які  сформувалися за дивної гри природи унікальним способом, характерним виключно для її особистості. 

Сьогодні поговоримо про те, що насолоджуватись батьківством більше здатні ті батьки, які не тільки хочуть формувати своє чадо, але й можуть розслабитися, і з радістю спостерігати, як розкривається індивідуальність їхньої дитини.

У психологічних дослідженнях вагомою темою є те, яким чином батьки впливають на дітей, яким чином  вони їх формують, виховують. Але менше говорять про те, чи змінюються в процесі виховання самі батьки?  Ми завжди додаємо, що виховання - це не однобічний процес, а скоріше, круговий : дитина задає певний  стиль виховання, який надалі рухається по спіралі між двома сторонами, які формують одна іншу. Але , чомусь, ми все одно говоримо про те, що змінилось саме в дитині.

Батьки також змінюються, вони народжуються разом з першою дитинкою: в ту мить започатковується  їхня батьківська, материнська сутність. І ці зміни відбуваються не лише тому, що людина відповідальна за іншу, хоча, ймовірно,  це значною мірою впливає на особистість. Якщо ми спитаємо татусів і мам, чому ж вони навчились в своїх діток, ми побачимо, що картина набагато яскравіша, ніж ми могли подумати. 

Анетт розповідає, що вона почала розуміти, що означає помічати приємні дрібниці тоді, коли її маленький син почав цікавитись навколишнім середовищем: у кілька місяців вже не спав на прогулянці, а з цікавістю науковця розглядав будівлі, дерева, людей. Пізніше ця зацікавленість зростала,  коли він зміг тримати в ручках предмети, і протягом довгих хвилин роздивлявся гребінець, листок паперу, або якусь іншу річ. В наш час здатність проживати теперішнє вивчають на терапевтичних заняттях, щоби ми помічали те, що нас оточує, що з нами відбувається саме зараз, замість того, щоби згадувати минуле, або планувати майбутнє. Терапевтом Анетт став її синочок. Вона зрозуміла, що навіть не знає, як виглядають будинки на  вулиці, де вона живе вже десять років. Звичайно, вона їх бачить завжди, але не розглядає тому, що зайнята своїми актуальними справами. Коли вона усвідомила, що оточуючі її речі набагато цікавіші за прокручування в голові рутинних справ, перед нею відкрився новий світ.

Ґабор и Маріанна також навчилися смиренню, скромності, хоча й у зовсім різних життєвих ситуаціях. Ґабор особливо важко пережив підлітковий вік доньки. Цей період  не був занадто бурхливим, але для Ґабора було важко прийняти, що настав той момент, коли вони з дружиною повинні відпустити її з дбайливого оточення.

Дівчина, відповідно своєму віку, проводила більше часу з друзями, прислухалась до їхньої думки, хотіла відповідати їхнім вимогам.  Ґабор відчуває, що він став насправді  дорослим в цей час  саме тому, що прийняв рішення підтримувати, зміцнювати доньку з тилу, але розумів, що плоди будуть пожинати вже не вони з дружиною. Поки донечка була маленькою, результати виховання залишалися в середині родини: якщо вони були успішними, батьки тішились спокійнішою, надійнішою дитиною.

Коли дівчинка стала підлітком, вони вже не отримували цих винагород, їм діставався тільки "гострий  язичок". Але вони знали, що за межами дому  стосунки з друзями, хлопцями, донечка будує на фундаменті їхньої підтримки.

Для Маріанни зворушливим, але й очищаючим досвідом став період вагітності і грудного вигодовування. Раніше вона вважала, що її тіло - це інструмент, який вона контролює. Під час вагітності і годування вона пережила те, що хтось інший використовує її тіло, і кожна її клітинка працює, формується, змінюється заради цього. Вона знала, що втома в деяких періодах вагітності є результатом того, що організм запасається енергією для плоду. Також вона знала, що зміну  її смаків формують інтереси дитинки.

Відчуття, яке вона називала "моє тіло позичили", досягло своєї кульмінації в останні місяці вагітності, коли вага, напруження животика кожної миті нагадували їй про те,  що хтось інший живе в домівці, яка до цього часу належала виключно їй. В період годування визначальним враженням стало те, що вона завжди повинна була бути доступною. Маріанна згадує цей період як гарний, але важкий. Він тривав добрих півтора роки, та, за її відчуттями, сильно змінив її особистість. З другою і третьою дитиною ці періоди були вже простішими.

Особисті історії кожного з нас є різними, але з впевненістю можна сказати, що виховання дітей трансформує батьків, показує такі секрети особистості,  які за інших обставин непомітні. Батько і мати в багатьох випадках можуть навчитись дрібницям, наприклад, тому,  що реагувати на певні події можна інакше, ніж вони вважали перед тим. Можна отримати практичні ідеї з простішого світогляду малечі. Наприклад, предмети можна використовувати не тільки за прямим призначенням. Але є й такі батьки, яких діти навчили смакувати відбивну з цукром.

Насолоджуватись батьківством більше здатні ті батьки, які не тільки хочуть формувати свою дитину у напрямку, який вони вважають вірним, але й можуть розслабитися та із з задоволенням спостерігати, як розкривається індивідуальність їхньої дитини

Переклад: Ольга Рішко

За матеріалами http://divany.hu