Сучасне суспільство звикло до швидкого спілкування, виявляючи свою цікавість до співрозмовника черговим питанням «Як справи?». Отримавши відповідь: «Нормально. Супер! Краще за всіх!» з  почуттям виконаного обов'язку ми спокійно переключаємось на свої справи і турботи. Такі абстрактні питання ні про що часто зустрічаються й у спілкуванні батьків і дітей.

Як ви думаєте, що відповість вам дитина, що прийшла з дитсадка або зі школи, коли почує питання: «Ну і як у тебе справи?». Частіше за все діалог зводиться до 4 фраз: 

-  Як справи? 

- Нормально.

- Що новенького? 

- Нічого.

Ось і поговорили :) Навряд чи такий  діалог буде продуктивним, і ви явно не дізнаєтеся про справи своєї дитини, про те, що її турбує, чим вона живе.  

 

Привчаємо дитину розповідати про себе та вчимося уважно слухати

Дитина з пелюшок звикає до того ритму життя, що задає йому сім'я. Це стосується і спілкування. Якщо мама, тато розповідають одне одному  про свої справи, радяться один з одним, вирішують спільно сімейні питання, тоді і дитина буде відкритою і балакучою зі своїми членами сім'ї.

Але й батькам потрібно навчитися слухати і чути те, про що розповідає дитина. Часто втомлені батьки, слухаючи своє дитя, іноді вставляють мляве «ага» і «угу», не вникаючи в суть емоційної розповіді. Ця велика помилка може багато  коштувати, тому що з віком такі розповіді зійдуть нанівець, оскільки дитина не буде бачити від батьків щирої зацікавленості та підтримки.

Щоб дитина відповідала не кількома стандартними фразами, потрібно вміти не тільки ставити правильні питання, але й уміти обрати підходящий час для розмови. Під правильними запитаннями ми маємо на увазі питання, на які ви можете отримати розгорнуту відповідь, а під правильним часом ми маємо на увазі наступне: важливо знайти момент, коли дитина спокійна, розслаблена і готова до діалогу.

Що стосується змісту розмови, то загальні правила спілкування з дитиною не такі вже й важкі: не засуджувати за помилки, не порівнювати з іншими дітьми, не принижувати словами і вчинками, більше часу проводити разом за розмовою і спільним дозвіллям.

 

«Правильна» розмова з дошколяриком

Наприклад, розмовляючи з дитиною дошкільного віку, можна задати такі запитання, які будуть цікаві й дитині:

- Що тебе сьогодні здивувало в дитячому садку?

- Що тобі сподобалося сьогодні?

- Що нового сьогодні дізнався?

- Розкажи 5 найкращих речей про се6е.

- Що тебе засмутило сьогодні?

- Яку Їжу ти не хотів би бачити на столі?

 - Якщо б ти відчував себе нещасним, сумним, щоб ти зробив?

 - Щоб ти зробив, якби був невидимим всього один день?

- Що було найсмачнішим на обід?

 - Який смішний випадок з тобою сьогодні стався? А що неприємного з тобою сьогодні сталося?

Такі питання задають напрямок пізнавальній бесіді, в якій ви більше дізнаєтесь про радощі або переживання своєї дитини. Мудрий батько зробить висновки з почутого від дитини і буде в курсі її життя. І тоді ніщо його не здивує і не насторожить, коли малюк буде «перетворюватися» з часом в підлітка, адже вони звикли все обговорювати й дитина знає, що з будь-яким питанням можна звернутися до тата або мами.

 

Як правильно ставити запитання школяреві

Коли дитина після уроків приходить додому, батьки зазвичай питають її: «Як справи у школі?». Іноді вони отримують розгорнуту відповідь, а іноді можуть почути лише коротке «нормально», «добре» або просто якесь невиразне бурчання. Іноді навіть може здатися, що, щоб домогтись відповіді від мовчазної або сумної дитини, потрібні секретні методи дізнання, що застосовуються спецслужбами, але часто досить просто змінити формулювання запитання. 

 

ЗАГАЛЬНЕ ПРАВИЛО: УНИКАЙТЕ ЗАПИТАНЬ, НА ЯКІ ПЕРЕДБАЧАЄТЬСЯ ВІДПОВІДЬ «ТАК» АБО «НІ».

Наприклад, замість того, щоб спитати: «Як навчання?» запитайте: «Що ви сьогодні вивчали на уроках?»

Це більш конкретне запитання і відповідь на нього може бути досить інформативною. Якщо ваша дитина безтурботно знизує плечима й бурмоче «Я не знаю», у такому випадку вам слід постаратись розібратися, чи дійсно вона не знає, що відбувалось на уроці  або просто не хоче про це розповідати.

Замість того, щоб спитати: «Ти зробив домашнє завдання?» запитайте: «Що сьогодні учитель задав з англійської мови?»

Стандартне запитання про домашнє завдання, яке батьки ставлять кожного дня, рідко буває ефективним, бо це, по суті, запитання, що вимагає тільки формальної відповіді «так» або «ні». Замість цього спочатку дізнайтеся про суть завдання й потім уже можете спитати, чи зробила його дитина.

Замість того, щоб спитати: «Яку книгу ти читаєш?» запитайте: «Розкажи мені про ту книгу, яку ти читаєш. Що цікавого в ній було до цього моменту?»

Коли дорослі між собою обговорюють прочитані книги, вони не обмежуються однією назвою, але в дітей зовсім інші правила гри. Проте, використовуючи невеликі зусилля, ви можете зблизитися з дитиною і дізнатися в неї, чи цікава історія (а, може, дуже нудна) описана у творі, а також оцінити при цьому навички розуміння нею прочитаного тексту.

