Ви є тут

Свекруха та невістка: вибір тактики спілкування

15/10/2011

  • 6

Практично кожна дівчина, в житті якої є кохана людина, якщо, звичайно, він не сирота, приречена на спілкування з сім'єю коханого і перш за все - його мамою.

Не лякайтеся негативного відтінку. «Приречена» - значить, нікуди від цих відносин не дітися. Мовляв, любиш чоловіка - терпи і мирися з тим, що «друга мама» дозволяє собі втручатися в особистий простір вашої родини. Звичайно, не всі невістки володіють янгольським характером і безмежним терпінням. Тоді відносини «свекруха-невістка» можуть нагадувати поле бою. І лише деяким вдається знайти контакт і мирно, я б навіть сказала, полюбовно співіснувати. І в більшості випадків, справа тут зовсім не в тому, що просто пощастило зі свекрухою. Відносини потрібно вибудовувати і часом це велика праця на межі дипломатичного лавірування.

На мій погляд, кожен має право вирішувати з ким, як і коли йому спілкуватися. Будь-яка людина самостійно вибудовує свою дійсність. Так, легко сказати, але важко зробити. Чому ж так відбувається, що більшість жінок щодня відчувають тиск з боку свекрухи? Відповідь лежить на поверхні.

Справа в тому, що історично так склалося, що жінка, яка народила сина, як правило, виховує його для себе. З самого народження він - головний об'єкт її любові, надто емоційної і часом навіть сліпої.  Це починається з дитинства, особливо, якщо в сім'ї одна дитина. Часті випадки, коли, навіть маючи сестер, син все одно виявляється в центрі підвищеної уваги матері. Так і в житті хлопчика мама є незаперечним авторитетом. Найчастіше багато синів позбавлені самостійності. А навіщо вона їм? Адже мати оточила його турботою, беручи на себе тягар його проблем ... Саме мама вирішує, що для сина добре, а що погано. У дитинстві це ще виправдано. А от у підлітковому віці, після 7 років, коли разом зі школою починається активне соціальне життя - це стає перешкодою. Мами забувають, що дитині треба давати проявляти себе.

І як ви думаєте, звикнувши до того, що в житті сина грає першорядну роль, чи буде рада мати, коли раптом з'явиться інша претендентка на його любов? Вона його, кровинка, ростила, скільки сил, сліз, переживань було, і раптом вся його увага переключається на когось ще! Небагато мам здатні зрозуміти, що син належить не їй, що він народжений бути самим собою. І щастя не в тому, щоб бути для нього єдиною жінкою. У серцях багатьох свекрух поселяються згубні ревнощі, коли на горизонті з'являється «суперниця», яка взяла турботу про її нащадка на себе. Що ж із цим робити?!

Перш за все, набратися терпіння. Ваша свекруха вже доросла сформована людина і перевиховати її ви не можете, та й немає ніякого сенсу. З проблемою можна вчинити по-різному: піти від неї, змінити до неї ставлення, змінити саму проблему.Якщо ви обрали перший шлях - піти від проблеми, то намагайтеся якомога менше контактувати зі свекрухою. Звичайно, при цьому не слід відкрито демонструвати ворожий настрій. Пам'ятайте, що в цій війні програєте тільки ви. Навіть, якщо вам вдасться завоювати чоловіка у своє повне розпорядження, все це тимчасово. У будь-якому випадку, пройде якийсь період і через сварку з мамою він почне переживати і в кінцевому підсумку стане спочатку звинувачувати себе. А вже потім, не без допомоги маминих підказок, і вас. Тому вихід один - доброзичливе спілкування, яке слід звести до мінімуму.

Другий варіант - змінити ставлення до проблеми. Все пізнається шляхом порівняння. І ви рано чи пізно будете тещею чи свекрухою. Тому, просто уявіть себе на місці «другої мами» і постарайтеся її зрозуміти. Ви ж не будете карати хвору дитину? Так і з нею, будьте поблажливішими і мудрішими, не реагуйте на її випади. А з цього досвіду зробіть відповідні для себе висновки.

