Ви є тут
Дитина - то кінець світу?
Чи відчувають ужгородські та закарпатські мами те саме, що й ця київська мама:
Цитата:
"Але ми все одно дратуємо більшість відвідувачів. Адже, "понароджуючи тут", потрібно сидіти вдома, а не бувати в громадських місцях.
У більшості випадків народження дитини для активної українки – яка любить сходити з друзями в кафе чи піцерію, провести вечір в боулінгу та кінотеатрі або насолодитися концертом - означає кінець світу. Звичне життя руйнується, і ти опиняєшся замкненою разом з дитиною в квартирі, на крихітному п'ятачку дитячого майданчика серед висоток (вранці там гуляю собачники, вдень - мами з малюками, увечері - підлітки, а вночі - публіка, що викликає побоювання).
Тому що в нашій культурі не прийнято кудись ходити з дітьми (типова реакція тих, що повертаються з закордону: ти уявляєш, там скрізь ДІТИ!). Малюків бояться, вони дратують своєю присутністю в громадському місці. Дітей не терплять - як тільки у вас з'являється малюк, ви помічаєте, як вас перестають запрошувати в гості чи на свята - адже дитина може створити незручності!"
05/07/2012
Есть такое. И знаете, как это называется? Дискриминация.
Следом за детьми кого-то начнут раздражать старики, потом люди не того цвета кожи или люди с иным языком общения, не той весовой категории, те, кто не вписывается в чьи-то понятия о прекрасном...
07/07/2012
А мне кажется, что такое есть лишь в головах. Вот тебя лично где-то раздражают дети?
07/07/2012
Меня - нет, но я знаю, что такое жизнь с ребенком
А вот с такой ситуацией дискриминации по принципу наличия детей сталкивалась и лично, и мои знакомые. В Ужгороде все-таки лучше с этим вопросом, наверное, культура у людей выше - вплоть до того, что мы собирались в кафе большой компанией вместе с детьми от 0 до 12 и обсуждали роды - все нам только улыбались 
А вот в Киеве был случай, когда нам в грубой форме сказали, чтобы мы угомонили своих ненормальных детей и вообще, с ними по домам сидеть надо 
А еще на конференции по ГВ (!!!) были люди, которые вслух высказывали свое негодование по поводу того, как младенцы мешают им работать и пусть бы их кормящие мамаши держали бы дома 
07/07/2012
Ну это вообще ни в какие рамки не лезет (я про последнне предложение)
Что это за специалисты такие??? 
07/07/2012
это, в основной своей массе, уважаемые медицинские работники, педиатры:(
06/07/2012
В коментарях: "Она сидит пивко попивает а её ребенок тем временем орет, пищит, бегает...знаете я иногда хожу в кафе для того что бы пообщаться с кем-то посидеть, а не для того что бы слушать писк и крик вашего ребенка!"
Хотіла написати доагий комент, навіть спробувала відправити, але не туди клацнула - ну і ладно, значить не треба...
07/07/2012
Ответила там и повторюсь тут:
Фигня полная! Обычно мамаша сама себе "строит" картинку и из окружения замечает лишь то, что ей хочется видеть.
Из личного опыта: не разу мой ребенок никого в общественных местах не раздражал, даже, когда кричал или истерил. В большинстве случаев посетители тех кафе, где мы бываем, с улыбкой смотрят на нас и заигрывают с моим ребенком. я очень много вижу семейных пар с детьми разного возраста в пиццериях и кафе и у всех все нормально. надо не обвинять окружающих в бессердечии, а задуматься о том, а как я воспринимаю окружающий мир: если как врагов, то они и будут врагами...
08/07/2012
В нас і правда трохи краще з цим, але я, наприклад стикалася з "заберіть ваших дітей". Не в кафе, правда, а в магазинах, але тим не менше...
Ну і про дітей ніхто не думає. Дуже показово - відділ сім'ї і молоді в міськраді знаходиться на 4-му поверсі
Або наші тротуари, по яким з коляскою не проїдеш... Добре, що є слінг, але інколи зі слінгом теж незручно буває.
А в Києві взагалі капець - якщо дитина шумить - заберіть, не заважайте нам жити.
10/07/2012
Якщо вийти з коляскою, то відчуєш всі "зручності" наших доріг, а особливо бардюр. :(.
Мені подобається ставлення до дітей у Європі (але деколи занадто багато дозволяється), там діти всюди і де лиш можна:), їм завжди раді.
Щодо кафе, я не проти відвідувати кафе з дитиною. Але, була в мене така історія , пару років тому: Ми з подругою сиділи в деліції, на Проспекті, в залі для курців, де було досить накурено, до нас прийшла дівчинка десь 2-3 роки і сіла біля нас, я дітей дуже люблю, нічого проти них немаю, але ця незнайома дівчинка, мама якої сиділа за сусіднім столиком і нічого їй не сказала, почала гримати по столі, лізти до наших кружок, перетягувати стільці від нашого столика, я попросила маму щоб вона її забрала томущо дитина нам заважає, на що мені мама сказала, а як я її заберу (але ж вона навіть не намагалася, жодного слова дитині не сказала, тільки сиділа і мило посміхалася). Закінчилося тим що я в грубій формі мамі сказала щоб вона хоч спробувала забрати дитину.
Я хоч на той період своїх дітей не мала але ходила в кафе з сестричкою, і ніколи не дозволяла щоб мала підходила до незнайомих людей і робила за їх столом "прибирання". І моя мама також дивилась за малою і говорила їй що до чужих підходити неможна.
Будьласка, бігай, стрибай, грайся, кричи але не за моїм столиком, я також в кафе прийшла відпочити, поговорити з подругою, і нехочуі щоб за моїм столиком сиділи чужі діти і копирсалися в моїй чашці...., а мама з посмішкою до вух, слова дитині не сказала.
10/07/2012
В тему історія з анекдот.ру (кажуть, що правда), яка сталася у Франції (треба мати на увазі, що там дітям дозволяють набагато більше, ніж у нас):
"Супермаркет. В очереди в кассу стоит пожилой представительный мужчина с тележкой, набитой продуктами. За ним - молодая мамаша лет слегка за 30 с дочкой лет 5-6-ти. Малолеточка от нефиг делать пинает ногой тележку впередистоящего мужчины. Он, естественно, делает замечание маленькому монстру и перемещает тележку чуть в сторону. Эта гадость, недолго раздумывая, переключается на мужчину. То есть начинает пинать его нагой где-то в районе ахиллова сухожилия. Мужчина разворачивается к мамаше. Диалог:
- Мадам, будьте любезны, объясните ребенку, что мне неприятно и больно.
- Моей дочери 5 лет, и она делает, что хочет!!!
Мужчина расплачивается в кассе, отходит в сторону и что-то проверяет в своей тележке. В это время мамаша расплачивается, тоже отходит в сторону и проверяеткассовый чек. В мгновение ока мужчина разворачивается и... выливает на голову доченьки банку жидкого (!) меда...
Воплям мамаши позавидовала бы корабельная сирена... Мужчина, обращаясь к ней:
- Мадам, мне 64 года, и я делаю, что хочу!
Очередь не была "пацсталом", не сползла и не сложилась пополам.
Очередь молча зааплодировала."
10/07/2012
Бувають і такі дітки
І такі мами 
10/07/2012
нам з малою завжди раді, але у нас не так багато місць, де можна з дитиною зручно посидіти. Ми наприклад ходимо лише в повністю "некурящі" кафе, бо навіть ті, де на вулиці курять, або є 2 зали, мене дратують, все одно приходиться повз дим ходити...