Замість того, щоб спитати:«Як пройшов твій день?» запитайте: «Яка в тебе сьогодні була найулюбленіша частина дня?»

Ви можете також спитати, чи було сьогодні щось смішне і веселе або чи зустрічалися їй складні завдання та сумні події. 

Замість того, щоб спитати: «У тебе хороший учитель?» запитайте:«Що тобі подобається (або не подобається) у вашому вчителі?»

Відносини вашої дитини з учителем дійсно можуть вплинути на весь навчальний рік, зробивши його прекрасним та успішним або, навпаки, зіпсувавши його. Поставлене вами запитання допоможе розпізнати наявність яких-небудь проблем і в подальшому вирішити їх.

Замість того, щоб спитати:«Ти готовий до завтрашньої контрольної роботи з математики?» запитайте:«Що ти зробив, щоб підготуватись до контрольної з математики?»

Якщо дитина розповіла вам про свою неефективну тактику, ви можете підключитись і допомогти їй вирішити деякі завдання або роз'яснити якісь практичні нюанси.

Замість того, щоб спитати:«Чому ти так погано написав контрольну роботу?» запитайте:«Що ми можемо з тобою зробити інакше, щоб наступного разу ти отримав більш високу оцінку?»

Таким запитанням ми спонукаємо дитину робити висновки з помилок та невдач, сприймати їх як джерело нового досвіду, а також пропонуємо підтримку та допомогу, приймаючи активну участь у її успіхах.

 

Нестандартні та цікаві запитання

Якщо ви дійсно хочете дізнатися, як пройшов день дитини, то спробуйте, наприклад, задати наступні цікаві та незвичайні запитання:

- Що було найкращим з того, що сталося з тобою сьогодні в школі? Що найгірше з того, що сталося з тобою сьогодні в школі?

- Розкажи мені що-небудь смішне, над чим ти сьогодні посміявся?

- Якби ти міг вибрати, з ким би ти хотів сидіти в класі? А з ким би точно не хотів сидіти? Чому?

- Розкажи мені про найкласніше місці в школі.

- Якби ми запросили сьогодні твого вчителя до нас у гості, що б він мені розповів про тебе, як думаєш?

- Кому ти сьогодні допоміг?

- Може, хтось тобі сьогодні допоміг?

- Розкажи мені, що нового ти дізнався сьогодні?

- Чи був момент, коли ти відчував себе найщасливішим сьогодні?

- Чи було тобі сьогодні дуже нудно?

- З ким би ти хотів пограти на перерві з тих, з ким ти ще ніколи не грав?

- Розкажи мені про щось хороше, що сталося з тобою сьогодні.

- Яке слово вчитель найчастіше сьогодні повторював?

- Про що б ти ще більше хотів дізнатися в школі?

- Чого б тобі хотілося найменше робити в школі?

- Де ти найчастіше граєш на перервах?

- Хто найсмішніший учень у вашому класі? Чому він такий смішний?

- Тобі сподобався сьогоднішній обід? Що найбільше сподобалося?

- Якби завтра ти став учителем, що б ти зробив?

- Як ти думаєш, може, комусь з вашого класу краще піти зі школи?

- Якби ти міг помінятися з кимось в класі місцями, хто б це був? Чому?

Не бійтеся фантазувати та придумовувати все новіші запитання, які будуть знаходити відгук у вашої дитини, адже ви знаєте свою дитину найкраще і найкраще знаєте, про що їй могло би бути цікаво вам розповісти.

Наприклад, моя 11-річна донька майже кожен вечір каже мені у наш обов'язковий час спілкування: «Мамо, задавай мені запитання про школу!» І я видумовую: «Хто з вчителів найдобріший?», «З якими дітьми ти сьогодні найбільше спілкувалась?»,«Що ти сьогодні цікавого навчилась?», «Як ти думаєш, що би мали вас навчити в школі, які предмети нові ввести?», «Хто з учнів найсміливіший?», «Хто уміє найкраще говорити англійською в класі?» і т.д.

Прислухаймося до свого серця та батьківської інтуїції

Іноді діти забувають, що дорослі теж колись були дітьми. Нагадайте своїй дитині, що й ви раніше були маленьким. Якщо з вами в дитинстві сталась якась кумедна історія, поділіться нею з дитиною. Зробіть це, ми ж усі родом з дитинства. Це допоможе їй відкритись вам і розповісти про своє життя щиро та без страху бути осудженим.

З часом, коли дитина дорослішає,  ви можете відчути, що розкритися їй стає все важче й важче, та й «секретна комбінація» весь час змінюється. Не здавайтеся, продовжуйте проявляти увагу до того, що відбувається в її житті, ставлячи конкретніші й більш відкриті запитання та слухаючи її відповіді.

Якщо ви будете знати, з ким дружить ваша дитина у школі чи садочку і хто на цьому тижні її «заклятий ворог», то ви отримаєте довгостроковий батьківський кредит довіри на багато років уперед. І пам'ятайте, що навіть якщо ваша дитина не особливо говірка, вона, як і раніше хоче знати і сподіватися, що ви її чуєте.

«Серце віддаю дітям» - гасло видатного українського педагога Сухомлинського, яке всім батькам потрібно згадувати час від часу. Неможливо добре виховати людину, не вкладаючи в це душу. Прислухайтесь до свого серця, до своєї батьківської інтуїції, робіть та говоріть з дитиною щиро та з повагою, і ви відчуватимете радість спілкування з сином чи донькою усе життя.

 

 Підготувала: Маріанна Пайда за матеріалами інтернет-видань: www.osvita.ua, www.somdparents.com, www.adme.ru, www.4mama.com.ua.