Моя донечка народилася чудового зимнього сонячного ранку. Як для перших пологів, все пройшло настільки легко, що сама до сих пір дивуюсь. Надіюсь, і мої все ближчі другі роди будуть такими ж легкими.
Я не домовлялась з лікарем, мене завезли десь у 6 ранку - і через дві години у мене на пузі лежало моє 3,5 - кілограмове чудо! Кажуть, як кішка народила)) І схватки в мене були - як книжка пише))
Попала я на зміну до доктора Мартина (тут в Ужгороді) - гарно відносився, трохи, правда, різкуватий чоловік, але то нічого)))
Щось ніхто не ділиться А всі люблять згадувати, як усе було
Ну тоя розповім про мого синочка.
Почну з того що дату ставили нам на 19 червня, а я хотіла щоб раніше, на 1 червня :) З кожним днем наближаючись до цієї дати я все більше думала "ну коли ж". В інтернеті читала як прискорити роди. Тридні перед родами мила підлоги, загиналася, нахилялася, вигиналася і сиділа чекала ...
Приблизно в сім вечора і відчуваю що почали відходити води. З криком "УРА!" кажу мамі і дзвоню своєму лікарю, він якраз був на зміні і каже "Приїжджай, приймемо". Я дзвоню чоловікові, кажу що починається, приїжджай швидше!
Чоловік приїхав, і ми поїхали в роддом. Приймала мене практикантка, то не могли вирішити, чи то води чи ні. Вони потім вирішили, що все ж таки це води відходять, моєї акушерці довелося із завідуючою розмовляти як зі мною поступити. Вирішили мене покласти в патологію, час вже приблизно годин дев’ять було, у мене потроху поперек став боліти, моя акушерка мені сказала лягати спати, щоб набратися сил, а народжувати завтра будемо.
Ага! Схватки були не сильні, але постійні, і в 11 годин я пішла до акушерки казати, що спати не можу, вона подивилась розкриття, і здивувалась, сказала що через годину може, і народжу.
Так і було: десь через годину перевели мене в передродову, і схватки були вже дуже сильними. І так десь півгодини, після чого мене вже забрали на крісло і за три-чотири потуги народився мій пунктуальний синочок – 19 червня!
Народився він у мене 3356 г і 53 см. Назвали Антончиком. Тепер йому вже 3 рочки!
Мій старший синок народився трохи раніше сроку, так вирішив лікар,тому що набрала дуже багато ваги,дуже велий був живіт і не менший в ньому синок 4200., бквально за кілька днів до планових родів пішли розтяжки на животі, і плід не прийняв нормальне положення для пологів,сидів на попі а не головою вниз, тому мене кесарили на 3 дні раніше сроку.все пройшло добре, народився Паша з вагою 4200,53 см.
Друга вагітність пройшла легше, уже досвід був з першою, Тьомка народився з вагою теж 4200,54 см, і народився в день коли я захотіла, 15 січня,срок був на 14.витерпіла 8 годин жахливих схваток і теж кесарили, анестезію робили спінальну і я побачила синочка зразу.
Паші 08.10 буде вже 3, Тьомці 15.09 8 міс
А як після кесарева почувалися? Моя колегиня народила двох хлопчиків теж кесаревим. Після другого дуже важко відходила від анестезії, а інша знайома казала, що після кесарева важке піднімати не можна, то вона малого й не побавила спочатку
перший раз кесарили і зробили загальну анестезію, відходила нормально,11-50 народився синок, о 14 годині я вже обдзвонювала друзів і родичів з приємною новиною, другий раз робили із спінальною анестезією(дуже боялась її,але потім не пожалкувала,нічого там страшного і найголовніше побачила зразу малютку), не ризикували другий раз робити зальну тому що згубно впливає на роботу серця.
перші дні дуже важко з порізаним животом, піднімають за 8-12 годин після операції з бандажем на ноги,болі страшні,але за 5-6 все нормально,лиш трохи шви тягнуть то ходила наклонена вперед як бабця. дитинку брала сама як тільки могла сама піднятись з ліжка десь на 3-4 день,до того мені приносили на годування.
все у нас нормально,і у мене і у дітей.ростем...
Я рада, що у вас все пройшло добре! Ростіть своїх малят здоровими!
дякуєм!
проснулась ночью в 2,30 от желания пойти в туалет, ругнулась что тянет живот и тут же подумала, что это уже похоже на настоящие, только очень и очень слабые. Решив что надо набираться сил перед родами пошла еще поспать. Уснуть от возбуждения конечно не удалось . За это время муж четыре раза успел спросить, что может это все-таки роды и мы едем в роддом. Порадовала его, что таки да, сегодня рожаем, может к обеду он уже будет отцом, а в роддом поедем часов в 10-11. Не раньше, так что может еще спать .
Пошла на кухню... решила что надо обновить лак на ногах-занялась пидикюром , заодно сделала и маникюр .. сварила кофе, позвала мужа составить компанию. Разбудила мать, что вроде бы сегодня рожаем и попросила ее помочь допаковать пакеты в роддом. Пьем кофе и болтаем ни о чем- и тут отошли воды, залив полкухни. Тут же вопль мужа "может ты наконец все-таки позвониш врачу!!!!!!!!!!!". Паралелльно для себя отмечаю, что воды зеленоватые, а значит уже надо спешить.
