Євген Брежинський: "Головне для мене у роботі – щоб діти займалися у колективі із задоволенням"
15/05/2012
- 1
Цьогоріч відомий у Закарпатті та за його межами колектив з Ужгорода «Танцювальна корпорація друзів» (ТКД) святкуватиме 35-річчя. Діти багатьох користувачів нашого сайту займаються танцями в колективі, тому ми вирішили взяти інтерв'ю у його керівника - Євгена Івановича Брежинського.
- Євгене Івановичу, звідки така незвичайна назва - «Танцювальна корпорація друзів»?
- Колектив було створено 35 років тому подружжям Куштан (Петром Іштвановичем та Євою Берталонівною) як балетна студія з класичною підготовкою і класичним репертуаром. Ця студія згодом перетворилась на ансамбль танцю, який базувався в Ужгородському Палаці піонерів. Коли ми з дружиною Вікторією у 1994 році прийшли у колектив, ансамбль почав працювати як комплексний, багатопрофільний колектив, де вивчались різні види хореографічного мистецтва. У складі ансамблю з’явились напрямки: студія народного танцю, студія сучасного танцю та хобі-група, змінилась й назва колективу - «Музична корпорація друзів».
У 1994 році ми подали заявку на конкурсну телепрограму на центральному телебаченні «Утренняя звезда». Коли ми приїхали у Москву, керівник проекту Ігор Ніколаєв зауважив, що оскільки ми – танцювальний ансамбль, то назва «Музична корпорація друзів» нам не дуже підходить і дав нам добу, щоб змінити назву. Ми зібрали колектив і запропонували придумати більш вдалу назву. Довго думали учасники, звучали різні варіанти, аж раптом хтось запропонував просто замінити слово «Музична» на «Танцювальна». Так народилась нова назва: «Танцювальна корпорація друзів».
- Дозвольте почати інтерв'ю з питання, яке фігурує в якості опитування на сайті ансамблю - що для вас танець?
- Можна було б відповісти, що танець – для мене все життя, але поряд з танцем мене цікавили й інші види діяльності: наприклад, у шкільні роки я займався й спортом. Так склалося, що я танцював уже в садочку, а у 1 класі в Ужгородську школу №11 прийшов педагог Свищов Анатолій, хореограф танцювального ансамблю «Юність Закарпаття», і запросив увесь наш клас до себе на навчання. У цьому колективі я займався усі шкільні роки, отримавши чудову школу у прекрасного педагога. Паралельно я грав у футбол, займався легкою атлетикою, тобто ніщо не передвіщало, що я оберу у майбутньому шлях танцюриста.
Після школи я працював на заводі «Більшовик», і паралельно, за порадою батьків, навчався в Ужгородському електронному технікумі. Батьки вважали, що заняття танцями для мене не є перспективним майбутнім і були проти продовження мною такої кар’єри. Але після того, як моя майбутня дружина закінчила школу (до речі, ми знайомі з нею ледь не з «пелюшок» - мені було сім років, а їй – п’ять, коли ми почали займатися у підготовчій групі «Юності Закарпаття»), ми вирішили разом вступати до інституту культури. Здавши найкраще за всіх вступників іспити, ми розпочали навчання у Рівненському інституті культури на факультеті хореографії, який закінчили у 1993 році.
Отож, заняття танцями для мене стало справою життя частково через зовнішні фактори, частково за внутрішнім відчуттям правильності обраного шляху. Але одне можу напевне сказати, що танець для мене відкрив світ та став невід’ємною частиною мого життя.
Що цікаво, мої старші доньки теж захоплюються танцями. Найстарша донька Женя навчається на 3 курсі того ж таки Рівненського інституту культури, який закінчили ми з її мамою. А середня донька недавно повідомила, що теж має намір вступати у цей інститут. Наймолодші донечки-близнючки ще не визначилися у силу свого 2,5-річного віку. (сміється)
- Євгене Івановичу, ось уже 18 років Ви керуєте танцювальним колективом. У Вас великий досвід виховання маленьких танцюристів. Як Ви вважаєте, будь-яка дитина може займатися танцями, чи тільки здібна?
- Танець, як спосіб комунікації та вираження власних емоцій з’явився раніше мови. Я сказав би навіть, що первісні люди спілкувалися мовою танцю набагато раніше, аніж мовою слів. Тому вважаю, що танцями повинні займатися усі, хто має бажання. Не всі можуть, наприклад, займатися музикою. А от танцями - втіленням музики у русі - можуть займатися усі. Адже музичний розвиток для дитини є дуже важливим, не говорячи вже про те, що у вік комп’ютерів та Інтернет наскільки важливим є фізичний розвиток. Тому – танцювати не те що можна, а й необхідно!
- Ви одразу помічаєте, що дитина талановита чи буває, що діти розкривають свої здібності поступово?
