Як замінити "НІ" на "ТАК" у спілкуванні з дитиною?

Чи задумувались ви коли-небудь про те, що у щоденному спілкуванні батьків з дитиною заперечення «НІ» або «НЕ» може прозвучати приблизно 400 разів? Не може бути, скажете ви, але якщо почнемо рахувати скільки всього ми забороняємо робити дитині, то ця цифра не буде здаватись нам фантастичною.

Психологи кажуть, що постійне використання заперечних та заборонних слів батьками дратує дитину, а з часом вона до них звикає, і не чує їх, або робить вигляд, що не чує. Мало того, діти, які постійно чують «ні» або «не» мають бідніший запас слів у порівнянні з дітьми, батьки яких намагаються зменшити використання цих слів.

Питання полягає не в тому, щоб дозволяти дитині усе, що їй заманеться, а в тому, як замінити заперечні слова іншими словами. Пропоную вам ідеї та методи, які можуть вам у цьому допомогти:

1. Спробуймо «НІ» замінити словом «ТАК». Як? Наприклад, якщо перед обідом дитина просить: «Мамо, дай мені тістечко!», не відповідайте «ні» і не читайте лекцію про правильне харчування, а просто скажіть: «Після обіду отримаєш тістечко».
2. Поясніть дитині, чому ви не хотіли б, щоб вона щось робила. Наприклад, якщо маля тягне кішку за хвіст, скажіть їй, що «кішці боляче, коли ти так робиш, вона буде сумною, якщо ти її чіпатимеш». Зрозуміло, що маленькі дітки ще можуть не розуміти цього, але постійно пояснюючи дитині, що наші дії впливають на інших і що почуття інших потрібно розуміти, ми одночасно емоційно розвиваємо її.
3. Надайте дитині можливість вибору. Наприклад, якщо дитина у квартирі хоче кидати м’ячик, ми можемо запропонувати їй: «Удома ми котимо м’ячик, а на дворі ми його кидаємо. Що б ти хотів робити? Ти обираєш!» Дуже добре, коли малята змалку можуть самостійно приймати деякі рішення у своєму маленькому житті, але зверніть увагу на те, щоб запропоновані варіанти були зрозумілі дитині.
4. Важливо, щоб ми розуміли та приймали почуття дитини.  Якщо її навіть підйомним краном не можна забрати з дитячого майданчика, ми повинні розуміти, як їй важко піти звідти, де вона себе так добре почуває. І якщо уже потрібно йти звідти, то допоможіть їй: візьміть за ручку, обійміть її, поцілуйте, можливо, так дитині легше буде покинути улюблене місце.
5. Дуже корисним та дієвим є спосіб «запропонуй іншу дію і покажи її». Наприклад, дитина може тільки тому вдарити молодших сестричку чи братика, тому що ще не вміє спілкуватись. Покажіть їй, що краще сестричку обняти або поцьомати, аніж штовхати чи бити.
6. Трохи гумору теж не завадить у методі «покажи і скажи». Якщо дитина, наприклад, постійно розмахує ніжками, коли сидить, можна схопити ніжки і сказати: «Ніжки, зупиніться!» або «Ніжки, тихіше!»
7. Якщо дитина візьме у руки щось заборонене або небезпечне (наприклад, ножиці), замість того, щоб негайно вихопити їх з рук дитини, можна повивчати трохи «небезпечний» предмет з мамою. Потім мама скаже, що цей предмет для дітей не потрібний (небезпечний) і піде разом з дитиною шукати «щось інше, цікавіше» для малятка.
8. Якщо, наприклад, дитина вирішила дослідити  на вміст сміттєву корзину або підняти сміття на вулиці, спробуймо замість «не можна», сказати: «Від сміття будеш брудний та можеш захворіти!»
9. Якщо дитина звертається до вас із проханням, яке може мати відповіддю і «так» і «ні», попросіть у дитини час на роздуми. Назвіть термін, коли ви їй відповісте або коли можна буде про це поговорити знову.
10. Важливо дотримуватись власних слів! Замість порожніх погроз, потрібно діяти. Якщо щось заборонено, або повинно бути виконано, то дитина має розуміти, що цього слід дотримуватись.

Можна привести ще багато методів та способів уникнути слів «НІ» або «НЕ», усе залежить від вашої фантазії та винахідливості.

Ви можете запитати: у якої мами є час та сили на усі ці методи, коли моя дитина, не дивлячись на мої зауваження, не може оминути 35-ту калюжу по дорозі на майданчик?

У тому то й справа, що те, що не працює 35 разів підряд, не працюватиме й надалі, тому потрібно шукати нові способи, щоб дитина нас чула й звертала на наші слова та дії увагу!

Для дієвого використання вищеназваних методів потрібно пам’ятати про дві речі. Перша: при їх застосуванні ви повинні бути вірогідними, тобто якщо ви, наприклад, розгнівані, не потрібно усміхатись. Дитина повинна відчувати ваші почуття, інакше вона вам не повірить.

Друге. Ви повинні розуміти, що одразу успіху, мабуть, не досягти. Треба бути терплячим та наполегливим. Навіть якщо спочатку дитина не реагуватиме, вона відчуватиме, що спосіб, яким ви з нею спілкуєтесь, змінився.

Якщо ж ви вважаєте, що так не варто розмовляти з маленькою дитиною, бо вона й так не розуміє, то ви помиляєтесь. Зі своєю старшою дитиною (їй зараз 3 роки) я розмовляла саме так (не використовуючи заперечні слова) мало не з народження. І тепер, коли вона своїй молодшій сестричці каже: «Обережно, це небезпечно, перекинеться!» замість «НЕ можна, НЕ роби цього!», мені так приємно, що сльози навертаються на очі. :)

Марина Коваль