Врач поднимает трубку на втором гудке, объясняю что схватки по 15 сек, через 25 мин, но цвет вод мне не очень. Договариваемся встретиться через 30 мин в роддоме....
Решив, что не помешало бы освежиться- пошла приняла душ, оделась. Прикинула, что по пустому городу до роддома минут 15 езды. Переждала схватку и решила, что как раз до следующей успеем доехать .
Наивная . Не тут то было- схватки пошли каждые 3-4 мин и из машины я уже еле вышла в 3,55 утра. В приемном покое на вопросы уже отвечал муж. Примчалась мой врач, заметив цвет вод- в родзал бегом нагнала полный комплект реанимации новорожденых. Меня саму удивило, что при всем этом ( а я жуткая паникерша), я была абсолютно спокойна и уверенна что все будет хорошо. Поднимаемся в родзал, в коридоре хорошо слышны отчаянные вопли двух рожениц вперемежку с матом в адрес мужа одной из них. Мой муж бледнеет и говорит " а ты уверена что я здесь нужен?"...Кто ж его теперь отпустит ...
Повиснув у мужа на плечах /очень удобно / пережидаю схватки, которые уже практически слились в одну. Врач предлагает умыть меня водой, попить водички, Если захочеться писять/какать не стесняться и делать все что взбредет в голову...Муж гладит спинку, и рассказывает какая умница и красавица...Решаю, что рожать стоя очень удобно . Пару раз сходила таки в туалет-врач все под дверею сторожила и без конца спрашивая, не тужит ли меня..
В какой-то момент чувствую, что ребенок уже выходит. Врач все-таки уговаривает меня переместиться на кровать-дабы если понадобиться реанимация, на счету будут секунды. На второй потуге малыш выходит- и вот тут мне уже очень страшно-он молчит и не кричит. Приподымаюсь и вижу что он весь синенький...истерика набирает обороты... врач спешно меня успокаивает, что "пуповину сняли, обвитие не было затянуто и дай прочистить ротик"... И через минуту раздаеться долгожданный крик малыша. На часах 4,50. В палату тут же вбегает наш папа, вышедший на последних минутах.....
Малыша, не перерезая пуповину кладут мне на живот и укутывают. Минут через 15, врач заполнявшая бумаги, спрашивает "а кто ж родился?"... И тут у всех присутствующих начинаеться гомерический хохот- все так переволновались, что никто даже не подумал глянуть какого пола малыш ...
Через 2 часа пуповину обрезали и перевязали. Малыша обмыли и взвесили- 3350 гр и 52 см. А дальше классика-, наконец малыш первый раз сосет мамину грудь , а счастливый папа бегает по палате с фотоаппаратом стараясь не упустить ни мгновенья из происходящего...
ЯНА, вот это история! Сколько переживаний и событий всего-то за 2 часа с лишним
Мої пологи були на 5 днів пізніше. Я вже так хотіла народити, що перепробувала всі методи ( Крім того коли я була на 38 тижні лікар сказав що з дня на день родиш, з дня на день я проходила до 41 тижня). Родила я доню 7 грудня , а 6 мій чоловік ставив надімною експеременти, , Зранку і в обід я випила ложку оливкової олії, а ввечері відмовилась. Слава Богу що почалися перейми зранку, а то ми купили рицинову олію, і 7 -го числа я мала її пити. Ну от 7 грудня у 9 годин я відчула що мені живіт хватає, але думала що тренувальні знову....... Ми з мамою і сестричкою ( 4 рочки) пішли гуляти, але мене вже схватувало кожні пів години, у 2 години я пішла на плановий прийом в консультацію, де мені на 8 число направили на стаціонар у роддом. Десь у 5 годин ми прийшли додому у мене перейми кожні 15хв. Ну і ми вирішили що ПОРА, Я пішла у ванну зробила всі процедури, у 20.00 ми були в роддомі. (Я не домовлялась з лікарем). Прийшли на чергового. Кажуть 2 пальці розкриття, до ранку не родиш, але медсестричка вмовила лікаря покласти мене в род зал. Я переодяглася і пішла народжувати. Родилась моя Аліночка в 23.20, роди пройшли нормально, АЛЕ.........
Слава Богу що мій чоловік був зі мною. Нас одночасно народжувало 4-ро, акушерка ОДНА. Я родила 2- гою. Коли в мене почалися потуги біля мене був чоловік і медсестра, яка говорила не тужтеся хоч 2-3 потуги бо нема ні лікаря ні акушерки. Акушерка влетіла на останніх хвилинах, встигла надягти рукавички і вхопити моє маля ( я народжувала на стульчику). Ну потім мене давай шити....... До половини пошила.... а далі побігла до другої (третьої) породілі бо та вже народжувала, потім до 4-тої, і через 1.5 години повернулася мене дошити.
Але ме6ні було байдуже, адже в той момент я була найщасливіша на світі , Я СТАЛА МАМОЮ.
Отце пригоди )))
є що згадати!
Сторінки