Сучасні письменники Закарпаття – дітям

Продовжуємо знайомитись з дитячою літературою Закарпаття. Цього разу ми згадаємо  Лідію Повх, Юрія Шипа, Володимира Фединишинця та інших чудових закарпатських письменників, які пишуть для дітей.

Володимир Фединишинець – поет, прозаїк, перекладач, есеїст. Народився 9 травня 1943 року в с. Репинне Міжгірського району в селянській родині. Закінчив шкільний відділ Мукачівського педагогічного училища (1961), філологічний факультет Ужгородського національного університету (1966). Працював учителем української мови та літератури у Свердловській спецшколі Луганської області, журналістом у редакції газети «Молодь Закарпаття», старшим науковим співробітником та заввідділом експозиції у Музеї народної архітектури і побуту на Замковій горі в Ужгороді. Працював головним редактором газет «Підкарпатська Русь», «Падіюнка», «Ромсом» та «Едельвейс Закарпаття».

В його активі чимало збірок поезії і прози для дітей «Едет кот на торжок», «Від осені до осені», «Хитрун Мішел», «Михайликові голуби»,  «Добродій», «Від осені до осені»   та ін.

Володимир Фединишинець – двічі лауреат Міжнародної премії ім. О. Духновича, лауреат крайової літературної премії ім. Ф. Потушняка. Відтак його ім'я фігурує у багатьох енциклопедіях, у тому числі і в угорській «Антології світової літератури». Член Національної спілки письменників України з 1983 р. 

2009 року у видавництві Олександри Гаркуші вийшла цікава книга віршів для дітей «Із котом і без кота». В анотації до книги йдеться: «...На її сторінках оселилося аж 33 коти! І то яких - кіт-франт і кіт-космонавт, киця-городниця й киця-модниця, кіт-дивак і кіт в неславі, коти-музики й коти-вояки та ще сила-силенна чудернацьких киць. Найдивовижніше, що всі вони не намальовані художником як в інших книжках, а вигадливо вироблені Олександрою Гаркушею з усіляких завалящих дрібниць: залишків ниток, ґудзиків, намистин, клаптиків тканин і паперу тощо, а потім сфотографовані та вміщені на сторінки поряд з віршиками... 

А якщо ти не дуже полюбляєш робити щось власними руками й не надто шануєш котів, то, можливо, прочитавши задерикуваті веселі віршики Володимира Фединишинця, зміниш думку на краще?»

Василь Васильович Шкіря народився 21 травня 1958 року в с. Загаття Іршавського району. Закінчив Мукачівський радгосп-технікум (1978) та факультет журналістики Львівського держуніверситету ім. Франка (1986). Працює завідуючим відділом Іршавської районної газети "Нове життя". Відповідальний секретар літстудії "Промінь".

В. Шкіря творить літературну казку. Він пише казки про тварин і соціально-побутові. Герої його дитячих творів живуть поруч з нами, вони вчать нас бути сміливими і мудрими, долати перешкоди й біди, не забувати про добро. Вовк, лисиця, кабан, їжак, ворона чи горобець уособлюють повну домінуючу рису характеру чи вдачу людини.

Казки В. Шкірі попри свою, на перший погляд, простоту і мудрість образні і дотепні. Вони розширюють дитячий кругозір, допомагають юному читачу чи слухачу пізнавати навколишній світ, розрізняти добро і зло. Певне тому казки В. Шкірі залюбки читають не тільки діти, а і дорослі.

Лауреат Всеукраїнської премії ім. В. Кобилянського за книгу казок «Пригоди Білявчика» (1999), та обласної премії ім. Ф. Потушняка за книжки казок «Іван Сила і брати розбійники» (2005).

До 50-річчя від Дня народження В. Шкірі було знято і показано по телебаченню канала Тиса-1 документальний фільм «З добром до дітей». 

Автор творів для дітей: "Сльоза лелеки" (1991), "Як осел вогонь сховав" (1992), "25 казочок для маленьких діточок" (1994), "Розбиті серця" (1995), "Три бажання" (1996), "Візок казок" (1998), «Пригоди Білявчика» (1999), "Король жебраків" (2002), "Небезпечна краса" (2003), «Стежина» (2006), «Іван Сила і брати розбійники» (2005), «Михайлик - Насміхайлик» (2007), «Майстер Нехай» (2008).

