Що вміє дитина?

У родинах, де є маленькі діти, батьки часто задаються питаннями: чи правильно розвивається дитина, чи вписується у «норму» розвиток маляти, чи вміє вона усе, що потрібно вміти дитині у її віці? Молодим мамам дуже неприємні порівняння з їх дітками нащадків старших родичок, подруг та знайомих: «а мій син (дочка) у цьому віці вже вміла ходити (говорити, користуватись горщиком і т.д.)».  Відомий польський педагог минулого сторіччя Януш Корчак багато років тому писав: «Коли дитина повинна вже ходити й говорити? Тоді, коли вона ходить і говорить. Коли повинні прорізуватися зубки? Саме тоді, коли прорізуються. І тім'ячко саме тоді повинне заростати, коли заростає. І спати дитина повинен стільки годин, скільки їй треба, щоб виспатися.» Зрозуміло, що ці слова стосуються здорової дитини. Тому у цій статті спробуємо розібратись, коли варто, а коли не варто хвилюватись з приводу реального чи уявного відставання вашої дитини у розвитку. Оскільки, найбільш болючими питаннями є: коли повинна дитина говорити, ходити і привчитись до горщику, то розглянемо саме їх.

Хто там говорить?

За оцінками спеціалістів близько  12% дітей мають більші чи менші труднощі з тим, щоб до трьох років навчитися говорити. Найбільше тривоги з приводу психічного розвитку  дитини у батьків викликають питання мовлення: що є нормою і коли потрібно звертатися до фахівців з приводу того, що дитина ще не говорить.  

Наприклад, батьки звертають увагу спеціаліста на те, що дворічна дитина вимовляє лише перші склади слів (скорочує слова), хоча перед тим вимовляла правильно. До трьох років підстав для хвилювання немає, вважають фахівці, але звертають увагу й на те, що ближче до трьох років варто пройти простенький тест на слух, щоб виключити ймовірність того, що дитина не дочуває.

Бувають батьки, які хвилюються, що їхня 10-місячна дитина вже ходить, але не говорить нічого, а її однолітки вимовляють склади, а то й говорять деякі прості слова. Будь-який фахівець таким батькам скаже, що порівняння з іншими дітьми не варто проводити, адже це тільки зайві приводи для хвилювання. Зате батькам потрібно звернути увагу на те, чи не плутає дитина звуки, чи до шкільного віку вимовляє звуки «р» і «л», що може мати причиною деякі інші проблеми.

Також відомо, що дівчатка починають говорити раніше, ніж хлопчики. Дівчатка зазвичай уже в півтора року «балакають», а хлопчикам часто до трьох років «немає чого сказати».  Нагадаємо, що розвиток нервової системи починається у перші місяці вагітності, й на її розвиток впливає  дуже багато чинників: від правильного харчування до рівня різних гормонів в організмі матері. Тобто психічний розвиток дитини зумовлюється не лише генетичними чинниками, не говорячи вже про важливість розвиваючих занять з дитиною після її народження.

Звичайно, що мовлення дитини батьки можуть розвивати, розповідаючи казки, віршики, співаючи пісень, розглядаючи малюнки, але основою психічного розвитку залишається генетична спадковість та здоров’я, закладені під час вагітності. Якщо ваш синочок до трьох років говорить мало, але потім надолужує все, що пропустив, хвилюватися немає підстав. Але, якщо і у цьому віці дитина не говорить, то, скоріше за все, потрібно звернутись за допомогою до фахівців, які за допомогою спеціальних розвиваючих методик обов’язково навчать вашого малюка розмовляти.

Цікавими є нові дослідження австралійських вчених: вони показали, що хлопчики, мами яких у період вагітності мали високий рівень тестостерону, починали пізніше говорити і цей процес у них відбувався повільніше, ніж у дітей, мами яких під час вагітності мали нижчий рівень цього гормону. Для дівчаток вплив тестостерону виявився оберненим: чим більше вироблялось цього гормону у мами під час вагітності, тим швидше дівчатка оволоділи мовленням.

