Ізольовані у декреті, або туга за життям до...

Іноді я б хотіла, щоб моє старе життя повернулося хоча б на деякий час...

Ні! Що я кажу! У мене прекрасна здорова дитина, я не маю права відчувати себе інакше, як щасливою ... Чи є у вас також подібні почуття? Багато мам відчувають себе ізольованими від зовнішнього світу, перебуваючи у декреті. Але вихід завжди є, нумо шукати його разом!

Почуття ізоляції та туга за попереднім життям є загальними явищами, і психологи часто зустрічаються з ними у своїй практиці. Було б дивно, вважають спеціалісти, якби цього молоді мами не відчували, крім того, догляд за маленькою дитиною може бути дуже складним завданням. Не всі матері почуваються повністю самореалізованими із дітьми вдома. І це мало пов’язано з тим, як вони люблять своїх дітей. На щастя, існує безліч способів не втратити розум і зберегти себе в новій ролі матері:

Шукайте споріднені душі

Можливо, вам раптом немає про що поговорити з друзями, які ще не мають дітей. І, можливо, ваші постійні розмови про підгузники та пукання справді дратують співрозмовників. Але ви все-таки хотіли б обговорити це з кимось ... Тому спробуйте знайти у своєму районі симпатичну молоду матір, з якою ви можете ділитися щоденними клопотами та новинами.

Материнство, крім дітей та любові до них та безлічі інших емоцій, також приносить те, про що ви не мали уявлення до народження дитини. Це й величезне розуміння та солідарність інших матерів, й готовність підтримати, допомогти і, насамперед, поділитися досвідом, поскаржитися. Тому не бійтеся звертатися до мами з дитиною, яку ви десь зустрічаєте, активно писати в соціальні мережі, у близькій вам групі, що ви шукаєте матір, яка живе неподалік і вирішує подібні проблеми.

Регулярне відвідування сімейних центрів, дитячих центрів та майданчиків із дітьми дозволить вам поступово познайомитися з іншими мамами. Молодій мамі потрібні інші матері, а дітям інші діти, тоді все простіше. Однак вибирайте ретельно і оточуйте себе лише людьми, з якими вам справді комфортно.

Не відмовляйтесь від "старого життя"

Перші кілька місяців з дитиною ви, мабуть, не встигнете і не подумаєте ні про що інше, як доглядати за своїм малюком. Але коли ви створили спільний режим і змогли більш-менш напланувати свій час, принаймні частково, спробуйте повернутися до своїх улюблених занять.

Спробуйте принаймні щось зберегти від старого життя і почати це робити якомога швидшею. Жінки сумують за своїми хобі, якими займались до того, як завагітніли, але, можливо, ви зможете почати пошук нових творчих захоплень, займаючись якими ви могли б відпочити.

Спробуйте прийняти, що ви зможете повернутися до своїх захоплень поки що тільки частково, що це нормально, поговоріть зі своїми близькими про те, чого вам не вистачає, подумайте, що вам потрібно ще у вашому житті, хто може вам допомогти, коли і як, радять психологи.

Приймайте допомогу

Багато мам відчувають, що з усім доводиться впоратися самостійно. Тому намагайтеся залучати свого партнера до всіх занять навколо дитини з перших днів. Якщо ви будете намагатися робити все самостійно з початку і відмовитеся від допомоги, може статися так, що ви залишитеся сам на сам з доглядом за малюком, а оточення просто перестане вам допомогу пропонувати.

Не вдавайте, що ви все можете зробити самі, важливо визнати вчасно, що ви потребуєте допомоги: від чоловіка, близьких, родичів, користуйтеся послугами прибирання чи замовлення страв додому тощо. В іншому випадку це шлях до вигорання. Мами часто намагаються бути досконалими, а потім з часом визнають, що їм не вдається досягти досконалості, а отже сприймають це як свою невдачу. Тож не відмовляйтеся від допомоги і використовуйте її, коли тільки можете.

Насолоджуйтесь материнством

Бути недосконалою мамою і не втратити себе - ця тема розкривається у багатьох блогах мам, але тільки деякі з них наголошують одночасно й на тому, що можна і треба насолоджуватись цим періодом свого життя.

Надзвичайно майстерно, з гумором, самоіронією та безпосередністю вміє про це писати блогер Катя Бльостка, мама чотирьох синів, що живе у США. Радимо відвідати її блог на Фейсбуку або Інстаграм. А для ознайомлення публікуємо її недавній запис:

Я інколи дивлюсь на своїх дітей і відчуваю, що в мені стільки любові, що зараз от-от і взірвусь. Бахну так, що повилітають вікна, задрипаються офіранки і собака обсереться з переляку. Бахну так, що ударна хвиля знесе все на своєму шляху, від Сан Дієго аж до самих Курозван.

Як я хочу, щоб мої діти цю любов відчували на кожному життєвому кроці. Як я хочу, щоб вони нею укривались в моменти, коли хтось говоритиме їм, що вони «недостатньо»... Недостатньо розумні, недостатньо красиві, недостатньо успішні... Ми всі зустрічаємо таких людей в житті, для яких ми - «недостатньо», правда? Як я хочу, щоб в той момент вони згадали про мене, свою (страшно красіву і не по годам моложаву) МАТЕРУ, ту, яка їх любить безумовно та безпричинно, для якої їм не треба в космос летіти, щоб бути тими «достатньо»... А, згадавши, випрямили мужні плечі, посміхнулись і сказали тій людині «іди-но ти кібєнімать». Як я хочу їх навчити говорити це в потрібні моменти...

Як я хочу, щоб моя любов їх захищала, зігрівала і окриляла... Але ще більше я хочу, щоб вона їх НЕ обмежувала і НЕ прив’язувала до себе, як те теля до вишні. Як я хочу, щоб вона їх НЕ ломала, намагаючись втиснути в рамки МОГО бачення їхнього життя. Як я хочу, щоб моя любов НЕ СТАЛА єдиною важливою любов’ю в їхньому житті...

Хочу вміти приймати їхній вибір з повагою.

Хочу вміти приймати їхні помилки з терплячістю.

Хочу вміти приймати їхні прагнення свободи з розумінням.

Хочу вміти вчасно відпустити і відступити.

Хочу вміти насолоджуватись і радіти, споглядаючи ЗБОКУ.

Що для цього треба? Все просто. Проживати СВОЄ власне життя, а не жити дітьми. Не розчинятися в них. Не спустошувати себе, люблячи... Як вважаєте?