Свято, весна, нарешті...

Не люблю я зиму, а надто таку довгу, як цьогорічна. Тому для мене 1 березня - свято!

І хай на вулиці лежить сніг, хай вночі був мороз, хай ще не пахне весною, але сонце світить і серце гріє думка: сьогодні перший день весни.

Я живу в передчутті весни ще з лютого, тому що весна для мене завжди початок чогось нового, чогось незвіданого, це можливість оновитись та змінитись. Дивно, що всі говорять про якийсь весняний авітаміноз, якого я ніколи не відчуваю - може, він є, але він безсилий, адже навесні я можу все!

А справжня весна (не календарна) починається із запаху, який неможливо описати словами чи пояснити. Я його просто пам'ятаю, і як тільки відчую - то скажу: "Ось вона, весна!"

Разом з вами чекаю на весну...

А поки що - декілька фотографій мого минулорічного весняного саду, які створюють гарний настрій.