Багато батьків хвилюються й з приводу того, що у сім’ї розмовляють двома мовами, й існує думка, що такі діти жодну з них не будуть знати нормально. Швейцарський професор психолінгвістики Франсуа Гросжан тривалий час вивчав двомовних людей і, зокрема, дітей. І дійшов деяких цікавих висновків, які дозволили йому розвінчати основні міфи, пов'язані з розвитком дитини, яку навчають розмовляти одночасно двома мовами.

Як з’ясувалось, зовсім не варто боятися того, що дитина-білінгв повільніше розвиватиметься або не зможе вивчити досконало жодну з мов. І не варто боятися двомовності, адже і в Європі, і в США це дуже поширене явище.  Вважається, що діти-білінгви змішують мови, але це не зовсім правда. Просто дитина адаптується до ситуації, в якій опиняється. Якщо малюк спілкується з людиною, яка знає лише одну мову, він намагатиметься використовувати лише її. А от якщо дорослий розмовляє з дитиною двома мовами поперемінно, отже, і дитина змішуватиме мови.

Тому, якщо батьки хочуть, щоб дитина однаково знала дві мови, постарайтеся вчити з нею мови рівною мірою. Читайте книги малюкові, розмовляйте у побуті, щоб не вийшло так, що одна мова для дитини – "книжкова", а друга – для спілкування. Краще, звісно, якщо один із батьків розмовлятиме однією мовою, а другий – іншою. Так дитині буде значно простіше.

Один крок, другий крок…

Уміння ходити приходить до малюка не відразу, і це може відбутися раніше чи пізніше. Цікаво, що далеко не у всіх країнах батьки вважають, що дітей треба вчити ходити. У багатьох африканських та азіатських народів вважається, що дитина піде, коли для цього прийде час, а квапити події зовсім не потрібно. Для нас, європейців, це, звичайно, звучить трохи незвично, і багато батьків усе-таки вважають, що допомогти дитині навчитися ходити треба. У чомусь вони, звичайно, мають рацію, і чимало фахівців згодні з тим, що малюків потрібно готувати до ходіння. Наприклад, вони радять у ранньому віці класти малюка на животик по кілька разів на день, а коли дитина навчиться сідати, допомагати йому в цьому — хай хапається за пальці дорослого.

В  якому віці дитина почне ходити залежить від багатьох причин. У 7-8 місяців найбільш активні діти вчаться вставати на ноги і триматися прямо, до інших малюків це вміння приходить пізніше. Велике значення має і те, який у дитини характер, скільки немовля важить — більш вгодовані і спокійні діти часто не прагнуть рано почати ходити. Буває, що дитина начебто вже зробила перші кроки, але потім раптом захворіла, і лежала деякий час у ліжечку. Тоді малюк може на кілька тижнів відмовитися від спроб ходити. Є діти, яким так подобається повзати, що вставати на ноги вони не хочуть досить довго. Іноді малюк втрачає інтерес до ходіння на тиждень або два через те, що впав та сильно забився.

Багато дітей роблять свої перші кроки у рік або на два-три місяці пізніше. Спритні й активні малята можуть почати ходити і раніше — у 9-10 місяців, а слабкі і хворобливі діти, навпаки, пізніше — у півтора року. Якщо дитина може піднятися і простояти без сторонньої підтримки 20-30 секунд, значить, він вже цілком готовий почати ходити. Батьки не повинні ставити малюка на ніжки, водити по кімнаті, тримаючи за руку, втручатися в навчання ходьбі. Неправі ті, хто вважають, що чим раніше поставити дитину на ноги, тим швидше він навчиться ходити. Це має відбутися саме собою. Але є й неспокійні мами, які навпаки бояться, що, якщо дитина рано пішла сама, то це може зашкодити його незміцнілим ніжкам. Звичайно, небезпека викривлення є, але дослідження показали, що дефекти, коли ніжки дитини приймають форму на зразок букви О або Х, з'являються незалежно від віку, в якому маля зробило перші кроки.

