Маленький

Якби вистачило мудрості і досвіду, якби почати все заново, я б обов'язково подарувала своїй маленькій донечці затишне безтурботне дитинство.

Ранній розвиток

Років зо двадцять тому, коли народилася моя старша дочка, це було наймоднішим захопленням просунутих батьків. Гриміли імена Олени і Сергія Нікітіних, стрімко злітала зірка Ігоря Чарковського. Нам тоді здавалося, що ось нарешті він знайшовся, чарівний ключик до геніальності і богатирському здоров'ю. Ура, тепер всі рекорди будуть наші! Треба тільки не втратити час, почати завзято і регулярно тренуватися. А завзяття й ентузіазму молодим батькам зазвичай не позичати.

Ось і підросли наші дітки-першопроходці, що навчилися плавати раніше, ніж ходити і розрізняти букви раніше, ніж говорити. Щось поки не фіксує статистика сплеску обдарованості серед нинішніх 20 - 30 літніх - люди як люди. Зате з початку дев'яностих почала різко зростати кількість дітей і підлітків, що страждають неврозами. Шкільні вчителі хором відзначили, що в початкову школу стало надходити небувале число гіперактивних малюків зі зниженою стресостійкістю, швидкою втомлюваністю, невмінням зосередитися та утримувати увагу.

Не буду стверджувати, що саме захоплення раннім розвитком та йога з пелюшок призвели до таких сумних наслідків. Звичайно ж, тут позначився вплив багатьох чинників. Це і нестійке положення, в якому опинилися деякі родини в період перебудови, потік чорнухи по телевізору, розгул злочинності, і різке прискорення динаміки міського життя. Але що ж могли протиставити всьому цьому батьки? Могли поберегти своїх діточок, хоча б поки вони були зовсім маленькими, не створювати їм штучні труднощі, керуючись формулою: «Фізіологічний стрес - необхідна умова розвитку організму».

Мудрість природи

По мірі більш поглибленого вивчення особливостей раннього розвитку мозку нейрофізіологи все наполегливіше застерігають від різких втручань в емоційну сферу малюка. Спокуса «підметушитися» в період від народження до трьох років, званий «вікном можливостей» дуже велика. Адже саме в перші три роки життя відбуваються найважливіші етапи у формуванні людського мозку. Але чи можемо ми бути впевнені, що наші спроби якось удосконалити програму дорослішання, закладену самою природою, не завдадуть шкоди тендітній і складній структурі, якою є центральна нервова система малюка?

Зате досить добре вивчено негативний вплив стресів на процес утворення зв'язків між нервовими клітинами. Говорячи про бурхливий розвиток мозку у немовлят, вчені мають на увазі неймовірно активне створення містків між вже існуючими клітинами. Сильні або тривалі стреси просто блокують утворення структур, що забезпечують контакт між нейронами. Страждання і переживання, перенесені людиною в дитинстві, не активізують, а навпаки, ускладнюють, а іноді й незворотно порушують роботу мозку.

Що важливіше?

Що ж тоді робити батькам, які перейнялися розвитком своїх немовлят? Пустити все на самоплив, і нехай улюблене дитя росте, «як бур'ян»? Звичайно ж, ні, будь-які крайнощі погані. Схоже, що звичайна спокійне і сприятливе середовище, коли забезпечені основні фізичні та емоційні потреби дитини, надає достатньо стимуляції для оптимального розвитку. Немовлят не залишають наодинці, їх багато носять на ручках, їм посміхаються, з ними розмовляють і граються. У них є можливість постійно досліджувати прямо вдома - просто повзаючи по квартирі, відкриваючи книжки, витягнуті з книжкової полиці, або перевернуті корзини з одягом. Посильне навантаження маля визначить собі саме.

Ранній емоційний взаємний контакт, коли батьки намагаються розуміти свого малюка і вести з ним активний діалог на рівні дотиків, інтонацій, швидкої допомоги в його «маленьких бідах» - це і є те саме ефективне розвиваюче заняття з усіх можливих.

Наукові дослідження тривають, але вже зараз можна з упевненістю стверджувати, що нормальна людина з моменту народження і до смерті потребує головним чином уваги, спілкування, доброзичливе оточення та щирий інтерес до себе з боку інших людей.

