Музичний світ вашої дитини

Як оцінити музичні здібності дитини? 

Критерії музичних здібностей, принаймні в порівнянні з іншими видами здібностей, представляються як музикантам, так і людям з музикою не пов'язаними, найбільш очевидними. У сфері оцінки музичних здібностей з незапам'ятних часів панують три компоненти: слух, почуття ритму і музична пам'ять. Справедливість цих критеріїв до останнього часу ні в кого не викликали сумнівів. І справді, кожному ясно, що, не розрізняючи звуки по висоті або за ритмом, не будучи в змозі запам'ятовувати почуте, годі й думати про серйозні заняття музикою. З цією думкою, хоча і не без застережень, можна було б погодитися, але ж при оцінці музичної обдарованості екзаменатори найчастіше беруться стверджувати, що чим краще розвинені у дитини слух, почуття ритму і музична пам'ять, тим більша ймовірність, що його чекає блискуче музичне майбутнє.

В останні роки помилковість такої точки зору починають визнавати вчені і в нас, і за кордоном. Необхідність оновлення наших уявлень про музичні здібності викликана багатьма фактами. За словами Н. Слонімського (США), «тільки 10% диво-дітей стають видатними музикантами». Занадто великий відсоток «відсіву», щоб його можна було віднести за рахунок неправильного навчання та можливої ​​недбайливості «чудо-дітей». Цей же дослідник наводить й інші дані: «70% великих віолончелістів проявили свої здібності дуже рано». Але 30% їх не виявили у настільки ж ранньому віці. 

Зверніть увагу, що мова йде про великих віолончелістів, а не про музикантів середньої величини. Значить, навіть для того, щоб стати великим, не обов'язково в ранньому дитинстві проявляти надзвичайний музичний слух і пам'ять.

«Добре, - скажете ви. - Не слух, не почуття ритму і не музична пам'ять, але що ж?» Справа не в тому, щоб відмовитись від звичних критеріїв оцінки, а саме в тому, щоб не вирішувати на підставі наявності музичного слуху, почуття ритму і пам'яті питання музичного розвитку дитини.

Наприклад, ще в античному світі панувала думка про те, що «музика сприймається не стільки слухом, скільки розумом», і ці погляди підтримувалися багатьма мислителями від Піфагора до Плутарха. Піаніст І. Гофман, кажучи про музичний талант, відзначав як головну «спеціальну здатність до швидкого оволодіння музичними проблемами». 

Все більше число вчених схиляється до того, що музичні здібності - це особливого роду духовні здібності, нерозривно пов'язані з музичною культурою. Вони розвиваються в процесі музичної діяльності, сприйняття музики і власне музичної творчості, і ніякі слухові дані не гарантують видатних творчих досягнень самі по собі.

Існує і ще один аспект розгляду музичних здібностей, пов'язаний з тим, що музично обдаровані люди часто володіють ще й лінгвістичними здібностями. Близькість музики й мови помічена багатьма вченими, у тому числі і музикознавцями. Також із найдавніших часів відома схожість музики і математики.

Пошук спільності між математичними, лінгвістичними та музичними здібностями ведеться і теоретично, і експериментально. У ході цих досліджень стає дедалі зрозуміліше, що музичне мислення не відокремлене від інших видів людського мислення непрохідною стіною. При всій специфічності музичних здібностей вони пов'язані невидимими нитками з іншими видами здібностей, з усіма якостями особистості в цілому.

Також з'ясувалося, що в тих школах, де музика викладається як щоденний навчальний предмет, діти краще нпавчаються й іншим дисциплінам. У цьому немає нічого дивного, все дуже просто: щоденне заняття музикою, хай і короткий час, настільки збуджують розум, що він стає сприйнятливим до всього іншого. Чому це відбувається, поки з усією визначеністю не можна відповісти. Ми ще дуже мало знаємо про себе і про закономірності власного мислення, особливо художнього. 

Сумно, що уроки музики поки здаються багатьом учням і батькам як щось необов'язкове. Але пам’ятаймо, що музика збуджує розум, розкріпачує мислення, хоча основною її сферою, як і раніше залишається емоційний світ людини. 

Незважаючи на недостатньо глибоку вивченість здібностей музичних і немузичних, вже зараз можна рекомендувати вчителям музики поцікавитися, хто з дітей особливо добре встигає з математики та іноземної мови, уважніше придивитися до них. І цілком ймовірно, що ці діти проявлять себе і як музиканти - активні виконавці та зацікавлені слухачі. Може бути, саме серед них знайшлися б охочі вчитися грати на музичних інструментах. Великий Альберт Ейнштейн і не менш знаменитий Шерлок Холмс грали на скрипці з великим задоволенням. Тут є над чим замислитися ...

Навіть якщо ваша дитина не хоче займатися музикою професійно, або в музичній школі, прищеплюйте їй любов до неї: ходіть з нею на концерти, слухайте вдома музику різних напрямків та співайте з нею гарних пісень. Зробити дитину шанувальником музики вам цілком під силу, тим самим вона стане більш розвиненою та різносторонньою людиною.

Д. Кирнарська, вчитель музики

Джерело: www.muzruk.info.