Спокійно! Тільки без паніки або Як поводитися у кризових ситуаціях

Страх невідомий тільки дурням. Боятися смерті і втрати близької людини, темряви і швидкості, висоти і глибини — цілком природно. Природа страху стала предметом досліджень медиків, психіатрів і психологів. На думку останніх, людство постійно живе в очікуванні "поганого", але активізується лише в періоди реальних криз — економічних, природних, техногенних. І тоді очікування страху перетворюється на потужний потік колективної енергії, здатної обертати турбіну ГЕС.

Паніка — сила деструктивна. І якщо один панікер — це тільки локальне явище, група людей, котрі піддалися паніці, — це найпотужніший механізм психофізичної дії, який можна повернути в певне, частіше вигідне комусь, русло. 

Як казав Джек Лондон, паніка, що охоплює людину, коли вона в натовпі й розділяє загальну долю, не така жахлива, як страх, пережитий на самоті. Втім, саме колективна паніка, що переростає у психоз, найнебезпечніша. І сприяють цій паніці, хоч як дивно, Інтернет і засоби масової інформації. Почуття тривоги з приводу падіння гривні, безробіття і воєнних дій посилюється в нас із кожним днем. 

Пояснює психолог Ольга Дульдієр:

Переглядаючи картинку новин, слухаючи про те, що відбувається, — як правило, про трагічні події, людина підсилює враження за рахунок власних емоційних порогів, — . — Допоміжним підсилювачем стає досвід, пережитий опонентом у такій самій або аналогічній ситуації. Здатність додумувати, нарощувати трагізм, фантазувати завершує картину події. Якщо йдеться про кількох потерпілих — ми вже уявляємо десятки, сотні, тисячі. Знесло цунамі дах — ми "бачимо" вже зруйноване місто. Пусковими механізмами до такого сприйняття є слова-акценти. Як правило, це "діти", "вагітні", "кров", "смерть", "бездомні тварини". Тобто те, що може викликати співчуття, жалощі….

"Дива" творить і так званий інстинкт самозбереження. Знаючи з історії минулого про катаклізми, війни і руйнування, людина глобально готова "убезпечити" себе від різного роду трагедій. Це те саме, що готувати теплий одяг на випадок холодів, робити запаси на зиму, збирати "заничку" на "чорний день". 

Вірити чи не вірити в небезпеку, іншими словами — піддаватися чи не піддаватися страху? 

Поради психолога:

Слід розрізняти небезпеку, яку вам навіюють, і небезпеку природну, яка висить над вами, оскільки для цього є передумова. Якщо ви станете на залізничну колію — вас неодмінно зіб'є поїзд. Тобто небезпека травми або смерті в цьому разі очевидна. По колії краще не гуляти. Але страх залишитися без роботи або, скажімо, загубити гаманець, стати жертвою вуличних грабіжників — це всього лише умови, створювані життєвими обставинами. З ними людина може боротися, знаходити вихід з важких ситуацій.

Що ж до страхів, які наповнюють сьогодні інформаційний простір і впливають не тільки на нашу психіку, а й життя, —навчіться їх фільтрувати. Для початку скоротіть час, проведений вами в соціальних мережах і біля телевізора. Замініть різновиди інтелектуального живлення читанням книжок, переглядом старих добрих фільмів.

Займіться корисною справою — це допоможе викорінити причини масової паніки. В умовах економічної нестабільності і воєнних дій у країні це можуть бути волонтерські функції, доброчинність, допомога незаможним. Зосередьтеся на тому, що багато чого залежить від вас. Станьте сильнішими. Іноді для подолання паніки достатньо вийти на вулицю, у парк, подивитися в небо. Подумати про те, що не все так погано у вашому житті. Є люди, яким набагато важче. Не сумнівайтеся: їм украй потрібна ваша допомога.

Однак періодичний струс людям корисний. Це як усвідомлення якоїсь межі, що може наблизитися і звершитися. А отже,потрібно поглянути на ситуацію інакше — щось переосмислити, пристосуватися до нових можливих обставин.Очікування катаклізмів і неприємностей певною мірою мобілізує людину. Якщо вона знає про прийдешні труднощі — вона до них готова. Разом з тим усвідомлення того, що тривога була несправжньою, звільняє нас від гнітючих думок і сумів. Нам знову хочеться радіти, творити, любити...

Ірина Максименко

Джерело: www.gazeta.dt.ua.