Святий Миколай і його «колеги»: хто приносить дітям подарунки

«Подарункові» свята в Україні

Період Новорічних та Різдвяних свят розпочинається в Україні 6 грудня, адже багато громадян України саме сьогодні святкують день св. Миколая. День, коли хороші діти у римо-католицьких та протестантських родинах знаходять вранці у своїх чобітках, викладених на підвіконня, солодощі від св. Миколая, а неслухняні дітки – різки.

Так починається святковий «подарунковий» період в Україні, що продовжується 19 грудня – днем св. Миколая за григоріанським календарем, який відмічають у родинах православних. За традицією, в ніч з 18 на 19 грудня святий Миколай приносить дітям подарунки і кладе їх під подушку. Серед дітей на західній Україні встановилася традиція писати Св. Миколаєві листа, у якому дитина вказує, що хорошого та поганого вона вчинила протягом року, і просить про подарунки.

Наступне свято – Різдво у римо-католиків (яких багато живе на Закарпатті) 25 грудня, коли Ісусик приносить усім членам родини під ялинку невеликі (а дітям часто дуже великі) подаруночки. А ось традиція подарунків «під ялинку» на Новий рік – просто так один одному або від Діда Мороза – бере початок, мабуть, ще з часів радянського Діда Мороза. Православні після Нового року 6 січня сідають до святкового столу на Святу вечерю, а наступного дня святкують Різдво Христове. З Різдва до Водохреща продовжуються веселі зимові святки - святі дні.

Свято Св. Миколая в Україні є особливо бажаним дитячим святом і поширеним, адже згідно з результатами дослідження, дві третини українських сімей дарують дітям подарунки саме на День Святого Миколая, тому й поговоримо трохи про історію цього свята.

Справжній Святий Миколай

День св. Миколая відзначається в пам'ять про реальну людину, Миколая, що жив у другій половині III століття і прославився своєю добротою. Миколай народився, за переказами, у місті Патари у Лікії (історична область в Малій Азії) в сім'ї благочестивих батьків. Він був священником,  архієпископом у Мирах  і відрізнявся любов'ю і співчуттям до людей, допомагав бідним і знедоленим, роздаючи майже всі свої гроші і залишаючи собі лише найнеобхідніше. За лагідність і доброту Миколай здобув величезну любов народу.

Про подарунки Святого Миколая складено безліч легенд. Одна з них пояснює походження традиційної шкарпетки для подарунків. Святий Миколай вирішив допомогти трьом сестрам, яких через бідність ніхто не хотів брати в дружини. Вночі напередодні Різдва він кинув їм через камінну трубу три мішечки із золотими монетами. Сестри в той вечір розвісили сушитися біля каміна свої випрані панчішки. У них і потрапили подарункові мішки від Святого Миколая.  Після допомоги трьом сестрам, Миколай продовжував здійснювати підтримку для бідних городян, залишаючись непоміченим і дивуючи все місто. Він непомітно приносив у їхні будинки іграшки та теплі речі для дітей, ліки для хворих.

Священик Миколай своїм милосердям заслужив винагороду у Бога – благодать творіння чудес , а церква канонізувала його, примисливши до лику святих. У наш час в багатьох будинках моляться цьому святому в горі і радості, а малюки щороку в день Святого Миколая отримують подарунки.

Хто такий Санта Клаус?

Але коли ж перетворився День Святого Миколая на дитяче свято? Найімовірніше - у середньовічній Німеччині, де напередодні цього свята батьки презентували дітям новий зимовий одяг. Згодом почали робити це таємно, вночі, щоб діти вірили в чудеса святого. А потім, окрім чи замість одягу, почали дарувати іграшки, солодощі і клали їх у черевики чи шкарпетки, які діти напередодні виставляли біля каміну. Неслухняні діти отримували в’язку різок - все як і у нас сьогодні.

Згодом ця традиція поширилася і у сусідніх країнах (Австрії, Чехії, Іспанії, а звідти до Нідерландів, Польщі, а відтак до України). У часи Реформації, прихильники якої заперечували надто активне вшанування святих, у деяких протестантських країнах замінили Святого Миколая на новонародженого Ісусика, який приносив подарунки на Різдво – до речі, така традиція збереглася, наприклад,  в Угорщині та в угорців Закарпаття. І лише в Нідерландах і надалі відзначали свято Сінтер Клаас, яке згодом дісталося і до США. Там назва була спрощена на Санта Клаус і поширилася саме різдвяна традиція дарування.

