Ніколи не трусіть немовля!

У 2003 році у Швейцарії закінчився дворічний судовий процес, у центрі якого опинився відомий альпініст Ерхард Лоретан, який обвинувачувався у ненавмисному вбивстві свого семимісячного сина.

Сталася ця трагічна історія у переддень Різдва 2001 року: Лоретан залишився доглядати за немовлям. Дитина ніяк не хотіла засинати і довго плакала. Втративши терпіння і не знаючи, як угамувати сина, Лоретан взяв його і трохи трусонув. Крик припинився, батько поклав малюка у ліжко і поспішив вийти з кімнати.  Трохи пізніше, насторожившись, що давно не чутно плачу, Лоретан повернувся в кімнату. Дитина не ворушилася. І батько знову струснув його, цього разу - намагаючись привести в почуття. Через добу семимісячне немовля померло у лікарні. Як показав розтин, у результаті нетривалого струсу у немовляти відбулися незворотні мозкові ушкодження.

На Ерхарда Лоретана було заведено кримінальну справу, яка завершилась вироком умовно та штрафом, але трагедія глибоко вразила всю Швейцарію і багато місяців залишалася в центрі уваги преси, й швейцарці стали обережніше поводитися зі своїми новонародженими дітьми, а швейцарські лікарі всерйоз зайнялися вивченням так званого "синдрому дитячого струсу", явища, про яке медицині поки ще вкрай мало відомо.

Ерхард Лоретан у суді сказав: "Я гірко жалкую про те, що зробив. Так, я втратив над собою контроль, але навіть уявити собі не міг, до чого це призведе. Із самого народження сина я спостерігав, як він росте, і хлопчик здавався мені вже досить міцним. Лише після розтину я усвідомив, що за якісь дві-три секунди мозок дитини отримав смертельну травму від легкого струшування. Якби я знав про це раніше!"

"Немовля, яке плаче іноді годинами, є джерелом серйозного стресу для батьків, особливо молодих", - каже головний лікар Університетської клініки Цюріха Ульріх Ліпс. - Доведені до відчаю батьки готові вже як завгодно вгамувати малюка, щоб він хоча б ненадовго замовк. І найчастіше в такому стані люди не усвідомлюють, якими можуть виявитися наслідки їх дій ", - говорить швейцарський лікар.

Вплив на дитину до 1 року струшування є схожим на наслідок фронтального зіткнення з твердим об’єктом. Як показали дослідження, батьки практично нічого не знають про синдром дитячого струсу (СДС), тому лікарі вважають за необхідне попереджати батьків та членів родин про те, що може статися, якщо у гніві струснути дитину до 1 року.

Медики переконані у тому, що можливі наслідки "синдрому дитячого струсу" можуть бути дуже важкими. Навіть легке струшування немовляти призводить до таких ушкоджень його головного мозку, від яких 10-20% немовлят помирають, а 75% на все життя отримують мозкові травми, причому ніхто не знає, коли ці отримані в дитинстві травми дадуть про себе знати. З невідомих поки медицині причин, частіше синдром вражає хлопчиків, ніж дівчаток.

У деяких країнах існують програми по первинному попередженню таких травм немовлят виявилися успішними: вони полягали в інформуванні батьків про небезпеки сильного струшування дітей грудного віку та забезпеченні їх методиками щодо того, як справлятися з немовлятами,  що часто плачуть. Такі соціальні програми націлені на найбільш ймовірних суб'єктів цього типу жорстокого поводження. Дослідження в Австралії, Канаді та США показали, що приблизно в 45% випадків відповідальність за травми голови дітей в результаті жорстокого поводження лежала на біологічних батьків, 25% - на партнерах матерів, 15% - на матерях і 15% - на вихователях і нянях.

В штаті Нью-Йорк є програми з навчання батьків на рівні лікарень. Ця програма включає поширення серед батьків простого інформаційного буклету, демонстрація 11-хвилинного відеофільму і отримання від батьків підтвердження того, що вони отримали і зрозуміли ці матеріали. Програми з навчання батьків повинні бути передбачені у всьому світі.

Серйозні пошкодження мозку можуть бути викликані не тільки струшуваннями або пораненнями голови новонародженого, але і старанним заколисуванням. Такими є висновки лікарів з лондонського королівського госпіталю, які проводили одне з найбільш докладних досліджень раптової смерті немовлят.

При дитячому синдромі струшування пошкоджуються довгі нитки нервових клітин, що йдуть з головного мозку в спинний. Дорослій людині такі струшування не страшні, бо мозок надійно захищений, до того ж сильні м'язи інстинктивно розподіляють навантаження, роблячи їх безпечними. Голова ж дитини пропорційна тілу значно більше, ніж у дорослого, а м'язи шиї набагато слабкіші. Тому енергійні струшування легко можуть призвести до травм мозку. Особливо часто ці травми припадають на той відділ, де головний мозок з'єднується зі спинним. Тут мозок може постраждати не тільки в результаті скручування по вертикальній осі, але і ударів об кісткові структури. Мова йде про так званий стовбур мозку, від стану якого залежать дихання і серцебиття людини. Тому ураження мозку в цьому відділі можуть призвести до смерті або до серйозних наступних порушень його діяльності.

 Англійські лікарі показали, що для такої травми немає потреби сильно струшувати дитини - її можуть викликати і більш обережні дії, навіть ті самі заколисування. Дослідники додають, що нормальне поводження з дитиною - обережна метушня або гойдання на батьківських колінах практично безпечні і не можуть викликати травм. «Потрібно уникати лише енергійних рухів і струшувань голови дитини», - говорить Дженіан Годес, невролог лондонського королівського госпіталю. І взагалі з крихкими маленькими створіннями потрібно поводитись з надзвичайною обережністю».