Як не замучити дитину навчанням

В ефірі ТСН була озвучена думка про те, що причиною дитячих смертей в школах може бути надмірне навчальне навантаження. У статті на освітньому порталі під заголовком "Діти в школах України помирають через великі навантаження" (http://www.osvita.org.ua/news/62077.html?from=news_rss)  ця думка була викладена та розвинута. Там же було написано, що "медики пояснюють смерті в школі поганою генетикою, а чиновники - поганим медичним обслуговуванням". 

Думка журналістів ТСН підкріплюється прикладом з життя семирічної дівчинки Софії (судячи по віку - другокласниці). Деякі висновки, зроблені журналістами викликали у мене здивування, тому хочу висловити деякі власні думки з цього приводу, адже маю приклад власної доньки, що вчиться у "звичайній" школі у 2 класі, як і згадана Софійка. 

Спочатку те, з чим я згідна:

1. Так, учителі навантажують дітей понад норму (дійсно, задають уроки в 1 класі, що не дозволено, дають додаткові завдання на картках, на канікулах пропонують виконувати завдання з книжечок «самостійної роботи»  і т.д.);

2. Відміна нормативів з фізкультури не покращить здоров’я дітей.  Галас навколо фізкультури тільки лякає вчителів, які, можливо, через це, заміняють уроки фізкультури читанням, математикою чи письмом, позбавляючи дітей руху та зміни виду діяльності (які повинні бути згідно норм).

3. Норми застарілі, адже писалися 10 років тому - для здорових дітей. Сучасні діти мають гірше здоров’я:   90% випускників мають хронічні хвороби.

А тепер про те, що викликало зауваження:

1. Як може бути, що уроки у 7-річної Софійки закінчуються уроки у звичайній школі о 4 годині?  Моя дитина має 5 уроків на день (у п’ятницю – 4), вчиться з 8.30 – відповідно я її забираю зі школи о 13.00. Виходить, Софійка відвідує групу продовженого дня. Зрозуміло, що не всі батьки можуть організувати нагляд за дитиною, щоб вона не відвідувала ГПД. Але наша вчителька ще в 1 класі сказала: «Якщо маєте хоч зовсім невеличку можливість не давати дитину на групу, скористайтеся нею! Дітям дуже важко сидіти до вечора в школі!» Деякі батьки цього не розуміють і навіть при можливості забирати дитину залишають на групу – маю знайомих мамочок, що сидять вдома, але дитина ходить на ГПД!

2. У статті явно допущена неточність: якщо Софійка вчиться у 2 класі звичайної школи, то явно таблицю множення вона ще не може вчити. У моєї доньки, що вчиться на відмінно, підготовка до  уроків займає максимум  1 годину, а не три години у Софійки. Значить, у різних школах вчителі задають додому різну кількість завдань. Про які стандарти ми говоримо? А, можливо тому, що моя донька з 1 класу самостійно робить уроки (без моєї допомоги), я не примушую її писати спочатку на чернетку, я не примушую її робити додаткові завдання з моєї ініціативи, і навіть вірші вона вчить самостійно – я тільки перевіряю. Висновок: додаткові навантаження іноді дають і батьки, які просто вдома мучать дитину домашніми завданнями: щоб усе було ідеально.

3.  Чому у школах України не дотримуються норм («22 години на тиждень,  3-4 уроки на день разом з факультативами»)? Чому уроків у реальних школах майже удвічі більше?  Чому вчителі змушені просити батьків займатися з дітьми вдома? І чому батьків це все влаштовує і вони мовчать?

4. А ось ключ до розв’язання проблем у школі, озвучені у тексті статті: «від уривчастих реформ здоровіше українські школярі не стануть. Потрібно міняти філософію викладання. Почати хоча б з малого, до чого вже дійшов весь цивілізований світ - дозволити дитині рухатися на уроці». Потрібно змінити державний погляд на школу та її проблеми. Потрібно відійти, в кінці кінців, від совкової школи, придивившись до практики та досвіду шкіл хоча б у сусідніх Угорщині та Словаччині, де діти у початковій школі, наприклад, мають навантаження у кілька разів менші, ніж в українській школі. А результати у підсумку показують не гірші за наших школярів. Така форма навчання в Ужгороді є: у словацькій школі  №4. До слова, батьки та учні дуже задоволенні стилем та методам навчання педагогів школи.

На завершення хотілось би озвучити звернення до батьків (особливо молодших школярів). Врівноважуйте жорсткі умови шкільного навчання своєю толерантністю та м’якістю вдома.  Не навантажуйте дитину понад норму, виховуйте у неї відповідальність та самостійність. Адже самостійно зроблена робота на 10 балів принесе вашій дитині більше користі, ніж виконана «з-під палки» та примушуванням на «12». Пам’ятайте, що відмінне навчання не замінить Вашій дитині втрачене здоров’я.  Особливо, якщо ваша дитина не відрізняється «залізним здоров’ям», про що вчитель повинен бути поінформованим!

Бережіть своїх малят!