Плюси і мінуси ходунків та інших пристосувань для дітей

Ходунки, дитяче крісло, «кенгуру» - пристосування для дітей

Ходунки

Чи служать ходунки тільки для розваги або є корисними?

Дітям вони приносять  радість. Багато батьків поміщають своїх дітей у ходунки, починаючи з 5 міс, розраховуючи прискорити стояння та ходьбу.

Що відбувається в ходунках?

1)   На 5-му і 6-му місяцях ноги дитини в нормальному положенні постійно зігнуті, навіть якщо ви піднімаєте її перед собою. Дитина ще не в змозі розпрямити їх у кульшових і колінних суглобах. Навіть наявність опори у виді підлоги не може змусити дитину випрямити ноги. При цьому вона безпомічно повисає в ходунках, схиляючись, як правило, в одну сторону. Таке однобічне навантаження не може не позначитися на хребті.

2)   У віці 7—8 міс поступово ноги починають сприймати вагове навантаження тіла. При цьому дитина спочатку стає на носки і лише потім починає спиратися на всю ступню. Якщо ж вагове навантаження приходиться на ходунки, то сповільнюється перехід від стояння на носках до опори на всю ступню, що приводить навіть до деформації стопи у виді «пазуристої лапи». У результаті дитина і надалі буде бігати на носках, не користуючись п'ятами. Це створює їй додаткові труднощі в збереженні рівноваги при ходьбі. У найважчих випадках може розвитися деформація у виді «кінської стопи». У 10 міс дитина опановує вільним стоянням і вчиться зберігати рівновагу, використовуючи для цього всю підошву  ніг. При цьому їй потрібний вільний простір як для розгойдування вперед — назад, так і для рухів нагору — униз; сприятливому розпрямленню ніг. Усього цього дитину позбавляють ходунки, що представляють собою варіант штанців. Вони приймають на себе вагу дитини, утруднюють опору на всю підошву, позбавляють дитину вільного простору.  Оцінюючи це пристосування, варто завжди відповісти на запитання: чи не переважають їх недоліки над перевагами.

3)   Як правило, ходунки рекомендуються 8-місячним дітям, що намагаються в цьому віці уперше встати на ноги. Відомо, що в цьому віці діти можуть витягати ноги і на короткий час вставати навшпиньки. У нормальних умовах незабаром дитина переходить до стояння на повній ступні, чому сприяє вага її тіла. Якщо ж дитину за допомогою пристосувань позбавляють цієї можливості, то стояння навшпиньках затримується. Це стосується і ходунків.

4)   Затримка з виробленням рівноваги. Затримка з переходом до стояння на повній ступні загрожує також і затримкою з виробленням рівноваги, тому що останнє вимагає переносу опори з пальців на п'яту і назад. Тренуючи це вміння, дитина розгойдується вперед та назад. Якщо ж за допомогою ходунків вона буде позбавлена можливості розгойдуватися, то і вироблення почуття рівноваги загальмується. Іншу можливість для вироблення почуття рівноваги дитина здобуває, згинаючи ноги в колінних і кульшових суглобах. Таким чином, вона тренує рівновагу по вертикалі. Батьки переконуються в цьому, спостерігаючи за постійними прагненнями дитини присісти — піднятися. Ходунки позбавляють її цієї можливості, утримуючи тіло на постійній висоті. Дитина позбавляється природних вправ у нахилах і випрямленнях, так само як і можливостей тренувати рівновагу.

5)   Шкода зайвої рухливості ходунків. Виходячи з прагнення полегшити дитині оволодінням ходьбою та бігом, ходунки оснащені колесами. Якщо, однак, уважно спостерігати за дитиною наприкінці першого року життя, то легко переконатися, що вона, починаючи ходити, тримається за стіни, меблі та інші нерухомі предмети, прагнучи спочатку убезпечити стояння, і лише потім, крок за кроком, починає просуватися уздовж меблів. Рухливий предмет вселяє в дитину непевність, не привчає її до впевненого стояння. Крім того, ходунки, як правило, не призначені для руху убік, обмежуючи дитину властивих їй бічних переміщень. Ходунки не сприяють переходові до стояння на повній ступні, що утруднює вироблення рівноваги. Вони не забезпечують дитині надійної опори і позбавляють її рухів у вертикальній площині (згинання — розпрямлення). Утруднюючи природньому розвитку рухів, ходунки сприяють виробленню ненормальної ходьби.   

Дитяче крісло

Наскільки  практичні і зручні дитячі крісла?

Про їхню практичність постійно можна почути від матерів: «Дитину можна зручно перекладати куди завгодно. Особливо  це добре, коли я воджуся на кухні, а крісло стоїть на кухонному столі. Дитина знаходиться в полі мого зору”.  Крім того, поширене думка, що дитяче крісло сприяє більш швидкому розвиткові дитини, зокрема, сидінню.

Критичні зауваження

По-перше, потрібно відмітити, що це пристосування хитливе, і існує реальна небезпека падіння крісла разом з дитиною через рухи маляти.

