З життя європейців: ведення вагітності та пологів у Німеччині

Як живуть люди у Європейському Союзі? Яким є їхнє повсякденне життя, життя "на дотик"? Якими є звичні практики їхнього щоденного існування? Що дали їм реформи, які Україна ще має зробити? Що в них краще, а що гірше, ніж у нас?

Цього разу - історія про ведення пологів та вагітність у Німеччині.

Розповідає Анна, науковець, мати двох дітей, 8 років та 7 місяців.

Коли народжують у Німеччині

Жінки в Німеччині не поспішають народжувати. Офіційна статистика стверджує, що в середньому німецькі жінки народжують своїх первістків у віці 30,7 років. У багатих "землях" Німеччини – Баварії, Баден-Вюрттмеберґу, та у великих містах, як Берлін, Гамбург – цей показник ще вище.

Це тенденція останніх десятиліть: за останні півстоліття, тобто з 1960-х років, середній вік молодої матері виріс на 5 років.

"Я народила першого сина в 26 років, і завжди почувалася значно молодшою за "молодих мам" у моєму оточенні, – розповідає Анна. – Це враження з'являлося в мене й на курсах масажу для новонароджених, і на прийомі в педіатра, і в дитячому садку. Коли ж наш син пішов до школи, то першою реакцією мого чоловіка на батьківських зборах було: "Які ж батьки однокласників нашого сина "дорослі"!.."

Коли я в 34 роки народила другу дитину, то в післяпологовій палаті моєю сусідкою була 39-річна жінка, яка народила свою третю дитину (а першу – в 34), а потім до нас приєдналася зовсім "молода дівчина", 30 років, зі своїм первістком".

Пологовий будинок міста Хайдельберг, де Анна народжувала другу дитину

Народжуваність у Німеччині

Народжуваність у Німеччині відносно низька порівняно з іншими європейськими країнами: у середньому на 1 жінку дітородного віку припадає трохи більше однієї дитини – 1,36. Для порівняння, у Великобританії та Франції цей показник становить 1,94 та 1,99 відповідно.

Класична німецька родина сьогодні – це сім'я з однією або двома дітьми: майже половина німецьких мам у віці 30-35 років виховує одну дитину – 46%, трохи менше – двох дітей, 40%, і лише 14% мають троє дітей.

"У мене немає враження, що багатодітність залежить від статків родини: троє чи більше дітей виховують і заможні родини, і сім'ї з обмеженими ресурсами, зокрема, емігранти", – розповідає Анна.

Більш показовою є професія жінки.

За статистикою 2012-го року, у Німеччині залишаються бездітними 41% жінок академічних та наукових професій, як гуманітарних, так і природничих – і поступаються вони лише жінкам так званих "вільних" професій – актрисам, музикантам, серед яких 46% не мають дітей.

Для порівняння, серед жінок менш кваліфікованих професій – прибиральниць, кухарів, продавчинь – лише 7-15% не мають дітей.

Анна розказує із власного досвіду: "Під час моєї праці в науковому центрі, серед понад 30 наукових співробітників я була єдиною жінкою-науковцем із дитиною. У моїх колег-чоловіків згодом з'явилися діти, але їхні жінки або не працювали, або працювали не в науці".

Державна та приватна медицина

Вагітність у Німеччині ведуть в основному приватні лікарі-гінекологи у своїх практиках, а у випадку ускладнень направляють до великих клінік або до інших приватних лікарів.

У деяких неординарних випадках вагітність може вести й центр репродуктології,Kinderwunschcentrum – подібні центри існують у великих клініках. Вагітність і пологи повністю покриваються обов'язковими, gesetzliche Krankenversicherung, та приватними,Privatversicherung, страховими полісами.

Медичне страхування й ведення вагітності

У Німеччині існують два види страхування: обов'язкове, gesetzliche Krankenversicherung, та приватне, Privatversicherung.

Обов'язкове страхування, яким користуються 80% німців, ґрунтується на ідеї солідарності: яким би не був дохід, щомісячний страховий внесок становить 15,5% від заробітної плати – з яких, якщо людина є найманим працівником, половину вносить роботодавець.

Вартість приватного страхування не залежить від прибутків і визначається віком та статтю. Наприклад, найменші страхові внески платять молоді чоловіки.

Обов'язковий страховий поліс покриває й членів сім'ї, якщо вони не працюють – жінку або чоловіка та дітей; у випадку ж приватного страхування треба купляти окремі поліси для дружини або чоловіка, і окремий поліс на кожну дитину.

Обидва типи страхування покривають стандартне ведення вагітності та пологів, як-от планові візити до гінеколога щомісяця до 30 тижня, щодватижневі з 30 до 37 тижня та щотижня з 37 до 42 тижня.

Крім того, у випадку скарг страхова оплачує й позапланові візити до лікаря, усі аналізи, УЗД на кожному плановому огляді – за бажанням, обов'язковими є три УЗД за всю вагітність, КТГ на кожному плановому огляді після 30 тижня, а також усі медикаменти за рецептом лікаря, окрім вітамінів.