Ось так з’явився відомий тепер на весь світ казковий персонаж. До речі, образ «Санти» як старенького, трохи пузатого, червонощокого дідуся з мішком за плечима вперше був описаний у віршованій казці Клемента Кларка Мура у 1823 році, яку він розповів своїм дітям. Вірш випадково був опублікований і отримав широку популярність. Сучасного Санта Клауса зобразила та популяризувала у комерційних цілях саме компанія Сoca-Cola у 1931 році. Червоно-біле вбрання казкового дідуся символізує основні кольори компанії. Причому, кока-кольного Санту художник змалював з цілком реальної людини – свого друга і сусіда Лу Прентіса. Так, Санта став комерціалізований, а його образ все більше віддалявся від прототипу.

Американський і австралійський Санта-Клаус, одягнений «по-міському»: в червоний кожушок з білою облямівкою, червоний ковпак, червоні шаровари. Санта-Клаус - явний інтелігент: він носить окуляри, а на дозвіллі, поки не бачать діти, покурює трубку. Америка про такий варіант Святого Миколая дізналася завдяки голландським колоністам, які у 1650-х роках заснували поселення Новий Амстердам, тепер відомий як Нью-Йорк. У 1863 році американський художник Томас Наст використовував Санта-Клауса для створення серії політичних карикатур, персонаж став популярним і з часом трансформувався в відомий усім образ добродушного американського чарівника.

Той же Наст придумав і побут Санти: що живе він на Північному полюсі (а пізніше перебрався в більш теплі лапландські краї), веде спеціальну книгу, куди записує вчинки дітей, і так далі. Пересувається ж чарівник, як відомо, на упряжці з восьми оленів. Звідси виникає важливе питання:  з якою швидкістю повинні рухатися сани Санта Клауса, щоб роздати подарунки усім дітям на світі за одну ніч?

Дід Мороз, Дід Мороз, приходи!

Багато з батьків ще пам’ятає радянські новорічні святкові ранки з ялинкою у садочках та школах, коли усі діти хором голосно кликали: «Дід Мороз, Дід Мороз, приходи!», і тільки тоді на свято завітав улюблений усіма дітьми бородань з внучкою Снігуронькою та мішком з подарунками.

Прообразом Діда Мороза став фольклорний Мороз Іванович, Морозко, якого придумали ще в царській Росії як персонажа, який приноситиме діточкам різдвяні подарунки. Від початку ХХ століття комуністи заборонили різдвяні традиції, персоною нон-ґрата став і  Дід Мороз. Повернувся Дід Мороз у 30-х роках ХХ століття: але приходить він тепер не на Різдво, а в Новорічну ніч. В Україні вперше провели організоване новорічне свято для дітей за участю Діда Мороза у 1935 році. Так з’явився ще один зимовий персонаж.

Сучасний його образ формували переважно художники та кінематографісти колишнього СРСР.  Власне, Дід Мороз і схожий, і не схожий на своїх закордонних колег. Одягнений він зазвичай у валянки, довгу червону (рідше - синю) шубу, має довгу білу бороду і палицю, а пересувається на трійці білих коней. На відміну від всюдисущого останнім часом Санта-Клауса, російський дід вельми суворий. Крім того, у нього є і естетична перевага - вічно молода помічниця внучка Снігуронька.

Російський Дід Мороз живе у Великому Устюгу, у нього навіть є день народження - 18 листопада. Вважається, що таку дату придумали діти. Нібито тому, що саме в цей день у Великому Устюзі, вотчині російського чарівника, вдаряють справжні морози і остаточно наступає зима.

Оригінальні «колеги» Санта Клауса

У різних країнах Святий Миколай відомий під багатьма іншими іменами: Mikulás (Чехія, Словаччина, Угорщина), Nikolaus (Німеччина), Père Noël (Франція), Pai Natal (Португалія), Babbo Natale (Італія), Noel Baba (Туреччина), Sinterklaas (Нідерланди), Father Christmas (Великобританія) і вже зовсім не подібні до нашого чи відомого нам звучання Dzmer Papi (Вірменія), Joulupukki (Фінляндія), Moş Crăciun (Румунія), Julemanden або Julenissen (Данія). І ще низка імен, яку можете переглянути тут.

Розповімо вам про найбільш оригінальних і незвичайних  Санта Клаусів.

