Якщо дитина дуже "мамина", як навчити дівчинку 5 років бути більш самостійно? Дитина вс

Якщо взяти  до  уваги  стадії  розвитку дитини, то  вважається, що дитина себе  починає  ідентифікувати  як  окрему  особистість  приблизно в  3 роки ( до трьох років дитина і мама в сприйнятті  дитиною  є одним  цілим). З  трьохрічного  віку  дитина робить перші самостійні "кроки" (вчинки). У  Вашій  ситуації  очевидно цей  процес  дещо  затягнувся  в  часі і  вчасного  відокремлення від  мами  не  відбулося,  відповідно  донька досі  відчуває  та виказує високий  рівень прив"язаності  до  Вас. Але,  якщо докласти зусиль  і цілеспрямовано розвивати в доньці  ініціативність (яку ви підримуєте  та всіляко заохочуєте), самостійність у прийняті рішень (навички  робити  свіЙ власний  вибір  та  брати  на  себе відповідальність  за  прийнятя   рішень  та вчинків),  таким  чином  донька  звикне  до  думки,  що  вона  може  бути час  від  часу без мами, а також  згодом  стати все  більш  незалежною    та  самостійною.  Коли  Ви відчуєте (через зміни  у  поведінці) , що ці  навички  сформовані,  також  варто  звернути  увагу  вашої  доньки  на  те, що кожна  людина (мама в  тому числі)  має  право на власний  простір, територію  та час  для себе,  тобто  добре  бути  разом, але інколи  корисно  та потрібно (частіше навіть необхідно, якщо ви ходите  на  роботу)  побути  окремо, на відстані або на самоті. З найкращими  побажаннями Нікітіна Л.В.
 
Діти, як правило, добре відчувають межі своєї компетентності та дорослості, тому, якщо є можливість у мами, дати дитині бути разом з мамою стільки, скільки є необхідність у дитини. Однак, в сучасних умовах, часто це є мало реальним, тому в пригоді можуть стати: 
- "перехідні предмети" - речі, які будуть у дівчинки від Вас на час Вашої відсутності, 
- сумка мами, цукерка від мами, прикраса тощо - щось, що символізує дівчинці Вашу присутність;
- правдивість стосунків також важлива - інформувати дитину, куди і на скільки Ви маєте піти, і дотриматись слова - повернутись в означений час.
- Подбайте також про свій емоційний стан на період, коли Ви не поряд з дитиною - якщо мама тривожиться, дитина може це відчувати і тоді також тривожиться.
- До того ж, сумувати за мамою - природня реакція, признайте ці емоції дівчинки; коли емоції розділені, а не заперечені, знецінені, - є можливість відчути полегшення.
 Важливим міг би бути і досвід Вашої співпраці зі спеціалістом в галузі вікової психології та психотерапії, оскільки ролі "доньки-мами" можуть повторюватись навіть в декількох поколіннях.
З повагою, Вікторія Башкірєва