7 за! Або чому обов'язково подорожувати разом з дітьми.

Ми часто сумніваємося, а чи варто подорожувати з дітьми? А чи не краще, лишити їх на "дядю Васю" і поїхати самим відпочити?

  Скажу Вам так, коли ваша сім'я, вже не тільки Ви двоє, а троє і більше, коли Ви  вже перестали жити лише один для одного, а весь світ Ваш закрутився навколо самого головного у Вашому житті, тоді нема чого сумніватися: все треба робити разом. І подорожувати, в тому числі.  

1. Мама, тато, я - ми одна сім'я.

 

Ніколи не забуду, як стала свідком однієї розмови. Я тоді була ще молода і незаміжня, спокійно сиділа собі в кафе і пила каву. За сусіднім столиком сиділа мама з дочкою і про щось балакали. Можливо, я б не звернула на них уваги, але раптом дитина (їй було десь років 7) почала гірко плакати і просити маму взяти її з собою у відпустку. На що мама відповіла, що дочка з ними на Канари не поїде, а поїдуть лише вони з татом, щоб відпочити від неї (дитини!), а  вона поїде на цей час в село до бабусі... В мене очі на лоб вилізли! Ще б пак. І я б заплакала! Де Канари? А де село разом з бабцею...   Я не знаю, чим скінчилася вищевказана ситуація, але для себе я чітко вирішила, що моя дитина завжди буде їздити зі мною, хіба, може, якщо сама не захоче.   Справді, сім'я має бути єдиним цілим, і ми повинні намагатися якнайтісніше переплітати наші інтереси та наші життя один з одним.   Не виходить по грошах поїхати всім разом на море? Є інші, дешевші варіанти! Не виходить їхати на місяць? Поїдьте на тиждень! Але поїдьте всі разом, подаруйте свій дорогоцінний час родині.   Часто, у подорожах з нами трапляється щось дійсно захоплююче, таке, що ми згадуємо роками. Набагато краще, коли свідками такої події стає вся сім'я, а не окремі її члени, тоді коли хтось один про це згадає, то всі мають приємні спогади.

2. Дитина розвивається

Так, так. Я саме про те, що дитина, яка подорожує разом з батьками,  розвивається швидше, ніж та, яка сидить з мамою в чотирьох стінах власної хати і, в кращому випадку, один раз в день виходить погуляти на вулицю на 2-3 години. Скажете, що в хаті є розвиваючі іграшки, телевізор і комп'ютер з Інтернетом? Звичайно, є. Тепер це не дефіцит. Але, що це у порівнянні із справжньою мандрівкою? Мандрівка, яка б вона не була, чи це міні-похід на пів дня в ліс, чи на річку, чи у музей під відкритим небом, чи поїздка на 2-3 дні в Карпати, чи похід на вихідні з палатками, варіантів маса, розвиває дитину набагато швидше, ніж сидження в хаті.   Щоправда, я не впевнена на 100 %, що моя дитина розвивається так швидко завдяки нашим постійним подорожам, але впевнена, що ці мандрівки грають у загальному розвитку дитини далеко не останню роль.  

3. Дитина бачить

Що ж бачить дитина? Щасливих батьків! А це, погодьтеся, дуже суттєво. Часто, у буденному житті ми забуваємо бути щасливими. Наш час повністю забирає робота: вже там в кого яка. Ми  не маємо часу побавитися з дитиною, відмахуючись від неї і пояснюючи, що мама зайнята і тато зайнятий, і ти сам собі чимось займися. А тут... Мама відпочиває, тато відпочиває. Всі щасливі і задоволені життям. І дитина бачить: життя прекрасне, батьки спокійні, ми разом, ніхто нікуди не поспішає.
 

Мені здається, що чим частіше дитина бачить щасливих батьків, тим безпечніше і потрібніше в цьому світі вона себе почуває.

4. Дитина вчиться

Скажете, і вдома навчиться? Безсумнівно! Але, вийшовши за межі хати, дитина вивчить набагато більше:  

• є інші люди, не тільки мама і тато, їх багато, і далеко не всім є до неї діло;

 

• є різні засоби пересування, і в кожному з них є певні правила поведінки, яких дотримуються всі оточуючі;

 

• є магазини, аптеки, банки, ресторани, кафе, парки, сквери, річки, озера, море, та чого там, за хвірткою, тільки нема.

  Не мені Вам розповідати: дитина, як губка. Все втягує в себе, все аналізує,  все їй цікаво. Тому не бачу сенсу лишати дитину вдома тоді, коли самі їдете подорожувати. 5. Дитина пам'ятає.

 

Так,  мені відомо, що діти не пам'ятають свого дитинства. А Вам не спадало на думку, а чому, власне, вони його не пам'ятають? Я не експерт. Я не знаю. Але, зі свого дитинства я пам'ятаю дуже багато, хоча батьки досі сперечаються зі мною і кажуть, це неможливо, бо я була надто мала. Тепер мені 30. І я можу дозволити собі зробити деякі припущення: можливо діти не запам'ятовують сірої буденності, коли один день схожий на інший, і нічим особливим не відрізняється. Можливо, якби діти мали більше яскравих вражень, вони б дещо-таки понесли б з собою із дитинства у доросле життя?   Напишіть у коментарях, будь-ласка, чи погоджуєтеся Ви зі мною з даного приводу? Ваша думка дуже важлива для мене.   А мій приклад такий:   Коли мені ще не було 2 роки, ми з сім'єю вперше за моє коротке життя поїхали в Крим. Так от, я пам'ятаю з тієї поїздки майже все: і поїзд в якому ми їхали; і номер, в якому ми жили; і столову, де харчувалися; і дискотеку, коло якої проходили; і як я летіла з балкона 1-го поверху, і навіть в чому в той час була вдягнута; і як мене майже вгризла оса; і саме головне - море!!! Друга така поїздка була, коли мені було майже 4 роки. І її я пам'ятаю майже повністю. Як виявилось пізніше, за період мого дошкілля, ми з сім'єю так далеко більше не їздили, тому не дивно, що моє дитинство мені нічим не запам'яталося. А от море я обожнюю досі, я пам'ятаю, яке воно безмежно шикарне. Тепер, коли в мене є власна сім'я, я намагаюся щороку побачити його і прищепити моїй малечі таку саму жагу до моря, до подорожей,  до пригод, до життя, в якому бажання виконуються, а мрії стають реальністю.    5. Ви не почуваєте себе винними