Юльмен (Julemand - Різдвяний чоловік) у Данії дуже схожий на Санта Клауса: червоний сюртук, оленяча запряжка, мішок подарунків. Але датські діти вірять, що Юльмен живе не в Лапландії, а в Гренландії: неподалік містечка Ууманнака навіть є невеликий будиночок Юльмена. Географічне положення Данії обумовило ще одну традицію: в багато міст Юльмен не приїжджає на санях (вони використовуються виключно в різдвяну ніч для експрес-доставки подарунків), а ...на кораблі за кілька тижнів до Різдва.

"Юльмен приїжджає"...Ця новина блискавично поширюється по великих і малих містах королівства. Усі жителі з дітьми, та й ті, хто все ще вірить у диво, збираються на пристані. От вдалечині показується корабель, а на носі - червона крапка. "Юльмен, це Юльмен...", - перешіптуються діти. "Так, так...", - усміхаючись, погоджуються батьки. Атмосфера не пристані - непередавана! Коли корабель пришвартується, датський Дід Мороз насамперед роздає цукерки всім присутнім на пристані дітям. Потім сідає в запряжку, підготовлену гномами, і їде на головну площу містечка - запалювати ялинку.

Італійським дітям пощастило - подарунки вони отримують не лише на Різдво (дарує Babbo Natale), а й у свято Богоявлення (6 січня). Саме тоді на сцену виходить Бефана: бабуся на мітлі. Хоч Бефана і не здається доброю феєю, але саме вона приносить подарунки чемним дітям, а неслухняним насипле золи. Чим не Дід Мороз? Живе Бефана в містечку Урбанія. Саме там щорічно проходить фестиваль Бефани, що збирає десятки тисяч дітей і дорослих. На фестиваль на мітлах злітаються кілька сотень, а то й тисяч красунь.

Ще один досить відомий новорічний персонаж - фінський Різдвяний дід, якого місцеві жителі любовно прозвали «йольскім козлом» - Йоулупуккі. Зараз цей чарівник виглядає як звичайний Санта Клаус, але ще в XIX столітті зображувався у відповідності з дохристиянським канонами: у цапиній шкурі, іноді і з маленькими цапиними ріжками на голові. Живе Йоулупуккі, як і його американський колега, в Лапландії. Чим він там займається весь рік, незрозуміло, але відомо, що нудьгувати на самоті йому не доводиться: у «козлика» є дружина Муорі, що уособлює зиму, а в помічниках служать гноми, що сидять в «Печерах Еха» і слухають, як поводяться діти по всьому світу.

У Франції, як і в ряді інших країн, є не один, а цілих два Діди Морози. Перший - Пер Ноель. Він добрий і роздає всім подарунки - точніше, розкладає в дитячі черевики. Другий - Пер-Фуетар. У цього бороданя в теплому дорожньому плащі подарунок один на всіх – різки за лінь і непослух. Хоча практика показує, що все-таки зазвичай перемагає Ноель.

Найвеселіший колега Санта Клауса мешкає, мабуть, в Країні Басків. Звуть його Олентцеро. Одягнений він у національний домотканий одяг і при собі завжди має пляшку хорошого іспанського вина. Мабуть, спочатку чарівник навідується в батьківську кімнату, і там уже, гарненько відмітивши свято, вирішує, чим порадувати  дітей.

В Україні діти все ще чекають Діда Мороза в Новорічну ніч, але з кожним роком чимраз популярніші подарунки, залишені під подушкою Святим Миколаєм.

Адже наш Святий Миколай - один із найдавніших різдвяних чарівників. Зовні (за неперевіреними даними) він схожий на сусідського Діда Мороза. Хіба що одягнений не в червоне або синє, а в біле. І подарунки воліє залишати не під ялинкою, а під подушкою. Причому робить він це не на радянське 1 січня, а трохи раніше - в ніч з 18 на 19 грудня. Втім, якщо батьки сильно попросять, може і почекати до Новорічної ночі...

Отож, саме Святий Миколай є прообразом Санта Клауса та альтернативою Діда Мороза. На жаль, останні два персонажі  настільки відрізняються від свого «прообразу», що вже не можливо вбачити у них образ святого. Але, як би ми його не називали, його місія всюди залишається однаковою – приносити радість і дітям, і дорослим. Пам’ятайте традиції, даруйте та отримуйте подарунки. І насолоджуйтесь святом.

Підготувала Маріанна Пайда, за матеріалами Інтернет