Переривання вагітності

Страхові компанії повністю оплачують аборти з медичних та кримінальних показань, а також за власним бажанням жінки – але останнє лише за умови, що вона не працює. Якщо ж жінка має роботу, то за переривання вагітності за власним бажанням вона заплатить близько 400 євро із власної кишені.

Якщо жінка планує перервати вагітність за власним бажанням, вона має пройти співбесіду із психологом у спеціальному центрі, Konfliktberatungstelle – без довідки із цього центру аборт їй ніхто не зробить.

При цьому основним завданням психолога під час співбесіди є не так переконати жінку не робити цього, як переконатися в тому, що її рішення є вільним, і що вона не зазнає зовнішнього тиску – з боку партнера, батьків, або оточення.

Ті самі центри пропонують і психологічну допомогу після операції – обидві співбесіди оплачує лікарняна каса.

Декрет і соціальний захист материнства

Декретна відпустка для жінок у Німеччині починається з 34-го тижня вагітності та завершується через 8 тижнів після народження дитини. Разом цей період становить 14 тижнів – тоді жінка отримує декретні гроші, Mutterschutzgeld, у розмірі 100% від своєї зарплати.

З моменту народження дитини й до повноліття у 18 років, або до 25 років, якщо доросла "дитина" ще вчиться й не працює, – родина отримує також так звані "дитячі" гроші у розмірі 184 євро на місяць.

Окрім того, існує соціальна виплата під назвою "батьківські гроші", Elterngeld. Виплачуються вони упродовж перших 14 місяців життя дитини тому з батьків, який сидить удома з дитиною, або обом батькам по черзі, якщо мама й тато вирішать розділити між собою цей батьківський обов'язок.

"Батьківські гроші" становлять 67% від заробітної плати того з батьків, хто доглядає дитину, але не більше 1.800 євро на місяць. Щоправда, на практиці лише 6% чоловіків користуються цим правом.

Якщо з дитиною сидить непрацевлаштована мати, то сума виплати фіксована – 300 євро на місяць.

Нещодавно, з 1 серпня 2013 року, з'явилася іще одна соціальна виплата молодим батькам – так звані "гроші на догляд", Betreuungsgeld. Ці гроші – 150 євро на місяць – виплачують із моменту, коли дитині виповнюється 1 рік і до досягнення нею 3 років, але за умови, що дитина не ходить у ясла й один із батьків залишається з малюком удома.

Оскільки останніми роками в Німеччині загострилася криза вільних місць у яслах та дитячих садочках, то в такий спосіб уряд заохочує батьків самостійно доглядати за дітьми та виховувати їх.

Вагітність – не хвороба

Коли вагітність бажана або навіть довгоочікувана, жінка має схильність хвилюватися щодо найменших змін у своєму самопочутті. Тривоги часто додає й розуміння того, що певний відсоток вагітностей завершується самовільним викиднем на ранніх строках.

Якщо в Україні лікарі часто діагностують "загрозу переривання" вагітності, прописують медикаменти та навіть пропонують лікування в стаціонарі, то німецькі лікарі, як і їхні колеги з інших європейських країн, переважно займають позицію "невтручання".

Якщо в жінки немає діагнозу "звичне невиношування", під яким розуміють 2 або 3 викидня на ранніх строках – то німецькі лікарі не будуть звертати увагу на Ваші скарги та симптоми. Вони більш схильні ставитися до вагітності як до природного процесу, а не як до хвороби, і вбачати у викиднях на ранніх термінах вагітності "природній відбір" здорових ембріонів.

"Мою першу 5-тижневу вагітність дивилися український та німецький лікарі з інтервалом в 3 дні, – розповідає Анна. – У Києві мені поставили діагноз "загроза переривання", прописали медичні препарати та навіть дали направлення до лікарні для "збереження" вагітності. Через 3 дні німецький лікар не побачив нічого страшного, не прописав жодних препаратів, і не направив до лікарні. За 8 місяців у нас народилася здорова дитина".

Сучасні технології в репродуктивних цілях

У Німеччині, як і в багатьох інших країнах, існують програми лікування безпліддя. За статистикою, жінки в приблизно 10-15% німецьких пар не можуть завагітніти природнім шляхом, і сьогодні близько 1,5% дітей народжуються за допомогою ЕКЗ, екстракорпорального запліднення. Цікаво, що десять років тому їх було вдвічі більше: справа в тому, що, до медичної реформи 2004 року, страхові компанії в Німеччині повністю оплачували процедуру, але після реформи вони оплачують лише половину.

Для оплати навіть половини вартості процедури, подружня пара має відповідати певним вимогам: перебувати в законному шлюбі, жінка має бути не старша 40, а чоловік – 50 років, біоматеріал має бути від обох партнерів: донорство яйцеклітин у Німеччині заборонено, а донорську сперму можна використовувати, але тоді годі чекати оплати з боку страхової. Також, лікарняна каса оплачує лише перші три спроби ЕКЗ.

Усі наступні спроби оплачуються із власної кишені. Середня вартість ЕКЗ у Німеччині становить 2-2,5 тисячі євро.

Тетяна Огаркова

Джерело: http://life.pravda.com.ua/