Ви є тут
Як миритись з тим, що у чоловіка, навіть, після кількох років спільного життя єдиною жінкою в його житті залишається мама?
Мабудь запізно питатати про це, проживши 10 років у шлюбі. Але це тільки штамп у паспорті. Не відчувається сімейного тепла, та і на сім'ю наші відносини не зовсім схожі.
Чоловік працює за кордоном і довгий час ми не бачимось. За його відсутності я з двома маленькими дітками живу у батьків.Хоча своє власне житло ми маємо. Чоловік не хоче шукати роботу тут, аргументуючи це тим, що тут нема достойного заробітку.
Щоразу повертаючись додому, він спочатку йде до матері. Коли збирається від'їзджати - теж від матері. Всі церковні св'ята ( Пасха, Різдво...) теж у матері. Звичайно він кличе нас, але якщо я відмовляюсь їхати, поклавши його перед вибором, чоловік обирає родину, а не свою власну сім'ю. Дійшло навіть до того, що половину зароблених грошей зберігає його мати.
Мені дуже важко з цим миритись. Я відчуваю приниження, неповагу. І виясняти відносини теж втомилась. Адже вони не приносять результатів. Чоловік не хоче про це розмовляти. Останній раз все закінчилось тим, що виявилось, що одна жінка, яка заслуговує поваги - це звичайно його мати. Водночас він говорить, що кохає мене і не уявляє життя без нас.
Порадьте будь ласка як впоратись із своїми емоціями. Адже я дуже люблю свого чоловіка, але відчуваю, що він користується цим.
Перше, що приходить: коли не можна змінити ситуацію, зміни ствоє ставлення... Але і це непросто, знаю.
На даний момент кілька думок сформулюю: зменшує емоційні переживання, коли вдається дивитись на ситуацію з позиції спостерігача, а не учасника (спробуйте пересказати свою історію комусь від 3-ої особи, так, ніби це з кимось відбувається, наприкінці спробуйте щось порадити цій іншій жінці);
емоційний стан скоріше залежить від тих слів, якими Ви собі описуєте ситуацію, якщо би віднайти інші - більш нейтральні чи навіть позитивні? Наприклад, добре, що чітко відомо, як сім"я святкуватиме Різдво, Пасху; що частина турбот за Вашого чоловіка - не на Вас, адже 10 років життя у шлюбі і Ви ще кохаєте свого чоловіка - це чудово! Якщо йому саме так вдається адаптуватись у сучасному світі, можливо, варто це прийняти?
сучасна сім"я - це динамічне утворення, відсутні єдині стандарти, їх кожна сім"я напрацьовує сама. І у Вашому варіанті є певні сильні сторони, їх варто бачити для себе, або ж таки докладати зусиль для порозуміння один одного (напротивагу з"ясуванню стосунків:)) Спільні зустрічі з сімейним терапевтом можуть допомогти Вам більш керовано будувати стосунки, адже емоції лише сигналізуюють, що щось треба міняти, а Що і Як - завдання для Вашої інтелектуальної та духовної складової.
Щасти Вам!
З повагою, Вікторія