Сімейна психологія

Рекомендую Вам прийти на очну консультацію до психотерапевта, оскільки дуже важко відповісти на Ваше питання у віртуалі.
Якщо Вам потрібне лікування - то психотерапевт направить Вас до психіатра, в іншому ж випадку робота з психотерапевтом допоможе Вам побачити, в чому корені Ваших проблем у стосунках і значно поліпшити їх.
З повагою - Наталка Касим

Доброго вечора, дня, ночі!
Найкраще піти разом до сімейного терапевта - бажано пропрацювати , тобто по-новому осмислити, впорядкувати цей досвід. Ймовірно, потрібні будуть як індивідуальні сесії з кожним  з членів подружньої пари, так і спільні. Важливо не шукати винних - в минулому змінити вже нічого не можливо, а про майбутнє варто подбати - сексуальне життя дійсно важливе для гармонійного життя в парі..

В такій ситуації важко щось радити, багато що залежить і від віку дитини і від стану мами (чи тата) і ще від великої кількості факторів. Раджу Вам звернутися до спеціаліста, щоб знайти оптимальний саме для Вашого випадку варіант і вийти з ситуації з мінімальними втратами.
З повагою, Наталка Касим

переглянула  статтю, яка Вас зхвилювала. Сподіваюсь, Ви вже практично застосували мою пропозицію поміркувати і над тим, чим Ваша ситуація точно відмінна від описаного.  Як на мене, Ви точно в іншій ситуації - Ви змогли побудувати шлюбні стосунки навідміну від прикладів, описаних в статті. А в шлюбі не існуює окремих я без спільного Ми! інше питання, що сім"я як жива ситема також має свої стадії розвитку, вікові кризи тощо.

Перше, що приходить: коли не можна змінити ситуацію, зміни ствоє ставлення... Але і це непросто, знаю.
На даний момент кілька думок  сформулюю: зменшує емоційні переживання, коли вдається дивитись на ситуацію з позиції спостерігача, а не учасника (спробуйте пересказати свою історію комусь від 3-ої особи, так, ніби це з кимось відбувається, наприкінці спробуйте щось порадити цій іншій жінці);

Якщо взяти  до  уваги  стадії  розвитку дитини, то  вважається, що дитина себе  починає  ідентифікувати  як  окрему  особистість  приблизно в  3 роки ( до трьох років дитина і мама в сприйнятті  дитиною  є одним  цілим). З  трьохрічного  віку  дитина робить перші самостійні "кроки" (вчинки). У  Вашій  ситуації  очевидно цей  процес  дещо  затягнувся  в  часі і  вчасного  відокремлення від  мами  не  відбулося,  відповідно  донька досі  відчуває  та виказує високий  рівень прив"язаності  до  Вас.

Відповідає: Вікторія Башкірєва, сімейний та дитячий психолог

Відповідає: Вікторія Башкірєва, сімейний та дитячий психолог

Відповідає: Вікторія Башкірєва, сімейний та дитячий психолог