 

Повх Лідія (Ходанич Лідія Петрівна) народилася 25 квітня 1961 р. в с. Кушниця Іршавського району Закарпатської області. У 1983 р. закінчила філологічний факультет Ужгородського державного університету (відділення української філології). З 1997р. член Національної спілки письменників України. Поетеса. Вчитель-методист (1983-1996), відмінник освіти України, лауреат Всеукраїнських конкурсів “Вчитель року” в номінації української мови і літератури (1994, 1997), кандидат педагогічних наук, доцент. Відмінник освіти України. Лауреат обласної премії в галузі літератури ім. Ф.Потушняка (2002) та лауреат Всеукраїнської літературної премії імені Зореслава за 2009 рік.

Працювала вчителем української мови та літератури в школах м. Ужгорода, викладала в Ужгородському природничо-гуманітарному коледжі (1996-1997), завідувачем кафедри суспільних дисциплін і української мови в Ужгородському державному інституті інформатики, економіки і права. Тепер — доцент Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти.

Кандидатську дисертацію на тему “Формування у молодших школярів уявлень про ментальне засобами поезії”  захистила в Інституті педагогіки АПН України в 2001 році. Автор понад шістдесяти наукових публікацій у провідних наукових виданнях України. Друкувалась у журналах „Соняшник”, „Малятко”, „Карпатський край”, „Шлях освіти” (Україна),; „Дукля”, „Веселка”, „Дружно вперед" (Чехо-Словаччина); „Веселка” (США), а також у багатьох альманахах, антологіях, колективних збірниках, підручниках та посібниках для початкової школи та дошкільних закладів. 

Автор творів для дітей: «Йшла ворона по перону», «Цар Іван – з кукурудзи качан», «Нумо гратися усі: Книжечка віршів, забавлянок, пісеньок, лічилок та дражнилок», «Дражнилки», «Політ на кулі».

 

Юрій Васильович Шип народився 3 травня 1943 року в с. Мокра Перечинського району Закарпатської області. Закінчив філологічний факультет Ужгородського національного університету. Майже 40 років учителював. Працював редактором відділу тижневика „Карпатський край”. З 1992 року – головний спеціаліст державного управління екології та природничих ресурсів Закарпатської області.

Нагороджений урядовою нагородою – медаллю „За відвагу на пожежі” за врятування двох дітей.

Член Національної Спілки письменників України з 1989 року.

Лауреат літературних премій – обласної – імені Федора Потушняка та Всеукраїнської – імені Леоніда Глібова.

Автор гумористичних та інших творів  для дітей: „Феркові фіглі” (1990), „Веснярики” (1994), „Прогулянка по звіринцю” (1994), „Не плюй, Грицю, у криницю” (1995), „Співаночок для діточок” (1999), „Попенкова пісня” (2000), „Усміхнена педагогіка” (2001), „Як Юрасик чесним став” (2004) та ні.

 

Людмила Борисівна Кудрявська народилася 12 вересня 1943 року в станиці Пашковській Краснодарського краю (Кубань, тепер – Росія), в родині військовослужбовця. На Закарпатті – з 1945 року. Навчалася в Хустській середній школі № 2 з 1950 до 1956 року, далі в Мукачівській СШ № І ім. О.С. Пушкіна (1957-1960). У рік закінчення школи поступила на філологічний факультет Ужгородського державного університету (тепер – УжНУ), який і закінчила (1960-1965 рр.). Молоду випускницю запросили на роботу в обласну газету "Закарпатська правда", де вона і пропрацювала до 1972 року у відділі культури, літератури та мистецтва. З 1972 до 1975 року вона – літературний та музичний редактор художньої редакції Закарпатського Комітету з радіомовлення та телебачення. Проте 1975 року вирішила продовжити своє філологічне навчання, вступивши на дворічні стаціонарні Вищі літературні курси (ВЛК) при Літературному Інституті ім. О.М. Горького у Москві. Закінчивши їх, працювала редактором відділу критики та бібліографії журналу Держкомітету СРСР "В мире книг" (Москва). З 1985 року – знову в Ужгороді, працює в пресі. Пише російською мовою.