Чим кращі умови життя дитини, тим більше шансів у неї досягти максимуму свого інтелектуального потенціалу. Отож для енергійних молодих батьків набагато практичнішим буде витрачати вільний час не на «покращення» дитини за допомогою різних модних методик, а на своє власне вдосконалення і особистісний ріст. Щоб потім мати в тому числі і матеріальну можливість забезпечити дитині протягом усього дитинства і юності яскраві враження, цікаві поїздки, захоплюючі екскурсії, хороші школи і репетиторів, інтелектуальний коло спілкування. Те, без чого дуже складно стати розумним і успішним.

Мудрий метод

«Чим би дитя не тішилося, аби не плакало». Цю приказку придумали дуже розумні мами. Прийоми, що допомагають маленькій людині легше пристосуватися до життя поза материнською утробою, по можливості уникнувши при цьому сліз і криків, називають «методом м'якої адаптації». Захищаючи і оберігаючи нервову систему малюка від травм, мама створює йому найсприятливіші умови для зростання і розвитку.

Етнографи, мандрівники, фахівці з міжкультурним дослідженням неодноразово з подивом відзначали, що в суспільствах, де практика догляду за новонародженими значно відрізняється від тієї, що характерна для культури індустріальних країн, дитячий плач - явище рідкісне і, як правило, нетривале. А вся справа в тому, що в цих суспільствах немовлят набагато частіше і більше носять на руках!

Найголовніша умова м'якої адаптації - не залишати малюка наодинці. Навпаки, як можна активніше насолоджуйтеся тілесним контактом зі своїм новонародженим. Багато носіть малюка на ручках, спіть з ним в обіймах (хоча б вдень на дивані, якщо ви поки не готові поселити малюка у своєму ліжку). Обіймайте, цілуйте, тискайте свій скарб. Ви чекали цієї можливості навіть довше, ніж 9 місяців, - з тих давніх дитячих часів, коли засинали улюбленим плюшевим ведмежам. Все збулося, не втрачайте момент!

Дуже корисним з точки зору «м’якої адаптації» та налагодження емоційного зв’язку з дитиною є дотримання умов термозахисту немовляти, освоєння методу «адаптаційного купання» без сліз та практикування раннього висаджування. Про це ви можете прочитати у статті «М'яка адаптація немовляти: терморегуляція, купання та висаджування».

Коли вже починати загартовувати?

Дитина сама почне активно вирішувати це питання після 1,5 - 2 місяців. Наприклад, чотиримісячний малюк, якщо його закутати, сам не засне і батькам заснути не дасть. Однорічний - трохи за ним не встежиш, - прудко стягує з себе шкарпетки і штанці, і з явним задоволенням тупотить босий і голопопий по холодній підлозі.

Так, адаптаційні можливості доношеної дитини дуже високі. Тільки от чи варто випробовувати на міцність беззахисне і безсловесне дитя? Сьогоднішні медичні норми виходжування новонароджених вимагають вже в пологовому залі забезпечити термозахист малюка. Неонатологи часто називають гіпотермію дітей першого місяця життя «холодового травмою» і підкреслюють величезну роль підтримки теплового балансу у дітей. Справа в тому, що постійна нестача тепла викликає у маленьких дітей тривалий стрес, що виснажує ресурси організму і негативно відображається на стані нервової системи. При холодовому стресі витрати енергії можуть перевищувати витрати на основний обмін речовин.

Ручні немовлята

Дослідження, проведене лікарями з канадського Університету МакГілл, показало, що діти перших місяців життя, що насолоджувались додатковим носінням на руках, плакали і хвилювалися на 43% менше в цілому, і на 51% менше у вечірні години в порівнянні з однолітками з контрольної групи.

Серед малюків останнім часом все більше зустрічається любителів проводити майже весь час у мами на ручках. На допомогу приходить слінг, пристрій для комфортного носіння дитини.

Я знаю, як важко буває сучасній успішній жінці освоїтися в нових рамках, пов'язаних з обмеженням мобільності після народження дитини. Але одночасно я бачу, як важко маленькій людині пережити втрату блаженного почуття безперервного єднання з мамою. Мені здається, слінг може стати таким компромісом, що допомагає двом близьким людям пережити складний період.

Тетяна Кондрашова, «Мой ребенок»