По-друге, крісло найчастіше використовується з 3-го місяця, коли дитина тільки починає лежати рівно, як на животі, так і на спині. Якщо в цей час розмістити дитину на м'якій, провисаючій підкладці, що не забезпечує щільної опори для спини, то вона швидко прийме косе положення, що несприятливо відіб'ється на її хребті. Типовим буде розвиток так називаної сидячої згорбленості.

З 6-го місяця величезне значення для дитини здобуває можливість вільних рухів, зокрема, поворотів зі спини на живіт, що зміцнюють її черевну, спинну й обертальну мускулатуру.

Щоб уявити себе на місці дитини, спробуйте лягти в шезлонг. Усі м'язи виявляться розслабленими. Тепер ляжте на підлогу і спробуйте підняти ноги догори — ви швидко відчуєте свої черевні м'язи. Дитяче крісло не допускає положення на животі, а воно надзвичайно важливо для дитини, сприяючи зміцненню його спинної мускулатури. Щоб це зрозуміти, вам досить лягти на підлогу, спираючись на долоні випрямлених рук. Незабаром ви відчуєте свої спинні м'язи.

Дитяче крісло несприятливе для розвитку кульшових суглобів і м’язів нижніх кінцівок.

До 7-му місяця життя дитина повинна навчитися розводити ноги і з вивернутими трохи назовні і зігнутими в колінах ногами розробляти м’язи кульшових суглобів. Цієї можливості вона позбавляється в дитячому кріслі, сидячи в ньому косо з опущеними ногами. Ви зможете зрозуміти дитину, якщо, лежачи в шезлонгу, спробуєте підняти розведені і зігнуті ноги, намагаючись максимально наблизити їх до себе. Ручаюся, що це вам не вдасться!

Висновки

Хоча дитяче крісло уявляється батькам практичним і зручним, для дитини воно не цілком безпечне і до того ж перешкоджає розвиткові важливих м'язових груп.

• Дитяче крісло хитливе. Дитина при падінні може травмуватися. 
• Дитяче крісло перешкоджає зміцненню черевних, спинних і обертальних м'язів дитини, затримуючи розвиток сидіння
• Дитяче крісло несприятливо впливає на руховий  розвиток дітей, ведучи до порушень постави.

Якщо ви все-таки не хочете відмовитися від цього пристосування, то використовуйте його лише короткочасно протягом дня.         

Кенгуру

У використанні даного пристосування для транспортування дитини  бачиться наслідування носінню дітей у деяких країнах, що розвиваються. При цьому забувають, що матері в цих країнах змушені брати дітей із собою на роботу, наприклад, у поле. Працюючи протягом цілого дня, вони не мають можливості приділяти дитині достатньо уваги. Крім того, вони працюють у похилому положенні, і дитина змушена розпластуватися на спині матері, притискаючи до неї животом.

Ці факти ігноруються, коли „кенгуру”  рекламується в нас як краще пристосування для перенесення дітей. При цьому ще висувається аргумент, що при такому способі перенесення спереду  здійснюється тривалий тілесний контакт дитини з матір'ю або батьком. Однак ця «вигода»  вступає в протиріччя з руховими потребами дитини. Якщо ж врахувати, що до живота матері або батька часто прив'язується  дуже маленька дитина, то залишається констатувати, що, хоча ці пристосування  і практичні, вони зовсім не сприяють розвиткові дитини. Остання ще не здатна підтримувати своє тіло у вертикальному положенні і у більшості  часу, будучи «укладена» в кенгуру, проводить у сні, а під час пильнування сидить у ньому нерухомо і безвольно. Тому застосування даного засобу  здатно привести до викривлень хребта, що особливо загрожує дітям з відхиленнями в розвитку.

Коли можна використовувати кенгуру для носіння дітей?

Терміни, коли можна використовувати кенгуру, залежать від фізичного розвитку вашої дитини.

У першу чергу варто оцінювати розвиток мускулатури дитини. М'язи живота дозволяють користуватися „кенгуру”, коли дитина навчиться цілком згинати своє тіло, тобто зможе в положенні на спині  високо піднімати ноги і дотягуватися ними до рота, злегка піднімаючи голову.

М'язи спини набирають сили, коли дитина в положенні на животі може опиратися  на долоні, випрямляючи лікті.

М'язи, що  обертають хребет,  можуть тоді вважатися цілком розвинутими, коли дитина здатна повертатися зі спини на живіт через лівий або правий бік.

Подібного розвитку більшість дітей досягають на 7-му місяці, і тоді ви можете використовувати кенгуру для нетривалого транспортування дітей. Щоб уникнути однобокості кенгуру варто носити то з однієї, то з іншої сторони.

Джерело: http://dr-bachinsky.in.ua

Про нове у допоміжних засобах для дітей - слінги - читайте у статті "Слінгоносіння: данина моді, повернення до джерел чи зручне рішення?".