Поради батькам: як підготувати дитину до візиту до лікаря

Медична процедура може стати для дитини серйозною психічною травмою. Як цього не допустити?

«Головне, що ми помічаємо в маленьких дітях - що, хоча вони нам довіряють, їх віра легко може похитнутися. Тому потрібно бути особливо уважними, щоб була забезпечена надійність в істотному».

Дональд Вудс Віннікотт

Родом з дитинства

Коріння серйозних проблем, з якими дорослі люди приходять на психотерапію, зазвичай криються в дитинстві. І одна з найважливіших причин дитячої психотравми - відсутність підтримки з боку батьків. Відомий британський психоаналітик, педіатр і дитячий психіатр Дональд Вудс Віннікотт говорив: батьки відповідальні за те, щоб забезпечити дитині надійне передбачуване оточення - запоруку здорового внутрішнього розвитку дитячої особистості.

Він підкреслював, що навіть тоді, коли старша дитина вже готова зустрічатися з непередбаченими ситуаціями у зовнішньому світі, їй, як і раніше необхідно підтримуюча присутність близьких дорослих. Віннікотт наводив приклад з літаком, що несподівано низько пролітав: якщо в цей момент мати міцно обіймає перелякану дитину і сама зберігає самовладання, вона швидко приходить до тями і незабаром готова повернутися до гри; якщо ж матері поруч немає або вона перелякана, дитина може пережити нервове потрясіння.

«Розмова з батьками»

Тепер уявіть собі таку картину: вранці мама будить малюка, нічого не кажучи, заштовхує в нього сніданок, спішно одягає і тягне невідомо куди. Зайшовши з дитиною в незнайому (або, навпаки, лякаюче знайому) будівлю, заводить його в кабінет, де віддає чужим людям, яких він бачить вперше в житті, а сама зрадницьки зникає. Ці люди, теж без зайвих слів, хапають малюка і починають проробляти з ним страшні речі. Наприклад, встромляють в нього голку. Або прив'язують до крісла і лізуть в горло якимись залізяками ...

Схоже на фільм жахів, але для багатьох дітей це проза життя. Подібні спогади нерідко звучать в кабінеті психотерапевта. Навіть лікарі стали відзначати таку поведінку батьків як проблему, а батьки часто ніякої проблеми не бачать: адже вони подбали про здоров'я дитини - що ще потрібно?

На жаль, в нашій країні багато людей не думають про те, що крім фізичного здоров'я існує ще й психічне. До речі, не відомо, яке з них важливіше - тим більше що вони пов'язані. Хоча, можливо, багато дорослих просто не враховують той факт, що дитина, незважаючи на свої малі розміри, теж людина. Зі своїми почуттями та бажаннями. І людина, цілком залежна від батьків. Їх поведінка визначає, буде малюк відчувати себе в безпеці чи ні, чи буде довіряти близьким людям. А це, своєю чергою, вплине на все його подальше життя.

Поради дбайливим батькам

● Попередьте дитину заздалегідь про те, що її чекає, розкажіть про це максимально детально.

● Говоріть правду. (Наприклад, уникайте говорити «це не боляче», якщо насправді буде боляче або ви нічого не знаєте про процедуру, краще сказати «буде трохи боляче, але я буду тримати тебе за руку»).

● Розмовляючи з дитиною, вислухайте і її, прийміть її почуття: якщо вона плаче - дайте виплакатися, не кричіть - дитині і так погано.

● У важкий момент будьте поруч, тримайте дитину за руку або на руках.

● Коли дитина зовсім маленька, з нею важливо підтримувати постійний тілесний контакт. Також намагайтеся дати малюкові час звикнути до кожного етапу: вхід у незнайоме приміщення, роздягання, знайомство з лікарем і так далі.

Зріла позиція

Якщо ви не знаходите розуміння у медичних працівників, доведеться зайняти зрілу позицію і наполягати на своєму, незалежно від того, як було б зручніше персоналу поліклініки. Ще краще - звертатися в ті установи та до тих фахівців, яким ви можете довіряти. Наприклад, зараз існують сімейні медичні центри, де прийнято звертати увагу і на психологічну сторону справи.

Деяким батькам буває важко підтримувати дітей в подібних ситуаціях, оскільки вони самі у свій час пережили схожу травму і, можливо, не одну. Батько з неопрацьованою дитячою травмою, потрапляючи в умови, що її нагадують, ніби знову перетворюється на безпорадну дитину - де вже йому захищати власне дитя. Таким батькам варто пройти курс психотерапії - хоча б в інтересах своїх власних дітей.

Автор: Юлія Ейделькінд, експерт - лікар-психотерапевт Борис Суворов.

Джерело:  «АіФ Здоров'я» № 50