Невелику дискусію викликала публікація новини про соціологічне опитування, яке показало, що багато батьків викорситовує фізичне покарання та ненормативну лексику у цілях виховання.
Написала речення і подумала, що батьки, які СИСТЕМАТИЧНО застосовують фізичну силу і ненормативну лексику до дитини не є вихователями. Це просто люди, які не вміють по-іншому спілкуватися з дітьми. Мабуть, так само їх "виховували" самих.
Дві замальовки з життя - те, що я бачила на власні очі і чула на власні вуха:
Перше. Проїжджаємо на машині з дитиною біля міськвиконкомівського скверика. Через вікно машини бачу, як іде компанія молодих людей, одна з жінок несе на руках дитину років 2-3. Зненацька чоловік, що йде біля неї, штовхає жінку з дитиною, вони падають, а дитина схоплюється на ноги і починає плачучи відштовхувати батька від матері. Ясно, що нетверезі, ясно, що дитина звикла до такого насильства, але як же страшно мені стало... Ми зупинились далі, і я ледве втримала свого чоловіка, щоб він не пішов і на натовк тому негіднику пику. Питання часу, коли цей чоловік підніме руку на свою дитину. І точно не з метою виховання...
Друге. Часто буваю свідком застосування ненормативної лексики до дитини одних знайомих. Причому мами. Причому змалку. І не тільки лексики, а й ремня. Я вже звикла, але мені кожного разу соромно. Остання сценка: хлопцю 13 років, мати стоїть навпроти нього і кричить разів 10 підряд: "Ти *нутий!" Хлопець мало не плаче і питає: "Мамо, чого ти мене обзиваєш? Чому я такий?" Мама відповідає: "От я тебе зараз *ну, і будеш *нутий!" Завіса.
Але у нас тут на форумі всі батьки саме ВИХОВУЮТЬ дітей, і, судячи з коментарів, іноді вдаються до фізичного покарання дітей. Зізнаюсь, мій син у період "підліткового нагління" теж дістав від мене пару раз "позавуха". Так, і малу довелося іноді шльопнути по попці, коли слова просто не діяли. Мені соромно, я знаю, що не можна. Але мені здається, що мої діти в загальному не вважають мене мегерою У 99 випадках із 100 я знаходжу правильні слова. Про ненормативну лексику взагалі мовчу: я і так дуже рідко вживаю, а до дітей то це абсолютно виключається.
Тож прошу не судити мене строго І розповідайте, як вам вдається НІКОЛИ, навіть у виключних випадках, не застосовувати "шльопанці по попці" І взагалі, чи караєте ви дітей якимось чином?
Буває у дітей кризовий вік, коли простіше закарбувати дитині "не можна" через "ритуальне рукоприкладство" Це я так називаю "шльопки по попі", які не болять, а приводять "у чувства". Не виправдовуюсь, але часто це спосіб підкріпити слова, які не доходять до маленьких непосид. Але стосується це старших дітей. І тоді, коли вони у стані афекту і не розуміють, що їм говорять - як крайня міра.
З одного боку - не має. Бо це - насильство, яке веде до своїх закономірних наслідків. З іншого боку - треба дивитися на причини, які до цієї ситуації привели, на те, що відбувається з мамою. Бо тупо заборона не працює - напруження лишається. Як варіант - психотерапія для мами в якості підтримки для мами, її розвантаження, ну і навчання іншим формам взаємодії.
[quote=Maryann]
Зненацька чоловік, що йде біля неї, штовхає жінку з дитиною, вони падають, а дитина схоплюється на ноги і починає плачучи відштовхувати батька від матері.
Это меня просто повергло в шок.... беный ребенок... эсли ему уже такому маленькому предстоит такое пережывать.......у меня просто нет слов... надеюсь что в нашей семье до такого НИКОГДА не дойдет.
Не варто!
Не знаю как по попке, но вообще бить категорически нельзя. Толкать в спину, замахиваться. Это все унижает ребенка как личность.
лучше такие методы воспитания не использовать