 

Якщо Ваша дитина подорожує разом з Вами, ви точно не почуваєте себе винними ні перед собою, ні перед дитиною, ні перед тими, на кого ви хочете лишити дитину, доки самі будете відпочивати і мандрувати, відкриваючи для себе світ. Звичайно, дідусі-бабусі, ваші сестри-браття, інші рідні, чи добрі знайомі,  можуть взяти на себе догляд за вашим чадом, але чи не будете Ви почуватися перед ними винними? Чи не будуть вони потім Вам згадувати, що як тобі треба було, я все кинув, і допоміг, а тепер ти мені мусиш щотижня глядіти моїх трьох жевжиків, і не відмахуйся, бо ти мені винен...  Це цілком життєва ситуація, бо і ми самі, коли допомагаємо іншим, маємо таємне сподівання, що і коли нам треба буде, нам допоможуть.   А дитина, тим більше, якщо Вона вже розуміє, що батьки на деякий час хочуть від неї здихатися? Як Ви думаєте, чи не образиться вона на Вас? Чи не буде вона пам'ятати, що Ви поїхали без неї? І як Ви будете себе почувати, коли вона при кожній зручній нагоді буде Вам згадувати, що Ви її не взяли з собою?   Ну і врешті, Ви самі. Чи не гризтиме Вас сумління, за те, що лишили кохану дитину вдома?   Якщо на всі питання відповіли негативно, і впевнені, що і так нікому нічого не винні, тоді спокійно вирушайте у подорож самі. Але якщо сумніваєтеся, тоді, обов'язково беріть з собою дитину, і насолоджуйтеcя спільним відпочинком.

6. Встигаємо головне

Діти ростуть швидко. Як не крути, а час спинити ми не в змозі. Тут дивись, воно ще лежало, тут тільки-но почало повзати, а тут вже пішло-побігло, почало говорити, і на тобі вже й виросло, і тобі свої мізки вставляє))). Ми лише зібралися повезти свою малечу на каток чи в зоопарк... А вона тобі: а я з хлопцем піду... От і приїхали. Діти виросли.   А ми?   А ми постаріли. А чи встигли ми зробити те, що планували ще тоді, коли діти лише вчилися ходити і говорити? Чи показали, чи розповіли все, що хотіли? Не марнуйте часу. Робіть те, що вважаєте головним вже сьогодні. Діліться з дітьми своєю жагою до життя, своїми мріями, бажаннями, планами. Втілюйте їх разом із дітьми уже тепер. Не чекайте, доки вони підростуть і поступлять у ВУЗ, чи поїдуть підкоряти Європу.   7. Даруючи цікаве дитинство, отримуєте цікаву старість.   Як не втомлюється повторювати мій чоловік, найкраща інвестиція - це діти. Як не дивно, тепер, я з ним погоджуюся.   Інвестуючи час в дітей, можна сподіватися, що коли вони підростуть, вони не забуватимуть про Вас ні під час організації сімейних свят, ні під час планування подорожей, ні тоді, коли їм потрібна буде порада.   Якщо Ви організовуєте свої поїздки (в гори з палатками, спуск по річці, подорож до Єгипетських пірамід) разом з дітьми, дозволяєте їм брати участь у всіх етапах підготовки (планування маршруту, збір необхідних речей), враховуєте їхню думку, навіть якщо самі не в захваті від неї, тоді Ви дійсно можете сподіватися на те, що старість Ваша не буде самотньою і нудною. Ваші діти знайдуть, чим Вас зайняти.   Правда, моя дитина ще надто мала, для того, щоб я могла висловлювати такі припущення. Але всі ми маємо певний життєвий досвід і деякий наглядний приклад. От і я маю кілька знайомих сімей, де давно дорослі діти, дуже часто проводять час із батьками у мандрівках, на свята, і т.п. і отримують від спільно проведеного часу масу задоволення, як у дитинстві.   На питання, поставлене батькам, як так вийшло, що діти постійно їм телефонують, запрошують у поїздки чи до себе в гості, і взагалі протягом стількох років підтримують дуже добрі відносини,  батьки, посміхаючись, відповідають, що доки діти були малими, то вони весь вільний час присвячували їм: всюди брали їх із собою і залучали до будь-якої діяльності, чи то робота, чи відпочинок; а тепер настала їхня черга.     Отже, подорожуйте разом із дітьми. А як спланувати і організувати недорогі та захоплюючі подорожі з малюками, читайте на цьому блозі, я буду дуже рада, якщо мій особистий досвід стане Вам у пригоді.   І якщо Вам потрібна допомога в організації самостійних подорожей з дітьми, звертайтеся, я із задоволенням Вам допоможу.   Легких Вам і приємних подорожей! Більше цікавої і корисної інформації шукайте тут: http://polubiotpusk.blogspot.com/
  Ваша К.