Кашель у педіатричній практиці: генез і сучасна раціональна терапія

Кашель є однією з найпоширеніших причин звертання за медичною допомогою в педіатричній практиці. Найчастіше він виникає в разі уражень органів дихальної системи, але може бути й проявом патології інших органів. З огляду на різноманіття протикашльових медикаментозних засобів доцільний їх диференційований вибір при захворюваннях.

Залежно від тривалості розрізняють гострий (до 3 місяців) і хронічний кашель, а за характером - сухий і продуктивний. Гострий кашель найчастіше є симптомом гострих респіраторних вірусних інфекцій. Також він може бути проявом кашлюка, пневмонії, плевриту (кашлю рефлекторного генезу), аспірації стороннього тіла, наслідком інгаляційної дії токсичних речовин. Хронічний кашель у педіатричній практиці найчастіше виникає в разі запальних процесів верхніх дихальних шляхів (аденотонзилярної гіпертрофії, алергійного та вазомоторного ринітів, синуситів), коли діагностують синдром "постназального затікання" (слиз, що утворюється в носі, стікає по задній стінці глотки, подразнює кашльові рецептори, спричинюючи кашель). У пацієнтів із кашльовою формою бронхіальної астми, коли немає задухи та нападів ядухи, основним (а часто єдиним) симптомом є сухий кашель.

Ще однією причиною тривалого непродуктивного кашлю є гастроезофагеальний рефлюкс. Рідше в дітей можуть спостерігати "неврогенний" кашель, коли процеси збудження в нервовій системі поширюються на кашльовий центр. Це кашель центрального генезу, який не пов'язаний із подразненням кашльових рецепторів. Хронічний кашель також може бути проявом природженої та спадкової вади бронхолегеневої системи, інтерстиціального захворювання легенів, муковісцидозу, ендобронхіальних пухлин, легеневого туберкульозу. Кашель може бути зумовлений позалегеневими причинами: пухлинами середостіння, патологією серцево-судинної системи (лівошлуночковою серцевою недостатністю, мітральним стенозом), системною імунною недостатністю.

Кашель - це захисний рефлекс, спрямований на відновлення прохідності дихальних шляхів. Однак захисна функція кашлю реалізується лише за певних властивостей мокротиння. Під час лікування захворювань органів дихання, що супроводжуються кашлем, використовують протикашльові, муколітичні, відхаркувальні засоби або комбіновані препарати. Під час призначення дітям протикашльового засобу необхідно враховувати механізми фармакологічної дії та протикашльової активності препарату, ризик виникнення побічних ефектів, характер патологічного процесу, преморбідний фон і вік дитини.

Протикашльові засоби - лікарські препарати, що пригнічують кашльовий рефлекс. Терапевтичний ефект досягається за рахунок зниження чутливості рецепторів трахеобронхіального дерева або пригнічення кашльового центру довгастого мозку. Їх поділяють на препарати центральної та периферійної дії. Серед протикашльових засобів центральної дії розрізняють наркотичні та ненаркотичні препарати.

Показаннями до використання протикашльових препаратів є сухий подразливий, болісний кашель, який виявляють при гострому ларингіті, трахеїті, бронхіті, грипі, сухому плевриті. Протикашльові препарати про типоказані при вологому кашлі, легеневих кровотечах, порушеннях функції миготливого епітелію. 

Відхаркувальні засоби. Виділяють препарати з рефлекторною дією (препарати термопсису, алтеї, солодки, терпінгідрат, ефірні олії та ін.) і препарати резорбтивної дії (натрію й калію йодид, амонію хлорид, натрію гідрокарбонат). Засоби, що містять алкалоїди чи сапоніни, підсилюють перистальтику бронхіол за рахунок стимуляції гастропульмонального рефлексу, активізують транспортування мокротиння з нижніх відділів дихальних шляхів і його евакуацію. Деякі відхаркувальні препарати посилюють секрецію бронхіальних залоз, що збільшує нижній (рідкий) шар слизу, підвищує активність миготливого епітелію. Багато відхаркувальних препаратів входить до складу комбінованих ліків.

Засоби, що стимулюють відхаркування (переважно фітопрепарати), досить часто використовують під час лікування кашлю в дітей. Але це не завжди виправдано. По-перше, їх слід призначати часто (кожні 2-3 год). По-друге, підвищення разової дози зумовлює нудоту і, в низці випадків, блювання. По-третє, лікарські засоби цієї групи можуть значно збільшити об'єм бронхіального секрету, який маленькі діти не в змозі самостійно відкашляти, що призводить до значного порушення дренажної функції легенів і реінфікування.

Муколітичні препарати розріджують мокротиння в результаті розщеплення складних муцинів, зменшують його в'язкість і полегшують евакуацію. Муколітичні (або секретолітичні) препарати (бромгексин, амброксол, ацетилцистеїн, карбоцистеїн, месна, протеолітичні ферменти та ін.) здебільшого є оптимальними під час лікування захворювань органів дихання в дітей. Вони впливають на гель-фазу бронхіального секрету й ефективно розріджують мокротиння, не збільшуючи істотно його кількості. Деякі муколітичні засоби мають кілька лікарських форм, які забезпечують різні способи доставки діючої речовини в організм дитини (оральний, інгаляційний, ендобронхіальний та ін.), що надзвичайно важливо в дітей.

Раціональний вибір і своєчасне включення необхідних відхаркувальних, муколітичних або протикашльових препаратів до комплексної терапії захворювань, що супроводжуються кашлем, значно підвищать ефективність базисного лікування. 

Протикашльові препарати показані у разі патологічних станів, які перебігають із непродуктивним, болісним, нав'язливим сухим кашлем, що призводить до порушення сну, апетиту та загального стану дитини. При цьому краще використовувати ненаркотичні протикашльові препарати центральної дії.

Муколітичні препарати показані у випадках, які супроводжуються продуктивним кашлем із густим, в'язким мокротинням, що важко відокремлюється. При цьому для розрідження мокротиння та поліпшення його евакуації краще використовувати муколітичні препарати з відхаркувальним ефектом (амброксол, бромгексин) або муколітики-мукорегулятори (похідні карбоцистеїну) .

Відхаркувальні засоби показані тоді, коли кашель не супроводжується утворенням густого та в'язкого мокротиння, однак його відділення при цьому утруднене.

Костроміна В.П., професор, доктор медичних наук

Речкіна О.О., кандидат медичних наук

Стаття публікується для загального ознайомлення з методиками та підходами у лікуванні кашлю у педіатрії. Лікування кашлю може проводитись лише лікарем! Не займайтесь лікуванням дитини самі!