І третій варіант - змінити саму проблему. Цей шлях найскладніший. Якщо вважаєте себе асом в словесному жанрі, майстром переконання, тоді для початку спробуйте поговорити з чоловіком. Поясніть йому, що для повної гармонії вам не вистачає взаєморозуміння з його мамою. Мовляв, ви її по-своєму любите і поважаєте, але не хочете, щоб вона втручалася у ваше сімейне життя. Звичайно, це серйозна розмова. Різні чоловіки по-різному реагують. Для когось дружина стає авторитетом, а для когось, як і раніше,  домінує думка мами. Перш ніж починати розмову з чоловіком, ви повинні визначити це заздалегідь. Якщо вам вдалося зайняти «перші позиції», ви на півдорозі до успіху. А коли ні - доведеться стати генієм дипломатії, підбираючи тактовні і ласкаві слова, час для розмови і т.п. Наступний етап - поговорити з самою свекрухою наодинці, без свідків. Це ризиковано і дієво одночасно.

Ви повинні відключити емоції і включити розум. Тільки висловивши все, що накипіло в коректній формі, без образ і криків, ви знайдете спокій. Головне - домовитися про нормальне співіснування. Важливо донести, що ви обидві любите одного чоловіка й однаково бажаєте йому щастя. Тому не варто його ділити, потрібно йти на поступки один одному. Поки ви з нею не поговорите, вона не дізнається, що саме вас турбує і дратує. Свекруха живе так, як їй зручно. Тільки в бесіді народжується істина, яка зможе створити між вами атмосферу спокою і порозуміння. Удачі!

За матеріалами: http://www.domashniy.ru.

Коментарі
Зображення користувача slavka.
slavka

16/10/2011

Ніби все правильно написано, але іноді буває, що ніякі тактики не підходять. Просто треба жити подалі і поменше спілкуватись Smile

Зображення користувача oxana.
oxana

20/10/2011

Насправді все залежить від того, наскільки двоє людей налаштовані жити у мирі та злагоді. А також від рівня виховання цих людей - адже вихована людина міє бути тактовною і вміє "згладжувати" гострі кути, які є у будь-яких відносинах.

Зображення користувача Наталка_Касим.
Наталка_Касим

20/10/2011

Ну взагалі, дуже по-різному буває... Інколи такі "таргани" в головах спливають - що у свекрух, що у невісток, що ніяка вихованість не допомагає - тільки окреме проживання і ще психотерапія. Але вона допомагає якість і задоволеність життям уцілому підвищити і розуміння того, що ми робимо зі своїм життям. А покращення стосунків з оточуючими - тільки наслідок...

Зображення користувача Віка В-Г.
Віка В-Г

13/07/2013

Знаю таких мам, котрі настільки любили своїх синів, що ті тричі одружувалися і все невістка погана. Згідна, що треба жити окремо.

Зображення користувача Свекруха.
Свекруха

05/08/2014

Зображення користувача Гість.
Гість

02/08/2017

Я живу від сина окремо. Одружений 5 років. До мене син погано ставився завжди. Я нічого не знаю про його життя, події в житті, я у вербальній ізоляції від нього, така його тактика. Коли намагалась поцікавитись - наривалась на грубощі і хамство. ТОБТО, я сина з невісткою не ділила! Навпаки, я взнавала про життя сина і онука від невістки, вона розповідала про справи. Щомісяця я брала онука до себе на 10 днів в середньому. Бо невістка втомлювалась, син їй не допомогає. Я до онука прив"язалась за 4 роки. Поїхали разом відпочити до моря. І там невістка і син почали мені грубити, ображати, невістк5а без особливого приводу ричала на мене як звір, на кожну дрібницю. Вони чіплялись з кожного приводу і оскорбляли, публічно, при людях, при онуку. Називали скандалісткою, хоча скандалили вони. Заборонили мені спілкуватись із онуком, мов я його не так виховую. Я казала, наприклад, що в 4 роки не можна давати коштувати вино. Їм це не сподобалось.Довели мене до нервового зриву. Я поїхала звідти. На прощання сказали, що я ніколи не побачу онука.  я хожу і плачу місяць вже. Не знаю що мені робити, сильно прив'язалась до їхньої дитини.

Додати відповідь