Отож думка про те, що дитина відстає в розвитку, якщо в рік не пішла, є хибною. Навіть якщо дитина зробить свої перші кроки пізніше, навряд чи це позначиться на подальшому розвиткові.

Ще мовимо декілька слів про взуття. Не варто одягати на дитину взуття з твердою підошвою, як це роблять деякі батьки, думаючи, що так малюк швидше навчиться ходити. Насправді, це навіть шкідливо. Якщо дитина буде частіше ходити босоніж, у нього будуть зміцнюватися м'язи, суглоби. Це ще й допомагає уникнути плоскостопості. Хоча у всіх маленьких дітей ступні здаються плоскими на вигляд, тому що стопа ще не розвинулася повністю.

Болюча тема: горщик

Найбільш болючою та нервовою темою є привчання дитини до грощика. Думки про те, коли дитина має вміти проситись на горщик, відрізняються. Психіатри і фізіологи вважають: 12-18 місяців, іноді тільки до трьох років. Деякі фахівці і батьки вважають, що чим раніше, тим краще. Інші батьки, особливо після того, як з'явилися разові підгузки, вважають раннє привчання до горщика насильством над дитиною. На думку психологів наполегливе привчання провокує появу впертості та інших проблем, аж до неврозів. Тому багато батьків вважають за краще тихо чекати, поки малюк сам почне проситися на горщик і все не встановиться саме собою.

Найбільш поширена думка, що у 2 роки вже пора дитині обходитись без підгузків, тим більше, якщо вона вже може повідомляти про свої потреби. Але бувають, наприклад,  діти, які знімають штанці, повідомляють про потребу, але відмовляються ходити на горщик чи унітаз.  У деяких європейських країнах вважають, що найпізніше, коли, коли дитина має навчитись справляти потреби у горщик чи унітаз – це три роки, адже це час, коли діти йдуть у дошкільні заклади.

Японці вирішили відповісти на це питання і з'ясувати, в якому віці дитина може безболісно відмовитися від разових підгузків і перейти до горщика? Вони спостерігали дві групи сімей з маленькими дітьми, причому, в одній групі використовували звичайні марлеві підгузки, а в іншій разові. Результат був парадоксальним: і ті, і інші діти перестали носити підгузки в один і той же час приблизно в 27 місяців (2,3 року). Виявилося, що це на шість місяців довше, ніж 20 років тому.

Проблемою є й те, що сучасні одноразові підгузки (т.зв. «памперси») не викликають у дитини неприємних відчуттів вогкості та бруду. Тож ця мотивація у сучасних дітей відсутня, тому деякі батьки при навчанні дитини на горщик практикують перебування дитини без підгузку, щоб маля відчуло фізичний дискомфорт.

Визначити, коли починати привчати дитину на горщик, може допомогти невеличкий тест:

1. Малюк вже може залишатися сухим близько двох годин, а то й більше?

2. Він прокидається сухим після денного сну?

3. Малюк знаками чи словами дає зрозуміти, що настав час сходити в туалет?

4. Він ходить в туалет за певним графіком?

5. Малюк вже навчився знімати і одягати штанці, сідати на горщик і вставати з нього?

Якщо Ви позитивно відповісте на три і більше питань, то можете починати, і ми бажаємо Вам у цьому удачі!

Але найголовніше, що повинні зрозуміти батьки: вік, у якому потрібно привчати дитину до горщика, залежить від її розвитку, визначається дозріванням нервової системи. Адже саме вона забезпечує контроль за фізіологічними процесами і взагалі набуттям всіх гігієнічних навичок у дитини.

Отож ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими дітками, адже вона у вас особлива і унікальна, любіть її такою, яка вона є!

Підготувала: Маріанна Пайда