Людмила Кудрявська багато творів з української переклала для широко відомого дитячого журналу "Барвінок", а також для iнших видань – журналів та збірників. З 1975 року – одна за одною виходять дитячі книжки Людмили Кудрявської від "Сосенки" до "Храброго кролика и других историй", яка вийшла 2008 р. А між ними були: "Начинай считать слонов!", вышедшая в Московском издательстве "Малыш", “Кто молчит за окном", "Замечательный гномик" (ця віршована казка про пригоди електричного струму була відзначена в 1986 році премією видавництва "Веселка" (Київ) у республіканському конкурсі на кращий твір для дітей дошкільного віку). За нею з‘явилися книжки: "У меня везде друзья", "День рожденья Муравья", "Летающие деревья" (збірка оповідань); "Как зовут тебя, собачка?" (тематична: про різні породи собак розказано в поетичній формі); ще одна тематична книжка – "В гостях у Клоуна", збірка віршів-анаграм пізнавального характеру "Ракета в карете" (у співавторстві з братом Русланом Кудрявським); ще одна лінгвістична книжка – "Панамка из Панамы" (омоніми у віршах); і знову – оповідання та казки, а також повість-казка, які склали збірку "Храбрый кролик и другие истории". 

Ольга Олександрівна Тимофеєва народилася 8 червня 1953 року в селі Золотий Потік Бучацького району Тернопільської області. У 1970 році закінчила Золотопотіцьку середню школу, поступила до Львівського педагогічного училища на заочне відділення, яке закінчила у 1975 році. Разом із навчанням освоювала ази педагогічної праці у рідному дитячому садку. В 1976 році стала студенткою стаціонарного відділення педагогічного факультету Рівненського педагогічного інституту, який закінчила у 1980 році, отримавши диплом з відзнакою за спеціальністю викладач дошкільної педагогіки і психології, методист по дошкільному вихованню.

За направленням приїхала у Закарпаття, де отримала призначення на посаду методиста Закарпатського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, на якій працює донині.

Автор багатьох методичних розробок, посібників, наукових статей. Член НСЖУ. Член Національної Спілки художників України (2001) та член Закарпатської Спілки письменників (2002).  Автор творів для дітей:  „Родинна скринька” (1999), „Косиці Карпат” (1999), „Вечірня казка” (2001), „Чарівні віконця” (2002), „Незвичайний календар” (2003), „Котилася діжечка” (2006). 

 

Маргарита Василівна Меденці (дівоче прізвище Матей) – народилася 1953 року в селі Баркасово на Мукачівщині. Закінчила Свалявський політехнікум й факультет журналістики Львівського держуніверситету ім. І. Франка, член Національної спілки журналістів України. Друкуватися почала 1978 року в мукачівській газеті “Прапор перемоги” (нині «Панорама»). Перша книжка творів для дітей Маргарити Меденці “Як ведмідь будував дім” вийшла навесні 2000 року у видавництві “Карпатська вежа”.

Автор творів для дітей: «Як ведмідь будував дім», «Жменька дива світу чарівного», «Хто в природі – у пригоді»,  «У крокодила новосілля».

 

Галина Розкута (Барна Ганна Миколаївна) народилася в м. Хуст Закарпатської області. Закінчила математичний факультет Ужгородського державного університету. Працювала вчителем математики в селах Хустського району та в м. Хуст. З 1973 року стала працювати у школах Ужгорода. Почала писати вірші ще в 60-тих роках минулого століття, а друкуватися – лише з 1992 року в обласних газетах.

Автор збірок "День у терновому вінку" (2005), "Капосні несподіванки" (2005) і віршів для дітей "Песик прізвище забув" (2005) і "Літо сподівань" (2007) та «Пригоди дівчинки Улянки».

  

 

Христина Керита народилася в с. Драгово Хустського району в родині лісоруба. Закінчила Хустське медичне училище (1972), філологічний факультет Ужгородського державного університету (1981), аспірантуру при університеті. Працювала медсестрою хірургічного відділення Хустської райлікарні (1972 – 1976), перекладачем відділу дубляжу в газеті „Закарпатська правда”(1981 – 1982), літературним консультантом у газеті „Молодь Закарпаття”(1985 –1992).

З 1992 р.– вчителька української мови та літератури у ЗОШ № 6 Ужгорода. Писати вірші почала у шкільні роки. Друкується з 1969 року.

Член Національної спілки письменників України з 1982 року. Довгі роки Христина Керита очолює міську літературну студію „Джерело”, виявила і пробудила творчі здібності в багатьох юнаків і дівчат.

З кращих учнівських творів упорядкувала та видала збірники „Вітрила”, „Джерело”, „Пролісок”, „Ластівка” „Світанок віку”. Підготувала до друку рукопис книжки для дітей „Ви чули про гнома?” , два рукописи віршів і поем. 

    

 

 Основні матеріали взято з сайту: http://www.zodub.uz.ua.