"Корисні" канікули

Важку, одноманітну й нескінченну працю без відпочинку називають сізіфовою. Як відомо, саме таку роботу визнали давньогрецькі боги найжахливішим покаранням для винного перед ними царя Сізіфа. Не можна не згадати давньогрецького героя, спостерігаючи, як приречено працює над домашніми завданнями під час шкільних канікул більшість дітей. Зубріння, нещадне і безглузде, не дає їм вільно дихати навіть у свята. І перетворює захопливий взагалі-то процес пізнання на муки.

Знайома нарікала: "Хотіли до Буковелю поїхати всією сім'єю, на лижах покататися, але навіть не знаю, що робити. На канікули синові-четвертокласнику задали розв'язати завдання з кількох сторінок підручника. Вчителька каже, що без цього аж ніяк не можна підготуватися до державної підсумкової атестації наприкінці року. А ще — завдання з інших предметів ... Цілий портфель із собою тягти на курорт!"

Інша відповідальна мама ледь не в новорічну та різдвяну ночі сиділа разом зі своєю дитиною над завданнями, тому що в інші дні вона працює і не зможе пояснити чаду, як саме потрібно виконувати ту чи іншу вправу. Впевнена, що з такою ситуацією стикався багато хто. Чи можна вважати її нормальною? Звісно ні. І не тому, що Конвенція прав дитини, яку вчителі так люблять використовувати як матеріал для виховних бесід, гарантує кожному право на відпочинок.

Неефективна робота на уроках = більше домашніх завдань

А тому, що така практика завдає непоправної шкоди дитині (адже примус знищує будь-яке бажання вчитися) і яскраво свідчить про ефективність роботи вчителя. Не на користь останнього. Перед початком навчального року кожен педагог складає календарний план зі свого предмета, де чітко, відповідно до програми, розписує тему кожного уроку так, аби нічого не пропустити. Процес виконання програми контролює адміністрація школи. Тому, коли вчитель задає дітям на канікули щось доробити, дописати, дорозв'язувати, це означає, що він не виконав програму. Отже, не викладач повинен вимагати виконання якихось завдань під час канікул, а батьки й адміністрація школи мають зажадати від нього пояснень: з якої причини це сталося? Що він робив на уроках? Наскільки ефективно організував навчальний процес?

Але, припустімо, програма виконана, а вчитель хоче, щоб діти закріпили те, що вивчали за підручниками. І вашій дитині (а точніше, вам) задали купу завдань із додаткових збірників. Однак, незважаючи на гарні назви ("Творчі вправи", "Цікаві завдання"), найчастіше ці книжки не доповнюють підручник цікавими нестандартними і творчими завданнями, а просто дублюють його. І таким чином продовжують одноманітний процес дресирування та зубріння.

Саме купа завдань із додаткових збірників та зошитів, задані на канікули,  промовисто свідчать про невпевненість вчителя у якості своєї роботи і про його надію, що батьки дороблять та допояснюють своїм дітям усе те, що він випустив або чого не помітив. Тобто порятунок потопаючих... Далі ви й самі знаєте ...

Якщо хтось із батьків хоче цього — його справа. Але чому від такого стану речей мусять страждати всі діти? Питання, що стосуються домашніх завдань, регламентуються у документах Міністерства освіти. І виконувати ці інструкції — обов'язок учителя. Але коли спостерігаєш за системою домашніх завдань у школі, виникає стійке відчуття, що не лише батьки, а часто й учителі не зовсім точно уявляють собі мету цього виду роботи.

Згідно з листом МОН у 1-4 класах … домашні завдання задаються "лише в разі їх доцільності"…

Так, згідно з інструктивно-методичним листом "Вимоги щодо ведення класного журналу в 1-4 класах загальноосвітніх навчальних закладів", домашні завдання задаються "лише в разі їх доцільності". А не завжди і багато. Крім того, залежно від мети, існують різні види і форми цих завдань: загальні, диференційовані, репродуктивно-конструктивні, творчі і т.д. Чи часто ви помічали таку різноманітність у школі? А ще — "з основ здоров'я, фізичної культури, трудового навчання, музичного та образотворчого мистецтва домашні завдання учням не задаються і в журналі не записуються".

Згідно з листом МОН України від 29.10.07 р. № 1/9-651 "Про обсяг і характер домашніх завдань учнів загальноосвітніх навчальних закладів", що чинний і сьогодні, у першому класі домашні завдання не задаються взагалі. За жодних обставин. Крім того, "домашні завдання не рекомендується задавати на канікули, на вихідні та святкові дні". Тобто не лише у канікули і свята, а й із п'ятниці на понеділок (згадайте реальність і здивуйтеся).

І ще один нюанс, без якого ефект від виконання "домашки" істотно знижується: "Не допускається подача домашнього завдання під час чи після дзвінка на перерву, після уроків, оскільки воно у повній мірі не фіксується дітьми; учні не мають можливості ставити запитання; вчитель не встигає пояснити суть завдання". А тепер погляньте на списки сторінок, номерів вправ і завдань, заданих на канікули, і поміркуйте: хто й коли пояснював ці завдання дітям та давав можливість запитати про незрозуміле?

Задля справедливості, слід зауважити, що практика задавати непомірно великі домашні завдання і навантажувати ними дітей на канікулах популярна не в усіх учителів. Але така тенденція є, і вона стає дедалі загрозливішою. Завдяки бездіяльності або потуранню адміністрації навчальних закладів. Завдяки "якісній" професійній підготовці та перепідготовці вчителів. І завдяки терплячості батьків. За такої ситуації досить утопічними видаються розмови про здоров'язберігаючі технології, розвивальний підхід до навчання. І як ніколи далекою й недосяжною здається мрія про суспільство знань. Чи любитимуть діти навчатися, чи відчують смак відкриттів і пошуків, якщо завдання перетворюються для них на батіг, на безперервну одноманітну працю?

Чи з користю проводить ваша дитина зимові канікули?

Зимові канікули закінчуються. Попереду — найдовша чверть навчального року. А ще — зимово-весняний авітаміноз, епідемія грипу. Чи накопичили наші діти сил за час відпочинку? І як дорослі організували для них цей відпочинок? Звісно, найпростіше задати якомога більше завдань і бути спокійним: дитина зайнята, під наглядом, — отже, канікули проходять із користю. Якщо у батьків є час, гроші та бажання — можна раз чи двічі піти всією сім'єю на спектакль або до цирку. А якщо ні? 

Хто ж подбає про інших дітей? Гадаю, вагомішу роль в організації відпочинку дітей могла б зіграти школа. Тим більше що вона так вболіває за розвиток своїх учнів під час канікул, що навіть задає їм домашні завдання. Гуртки, екскурсії, цікаві зустрічі та чаювання, читання книжок, рухливі ігри, цікаві проекти, де знадобляться знання з різних предметів, — чим не розвиток? Звісно, це вимагає від педагогів більших зусиль, ніж складання списків домашніх завдань. Але ж і користі дає більше (якщо, звісно, поставитися до таких планів не формально, для галочки).

Крім того, виховну функцію школи ніхто не скасовував. Але вона якось губиться у гонитві за освітнім врожаєм. Ось і доводиться дитині, котра не може піти з мамою до театру або поїхати на лижний курорт, самотою в порожній квартирі дивитися телевізор чи гуляти у дворі. А пізно ввечері — робити уроки. Нічого не скажеш, корисні канікули.

Джерело: http://gazeta.dt.ua