Пологи - не іспит, а чудо народження нового Життя

Ця стаття-роздуми написана для тих,  хто хоче народити вдома, але більшість тез та висновків можуть бути корисними для усіх майбутніх мам. Подамо окремі витяги зі статті, а повністю її можна прочитати тут.

"Щоб народити вдома, потрібно серйозно готуватися"

Це міцно сидить в головах. Пологи - це іспит, а підготовка до нього - набір знань і навичок - на курсах з підготовки до пологів. … Виходить, що на курсах розповідають, як треба правильно харчуватися, який правильний здоровий спосіб життя потрібно вести, як правильно повинні проходити настільки жадані природні пологи, як правильно дихати і як правильно жити. І що в результаті?

А висновки сумні.

"Я ж все робила правильно - чому я народила не так?" … Не гарантує набір навіть найбільш здорових дій під час вагітності здорових пологів згодом. Здоровий спосіб життя - це всього лише чинник, додаткова можливість, але настільки не єдина, не визначальна... Немає цієї прямої залежності: добра підготовка - гарні пологи. За старанне відвідування занять і скрупульозне виконання завдань жінці не видають пологи на п'ятірку.

Якби все було так просто, достатньо було б тільки "вивчити матеріал" і точно слідувати інструкціям. Але народження - не інструкція, і не те, що знаходиться в руках людини і під контролем. Ні народження, ні смерть - не в руках людини. У всякому разі, вже точно не в руках окремо взятої людини, однієї-єдиної - матері.

Орієнтир на набір знань, а не на прислухання до власного тіла

Величезний шмат інформації, який видається на курсах з підготовки до пологів, в самих пологах є лише фактором стресу - починаються перейми, і замість розслаблення і радості, починається пошук заповітного конспекту, в якому написано - що, і як, і в якій позі потрібно робити. Всі ці знання, трансльовані ззовні, атрофують вміння жінки слухати те, що відбувається у неї всередині, до чого закликає її тіло.

Мені все частіше здається, що для пологів не потрібно нічого знати. Тому що народжує не наша голова, не наш розум, а наше тіло. І йому не потрібно знати, йому потрібно тільки дати проявитися у своїх інстинктах, у своєму підсвідомому. Єдине, чому необхідно істинно навчитися жінці під час вагітності, а попередньо дізнатися - це слухання свого тіла.

Спроможність жінки як матері оцінюється за "успішністю" її пологів

Сама думка про те, що пологи можуть пройти успішно чи ні - отруйна. Хто визначає цю успішність? Що за образ ідеальних пологів створюється серед свідомих батьків, серед акушерок і фахівців по підготовці до пологів?

Пологи не можуть бути успішними чи ні, тому що мова йде не стільки про пологи, скільки - про народження людини. Хіба можна оцінити це - як успішно? Що є критерієм? А головне, як те, на що жінка в кращому випадку впливає на 50% (у випадку абсолютного соло) - може, щось говорити про неї, як про матір?

Пологи - це рулетка. …  саме цим вони і викликають природний страх тисячоліттями у жінок.

Мені здається, що будь-які пологи "успішні", навіть якщо результат їх найсумніший, тому що через них ми набуваємо безцінного індивідуального досвіду, досвіду, який кроїть нашу долю, таку, яка вона є у кожної з нас. Пологи - це частина життя жінки, одна з найбільш значущих, яскравих, переломних її частин. Пологи не можуть бути неуспішними, програшними, поганими ... як не може бути неуспішним, поганим - саме наше життя. Воно цінне саме по собі, за фактом самого себе, життя.

Чоловіча психологія в сприйнятті пологів

На жаль, сьогодні на курсах вся підготовка до пологів зводиться до техніки. Техніки дихання, техніки звучання, інформації про те, як технічно проходять пологи - в якому порядку, що і хто повинен робити. Ця інформація більше нагадує чоловіче мислення. І той підхід, що пологи - успішні, що ними можна виміряти спроможність жінки як матері - це якийсь чоловічий підхід. Це вони - міряються досягненнями, змагаються. Це їм - потрібні інструкції, логіка, інформація.

Жінка - глибина, текуча, інтуїтивна і чуттєва. Пологи - це жіноча справа. До того ж пологи - інтуїтивний процес, практично цілком зав'язаний на підсвідомості.

Хто поговорить з жінкою про страхи, про надії, тривоги і образи?

Вагітність - найбільш, мабуть, гормонально насичений період в житті жінки, коли емоції зашкалюють, а почуття переливаються через край ...

…

Пологи - це не тільки не шкільний іспит, де тобі виставляють оцінку, і де можна продемонструвати свою готовність до зубів. Але це ще і не Страшний суд, де тебе оцінюють за твої гріхи, і не строгий Батько, який за хорошу поведінку - погладить по голівці хорошими пологами, і покарає, коли будеш поганою дівчинкою - злитися на маму, не довіряти Богу і сміти боятися за здоров'я і життя своєї дитини.

До слова, саме страх - це найприродніше, що можемо ми відчувати під час вагітності і перед пологами, це і є здорова тривога за свою дитину, це і є наслідок любові до неї, бажання їй найкращого, блага, і як вищого блага - самого життя. Тому боятися - це нормально ... Наївно і лукаво - намагатися позбавитися від страхів, "пропрацювавши". Можна дійти лише до точки мирного існування з ними. (Я не про ті страхи, що вирішуються шляхом вивчення інформації)

І знову ж таки, народжує не наше его, не наші почуття і емоції, не наш розум, який продукує всякі думки, знову народжують почуття, народжує - тіло. З одного боку.

А з іншого боку - народжується людина. І це доля, це Бог, якщо можна так сказати.  Це Його руками зараз вершиться диво життя. І наші страхи, образи, засмічений знаннями мозок - нічого, у порівнянні з цим Головним.

... Я не за відсутність підготовки до пологів. …Але…  я проти кнопок провини і страху, якими так грішать акушерки - у пологових будинках або домашні. Я - за гармонізацію та допомогу породіллі в пошуку віри в себе. Я за підтримку і любов до себе і світу, а не самоїдство і перегони  за уявним "успіхом".

Джерело: http://okean-v-butylke.livejournal.com/382164.html