Як навчити дитину чинити опір?

Купуючи іграшки, ми вчимо дитину користуватися готовим, думати по інструкції, не відставати від сусідів. А потрібно прищеплювати йому опірність маніпуляціям ринку

Якщо у вас є дитина дошкільного віку, спробуйте відповісти на просте питання: скільки у нього іграшок? Я почекаю, поки ви намагаєтеся оцінити, скільки їх могло влізти в комору і ще ось в той великий ящик на коліщатках. У 2004 році у середньої шведської дитини дошкільного віку було 617 іграшок. Тобто предметів, які спеціально призначені бути іграшками, кимось для цього особливим чином упаковані і продані.

А скільки грошей ви витрачаєте на іграшки для дитини кожен місяць? Норвежка Сіссел Йоргенсен у своєму дослідженні про комерціалізацію раннього дитинства пише, що в її країні ця стаття витрат у середньої сім'ї з однорічною дитиною - 290 крон, або приблизно $ 50, а якщо малюку від двох до п'яти, то вже 490 крон, під $ 90. Але норвежці ощадливі, і взагалі у них соціалізм. Майже всі мої знайомі сім'ї витрачають більше, можливо, в порядку компенсації за наше власне не дуже багате магазинними  іграшками дитинство.

На що, власне, йдуть ці гроші? Якщо зовсім схематично, то на наступне:

1) подолання нашого почуття провини і задоволення особистих комплексів;
2) спроби прискорити розвиток дитини;
3) допомога дитині в соціалізації: у всіх є, і у нашої повинно бути;
4) формування статевих стереотипів.

Маркетологи відмінно знають про всі ці завдання і постачають продукцію під кожну з них. Під першу - все дороге і «круте». Під другу - незліченна кількість «розвиваючих іграшок» для вирощування маленьких геніїв. Під третю - персонажів кінофраншизи (у них діти можуть грати в будь-якій країні і завжди зрозуміють один одного), а також все, що потрібно збирати, від покемонів до бакуганів: «У тебе такий є? А в мене є! У тебе двадцять? А у мене двадцять п'ять! ». Під четверту - рожеві косметичні наборчики для принцес і великі чорні автомати.

Між тим іграшкою, звичайно ж, може бути абсолютно будь-який предмет. У природних умовах дитина якраз віддає перевагу речам, які ніякими маркетологами в якості іграшок не пропонувалися. Моя дочка Ніна в свої рік і чотири любить гігантську дорослу лійку, яку носить по двору, пихкаючи і розставляючи ноги для рівноваги, а також грається  своїм та чужим одягом, який весь одягає на голову. 

Том Сойєр, спокусивши приятелів побілити за нього паркан, заробив такі багатства: уживаного паперового змія, дохлого пацюка на мотузці, дванадцять кульок, зламану губну гармоніку, уламок синього пляшкового скла, порожню котушку, ключ, який нічого не відмикав, шматок крейди, кришталеву пробку від графина, олов'яного солдатика, пару пуголовків, шість хлопавок, однооке кошеня, мідну дверну ручку, собачий нашийник без собаки, держак від ножа, чотири шматки апельсинової кірки і стару віконну раму. Він, писав Марк Твен, «буквально потопав у розкоші». Серед скарбів - тільки дві іграшки в маркетологічно строгому сенсі: змій і солдатик.

Ми могли б взагалі нічого не купувати дітям, і вони обійшлися б пластмасовою пляшкою, маминими вихідними туфлями або залишеним без нагляду мобільним телефоном. Всі ці предмети не менш корисні для розвитку маленької дитини, ніж будь-яка спеціально куплена іграшка: у пляшки можна скручувати і закручувати кришечку (дрібна моторика), в туфлях - намагатися ходити (фізичний розвиток), у телефоні взагалі стільки чудес, що ми навіть не можемо собі уявити.

Але ми йдемо в магазин і купуємо. І тим самим закладаємо дитині основи споживання. Ми вчимо його:

1) користуватися готовим, і якщо думати, то в рамках інструкції. Побудувати будинок з Lego - це вам не з стільців, диванних подушок і книг: всі детальки підігнані одна під іншу;
2) не відставати від сусідів. Якщо у них щось є, треба теж це купити;
3) споживати як істота своєї статі. Чоловік повинен хотіти чоловічі предмети, а жінка - жіночі, інакше маркетологам буде незручно;
4) оперативно заміняти обридлі предмети іншими предметами, за якими ходять в магазин;
5) грати в ті ж самі ігри, в які грають всі навколо, і користуватися якісним, схваленим і випробуваним іншими гравцями спорядженням.

На відміну від навичок, які ми свідомо хочемо прищепити дитині, ці будуть засвоєні легко і міцно. Більшість з них збережеться на все життя. Вони визначать не тільки те, як ваша доросла дитина буде поводитися з грошима, але і те, скільки йому доведеться їх заробляти.

Коли ріс мій старший син Марк, я завалив його іграшками. Квартира була ними забита. Звичайно, він їх ламав і вимагав нові. А якщо ти почав брати участь у цій гонці озброєнь, вийти з неї, не травмуючи дитину, стає неможливо. Тепер я дивлюся, як мій досить дорослий і розумний син свідомо відучує себе від того, що я йому бездумно прищепив. Не впевнений, правда, що після підліткової протестної фази всі ці чудові навички не повернуться в усій красі.

Тепер я радію, коли бачу, як маленька Ніна грає з якою-небудь річчю, яку сама знайшла в сараї. Ми з дружиною намагаємося не відбирати у неї ємності з чарівними кришечками на різьбі, навіть якщо Ніна неодмінно обіллється, кришечку відкрутивши. 

Ні, «магазинні» іграшки у Ніни, звичайно, теж є. Куди від них подінешся. Але, здається, норвезький стандарт ми на цей раз дотримуємося, а до шведського не дотягнемо ніколи. І слава богу. Ми навчилися чинити опір маніпуляції, якою нас піддає ринок, і, можливо, зуміємо прищепити деяку корисну опірність і доньці.

Леонід Бершидський

Джерело: http://www.forbes.ru.