Як міністерство здивувало освітян

Ми, батьки, багато пишемо та говоримо про те, що практика збору грошей з батьків та приведення до ладу за ці кошти  класів та будівель шкіл є явищем, яке повністю перекреслює право кожного громадянина України, закріпленого в Конституції,  - права на БЕЗКОШТОВНУ освіту. Ми говорили про те, що оскільки таким чином все виглядає у школах більш-менш нормально, то керівництво звітує про зроблене за наші гроші як про свої досягнення. А в свою чергу влада бачить "порядок" у школах й не збирається виділяти більше грошей на те, що є її прямим обов'язком, закріпленим в Основному законі: забезпечення якісних та відповідних умов для навчання наших дітей. Для цього ми платимо податки і маємо право вимагати, щоб фінансування шкіл йшло не з наших кишень, а з уже зібраних податків.

На цю тему прочитала цікаву статтю у "Дзеркалі тижня", яку й пропоную до вашої уваги:

Майже анекдотом, що передається серед освітян із вуст в уста, став лист Міносвіти від 07.02. 2012 р. № 1/9-88 до керівників обласних, міських, районних управлінь освіти «Про невідкладні завдання на найближчий час». А як би ви поставилися до офіційного документа, що надійшов до вас у лютому і починається словами: «Лист другий. Скоро 1 вересня!» На тлі снігових заметів така заява звучить, щонайменше, нетрадиційно. Та й сам стиль листа далекий від стандартів ділового мовлення. 

Власне, документ присвячений не Першому вересня взагалі, а першому вересня конкретно для першокласників. Саме з них, на думку авторів листа, розпочнуться «серйозні перетворення в українській освіті». Оскільки учні перших класів навчатимуться за новими програмами і підручниками.

Звісно, дуже добре, коли профільне міністерство пропонує управлінцям заздалегідь розпочати підготовку до нового навчального року. Але ж це й так входить до кола їхніх обов’язків. 

Нагальні завдання, визначені МОН у зв’язку з наближенням першого вересня, викладено в семи пунктах. І лише два з них стосуються власне організації навчального процесу (педагогічні ради, курси, семінари, практикуми для всіх вчителів, які набирають перші класи). Чесно кажучи, нічого революційного й негайного тут немає. Такі заходи управлінці організовують щороку.

А ось решта пунктів стосуються питань матеріальних. Перш за все школам пропонується провести бесіди з батьками першокласників. Цікаво, про що? Згідно з наказом МОНМС №204 «Про прийом дітей до 1 класу загальноосвітніх навчальних закладів», спілкування батьків зі школою обмежується поданням трьох документів: заяви, копії свідоцтва про народження та медичної картки. Згідно з наказом, «не допускається збирання додаткових даних про дитину та її батьків, зокрема довідок з місця роботи, проживання, про заробітну плату батьків, будь-яких даних, що свідчать про розвиток дитини та її готовність до систематичного навчання в школі». 

То про що ж говоритимуть батьки й адміністрація? Наступний пункт міністерського послання наштовхує на здогад: «Максимально залучити усіх-усіх до забезпечення сучасної матеріальної бази навчального середовища для наймолодших школярів». Складається враження, що нещасні батьки — і є оті «усі-усі». 

У цьому контексті вже не викликають посмішки слова чиновників «Скоро 1 вересня», сказані у лютому. Весь фокус у тому, що якраз наприкінці лютого — на початку березня у школах розпочинається прийом заяв до першого класу. 

Наскільки старанно працюватимуть школи з «усіма-усіма» для покращення своєї матеріальної бази, перевірятимуть районні, обласні і всеукраїнський рейди-огляди. Підсумки спостережень цих кавалерійських рейдів розглядатимуться на спеціальній колегії МОНМС. Дивна ситуація: держава перевіряє,
як школи змогли підготуватися до навчального року, не вклавши у це достатньої кількості коштів! 

Наче не знаючи про брак коштів у місцевих бюджетах, школам пропонують уже сьогодні «правдиво інформувати керівництво регіонів, місцеву владу про складнощі та реальний стан справ». А всім разом нагадують: «Міністерство планує максимально можливо пропагувати кращий досвід місцевих органів влади, шкіл щодо підготовки до нового навчального року. Читайте, думайте, а головне — потрібно діяти! Рецепт для кожної школи в Києві не виписують…» Схоже на завуальоване благословення видушувати гроші з нещасних «усіх-усіх».

Завершується лист іронічною фразою «З незмінною повагою, Заступник Міністра Борис Жебровський». Посада — з великої літери. Так і хочеться запитати: з повагою до кого? До себе? До освітян? Чи батьків?