Не намагайтеся пояснити дитині, що таке гроші раніше, ніж вона сама зацікавиться цим. Дворічний малюк навряд чи здатний оцінити, як важко вам заробляти на шоколадки. Дочекайтеся, поки дитина навчиться рахувати, а також буде здатна говорити про абстрактні речі.

Не потрібно намагатися захищати дитину від грошей. Рано чи пізно вона все одно вступить у грошові відносини, тому не треба штучно уникати цих ситуацій. Не бійтеся говорити про гроші або про їх відсутність. Дитина в сім'ї живе в тій же реальності, що і ви, так що грошові проблеми у вас спільні. Якщо не робитимете цього, дитина втратить час і гроші в подальшому. Адже ці знання їй потрібно буде звідкись узяти: або із книг і тренінгів, або із власних помилок. Пройде чимало часу, перш ніж у дитини сформуються звички заощадження, обліку доходів і витрат, планування.

Не соромтесь говорити про гроші. Їх заробляють, їх отримують, їх розподіляють, їх витрачають. Є витрати необхідні і важливі, є не настільки важливі і є витрати зайві. Зі своєю старшою донькою Юлією про гроші я заговорив цього року, коли вона пішла у перший клас. Увечері присів із нею і кажу: "Сьогодні ти зробила перший крок у доросле життя. Воно пов'язане із грошима". Показав їй купюру. Кажу: "Дивись: гроші - це папірці. Але просто так вони у життя не приходять. Гроші - це вимір твоїх корисних справ і знань. Давай домовимось. Ти ходиш до школи і отримуєш знання. Якщо за своє навчання ти приноситимеш оцінки 11 і12, я щотижня даватиму тобі 15 гривень. Ти можеш розпоряджатися ними, як хочеш".

Суму у 15 гривень вивів із наступних розрахунків: дитині, аби купити щось кожного дня потрібно мінімум три гривні. Цукерку, булочку, печиво за них купити можна. Три гривні помножив на 5 робочих днів, адже дитина навчається стільки ж. Додатково я даю їй гривню, якщо у її кімнаті буде прибрано, коли я повернуся з роботи. Оскільки точного часу немає, то тримати свою кімнату в порядку вона намагається завжди. Дружина дає їй гроші, якщо допоможе їй прибрати або помити посуд. Але тільки у тому випадку, коли вона проявить ініціативу сама. Помітили, що їй стала цікава тема грошей, вона сама питає про них.

Гроші треба обов'язково давати один раз на тиждень, на його початку. Щоб дитина відчула їх скінченність. Вона має зрозуміти: якщо у понеділок чи вівторок перевищить ліміт у 3 гривні, то у четвер чи п'ятницю залишиться без улюбленої цукерки чи печива. Це навчить дитину правильно розподіляти гроші. Я своїй доньці видаю щонеділі.

Показати дітям, що кількість грошей не нескінченна, допоможуть спеціальні ігри.Видайте дитині певну кількість монет або ігрових грошей і запропонуйте "купити" іграшки по чітко обумовленими цінами. Коли вперше грав у таку гру зі своєю донькою і вона втратила гроші, то сильно переживала. Я навіть не чекав такої реакції. Але потім зробила кілька вдалих ходів і обігнала навіть мене. Важливо пояснити: "от дивись, ти гроші втратила, а тепер повернула їх ще більше. Так відбувається і в житті і це нормально".

Купіть дитині гаманець, де вона триматиме свої гроші. Не лайте, якщо у дитини не вийде накопичити, але і не додавайте відсутньої суми. Ви можете м'яко радити, але ні в якому разі не контролювати жорстко її витрати. Дозвольте дитині отримати власний досвід невиправданих витрат, втрат, накопичення.

Допоможіть їй накопичити на потрібну річ. З'ясуйте, що дитина хотіла б купити і поясніть, як вона може це зробити за допомогою кишенькових грошей. Моя Юля хоче ляльку Барбі за 350 гривень. За два перших місяці навчання зібрала біля 250 гривень. До цього процесу долучились також дідусі і бабусі, теж дають їй кишенькові гроші. Але я помітив: якщо літом вона ці гроші могла потратити на морозимо чи цукерки, то зараз все складає до гаманця. Рахувати до таких чисел вона ще не вміє, тому щонеділі ми разом перераховуємо її гроші.

Зазвичай, в три-чотири роки діти вміють рахувати до двадцяти. У межах цих сум оперуйте цифрами. Йдете в магазин з дитиною, відразу скажіть, що ви можете купити продукти на певну суму і не перевищуйте її. Нехай вона також поважає гроші і обмежується певною сумою.

Бувають випадки, коли дитина в магазині влаштовує істерику, аби їй щось купили.Це перший сигнал про те, що у дитини не сформована звичка відтермінування подій. Якщо не почати таку дитину навчати правилам поведінки із грошима, вона виросте марнотратною. Річ, яку вимагає дитина, краще купити. Бо тоді вона може вирости із комплексом, що для неї у цьому світі є щось недосяжне. Але питання грошей підняти обов'язково.

У супермаркетах не дарма солодощі знаходяться біля каси, де батьки стоять у черзі, та ще й на рівні очей дитини. Звичайно, вона тягне все до кошика. Але якщо у дитини сформована звичка заощаджувати, то вона подумає, перш ніж щось брати. Коли моя донька захотіла кіндера у супермаркеті, їй сказав: "Добре, але ти купуєш його за свої гроші". Свого гаманця у неї із собою не було. Я погодився їй купити, але сказав, що заберу у неї цю суму. Вона подумала і відмовилась, бо тоді довше треба буде складати на Барбі.

Якось моя Юля загубила у квартирі гаманець. Я дав їй трохи часу, щоб пошукала, а потім допоміг знайти. Вона виправдовувалась, що це молодша донька Софія десь його занесла. Але я звернув її увагу на те, що це вона поставила гаманець так, що він опинився у зоні досяжності сестри. Вона втратила гроші через своє недбале ставлення до них. Після цього Юля поставила його на найвищій полиці у своїй кімнаті. Так у неї відпрацювалась звичка по збереженню грошей, бо до того вона не особливо слідкувала за тим, де лежить її гаманець.