Поради батькам маленького пішохода-початківця

Батьки завжди з нетерпінням чекають того моменту, коли їх дитина зробить перший крок. Але квапити цей процес не варто. Деякі немовлята починають ходити у віці 10 місяців. Але є й такі, які трохи по-іншому сприймають життя і починають ходити лише по досягненню, наприклад, півтора років. І перші, і другі мають на це повне право. Але батькам дуже часто важко прийняти цю істину: якщо дитина не горить бажанням ходити, вони впадають у зневіру або намагаються прискорити хід подій. І часто роблять безліч абсолютно непотрібних рухів. Втім, допомогти малюкові навчитися ходити не так вже і складно.

Крок перший: не підганяти

Маленька дитина сама здатна оволодіти новим уміннями. Коли вона буде готова, то впевнено встане на ніжки. І немає ніякої необхідності спеціально її до цього підштовхувати. Якщо малюк буде вчитися ходити без додаткової допомоги (не потрібно постійно притримувати його під пахвами або тримати за руки), ефект буде сильнішим, хоча і чекати його потрібно буде трохи довше. У цьому випадку дитина навчиться самостійно координувати рухи різних частин тіла й утримувати рівновагу: починаючи від стоп, через тулуб і ручки, закінчуючи головою. Вона зможе правильно переносити вагу тіла з ніжки на ніжку, навчиться оцінювати відстані до предметів. Крім того, дитина зможе розвинути необхідну швидкість реакції, щоб уникати падінь під час ходьби.

Крок другий: батьки повинні стати опорою

Багато батьків, як тільки дитина починає ходити, купують ходунки. Експерти радять цього не робити. Це пристосування насправді не прискорить процес навчання ходьбі. Зате цілком може послужити тому, що дитина почне відчувати проблеми, просто перебуваючи у вертикальному положенні. Рухаючись в ходунках, дитина зовсім по-іншому використовує м'язи і все тіло. По-іншому оцінює відстані й перешкоди на шляху, часто їх ігнорує і помиляється, а також неправильно навантажує ноги і спину.

Усе це може негативно впливати на відчуття дитиною власного тіла і оцінку її положення в просторі. А це, в свою чергу, може впливати на безпеку малюка. Якщо дитина відчуває труднощі з утриманням рівноваги, такі відчуття і зовсім можуть позбавити його бажання вставати на ніжки. Тому якщо вже дуже хочеться купити дитині ходунки, потрібно вибирати такі, які маленький мандрівник міг би штовхати перед собою. Але найкраще пам'ятати: найкраща опора для малюка - його батьки, а точніше - їх ноги.

Крок третій: підготувати будинок (квартиру)

Малюку, який робить перші невпевнені кроки, значно полегшать життя неслизька підлога і добре зафіксовані меблі. Тому квартиру потрібно заздалегідь підготувати. Необхідно заховати в комірчину хитливі табурети, нестійкі столики, квіткові горщики, до яких малюк може легко дотягнутися. Дитина може спіткнутися об кабелі, протягнуті по підлозі, або поранитися об гострі кути меблів. На слизький паркет або плитку потрібно покласти килимок: по-перше, дитина не послизнеться, а по-друге, навіть під час падіння удар буде не настільки болючим.

Крок четвертий: тренуватися з розумом

Коли малюк навчиться ходити, спираючись на меблі, і відчує себе на ніжках досить впевнено, він з радістю починає прогулюватися за руку з татом чи мамою. Однак на початку такі прогулянки потрібно дозувати. І ні в якому разі не тягнути його за собою або вгору. Якщо малюк спотикається і веде себе невпевнено, не потрібно йти з ним за руку більше кількох кроків.

Найкраще ступати перед дитиною і якщо підтримувати, то під лікоть. Поступово, коли малюк почне більш впевнено стояти на ногах, прогулянки можуть ставати все довшими. Зрештою батьківська допомога перестане бути потрібною малюкові.

Крок п'ятий: дозволяти дитині ходити босоніж

Краще, якщо малюк буде робити перші кроки босоніж. Так він навчиться відчувати поверхню і утримувати рівновагу. У тому випадку, коли в квартирі дуже холодно, малюку можна одягнути спеціальні шкарпеточки. Якщо вибір все ж ліг на взуття, то воно повинне добре облягати ніжку, не обмежуючи при цьому рухи дитини, підошва повинна бути гнучкою і гнутися в області пальчиків, а саме взуття - м'яким і дихаючим. Варто пам'ятати, що чим жорсткіше взуття, тим гірше працює в ньому стопа, а це утрудняє рухи всього тіла. 

Крок шостий: не боятися

Батьки часто лякаються падінь маленького пішохода. Але це зовсім не привід для розпачу. Коли малюк робить перші кроки, він уже вміє так-сяк тримати рівновагу, так що зможе ухилитися від більшості перепон на своєму шляху (дитина отримує ці вміння, самостійно сідаючи, встаючи, повзаючи). І навіть якщо він впаде, то навряд чи з ним трапиться щось серйозне. У тому випадку, звичайно, якщо батьки заздалегідь прибрали зі шляху малюка всі небезпечні предмети. Варто також пам'ятати, що переляк може бути заразним: якщо весь час думати про те, що малюк не втримається на ніжках, і кожен раз впадати в паніку навіть з незначного приводу, дитина це відчує і теж почне боятися. І навіть може припинити спроби вставати і ходити.

Потрібно звернутися до лікаря, якщо:

- Дитина досягла однорічного віку, але не робить жодних спроб встати на ніжки;

- Дитині виповнилося півтора року, проте вона не хоче ходити самостійно;

- Під час ходьби малюк постійно вивертає одну або обидві ніжки назовні (всередину);

- Через півроку після першого самостійного кроку все так же часто спотикається і падає.

Джерело:  http://comments.ua.