- Бувають різні випадки. Наприклад, приходить до нас дівчинка у 5-6 років – граціозна, усе в неї прекрасно виходить протягом кількох років, а у перехідному віці вона стає незграбною, вуглуватою, і якість виконання танцю знижується. А буває навпаки – маленьке косолапе створіння перетворюється у 14-15 років у пишного та граціозного лебедя, яке у танці здатне виразити найбільш потаємні та бурхливі почуття.
Важливим також є бажання та працьовитість дитини. Бували випадки, коли дитина при практично повній відсутності таланту, завдяки наполегливій праці, ставала незамінним учасником нашого колективу. А лінощі та невміння ставити собі мету часто призводить до того, що талант губиться…
- Як можуть батьки визначити, чи варто дитині займатися танцями? Як можна допомогти розвинути талант?
- Спробувати варто кожній дитині. Якщо є бажання, то батькам просто потрібно підготувати дитину. Пояснити, як проходять заняття, що таке дисципліна, мотивувати її, розповідаючи, що корисного і цікавого принесе дитині заняття танцями. Також хочу наголосити, що батьки, які приводять діток у підготовчу групу, іноді не розуміють, що повинна бути психічна та фізична готовність дитини для занять танцем. Дитина повинна бути здоровою, мати відповідний психо-фізичний розвиток – уміти відрізняти «ліворуч-праворуч», вміти виконувати вказівки педагога, бути уважною і т.д.
- Скільки дітей займається у Вашому колективі і в яких вікових групах? Розкажіть про викладачів.
У складі "Танцювальної корпорації друзів" займаються понад 200 дітей у різних вікових категоріях: молодші групи 4-8 років (4 групи) під керівництвом педагога Анжеліки Анатоліївни Пожо-Пришляк, середні групи дітей у віці 9-13 років (3 групи) – педагог Наталія Юріївна Височан, старші групи - від 14 до 18 років і старші (2 групи) займаються під моїм у керівництвом, а також у нас є групи хобі -клас. У групах хобі-клас ми займаємося з дорослими: наприклад, до нас приходять наречені, які бажають на власному весіллі показати гостям гарне виконання класичних танців. Буває, що подружжя й після весілля охоче продовжує навчання у нашому хобі-класі.
Молодшою групою керує Анжеліка Анатоліївна Пожо-Пришляк. Ми разом з нею танцювали з 1 класу у «Юності Закарпаття» в одному складі аж до закінчення школи. І от – разом працюємо у ТДК. Анжеліка Анатоліївна виконує дуже важливу функцію у колективі. Адже зі знайомства з нею починається шлях дитини у світі танцю. Вона вчить дітей азам, вона відкриває таємниці руху, вона вводить діток у нашу дружну родину. Від Анжеліки Анатоліївни великою мірою залежить, чи полюбить дитина танці, чи стане танець захопленням та улюбленою справою. І вона це з цим прекрасно справляється – до кожної дитини вона намагається знайти підхід, чудово розуміючи найменшеньких вихованців.
Наталія Юріївна Височан є вихованкою ТДК та клубу спортивного танцю «Грація», брала участь у світових чемпіонатах з бального танцю (26 місце), у рамках різних проектів її партнерами на паркеті були Влад Яма, Григорій Чапкіс та інші відомі хореографи. Наталія керує середньою групою, й для усіх вихованців цієї вікової категорії є беззаперечним авторитетом, старшим другом та людиною, якій запросто довіряють свої секрети підлітки. Але водночас Наталія вимогливий та, не дивлячись на молодий вік, досвідчений педагог-хореограф, який успішно ділиться своїм професійним досвідом з вихованцями ТДК.
Старшою групою керую я. Не можу сказати, що я жорсткий керівник, хоча й працюю вже не з дітьми – з 14-18-річними юнаками та дівчатами. Для мене головне, щоб на заняття в студію всі приходили з вільними від проблем та важких думок головами, тому що це заважає працювати. Коли приходиш на репетицію – ти маєш концентруватись лише на ритмі та рухах, нічого не повинно відволікати від занять.
- Розкажіть про умови прийому та занять у колективі.
- На щастя, не можемо поскаржитися на недостатню кількість вихованців. Приємно усвідомлювати, що батьки довіряють нашим педагогам, приводять до нас своїх дітей та рекомендують знайомим. До нашого колективу ми приймаємо усіх охочих, незалежно від віку. У молодшу групу можуть записатись діти з 4 років, але так само може прийти дитина у середню або старшу групу.
Цього року плануємо відкрити експериментальну групу за спеціальною програмою занять для діток 3-4 років. На курсах підвищення кваліфікації у Києві ми захопилися ідеєю створення такої групи, побачивши показовий виступ діток цього віку, які із задоволенням виступали на сцені.
Заняття у колектив безкоштовні – ми є підрозділом обласного палацу для дітей та юнацтва. Але коштів для виготовлення костюмів та декорацій часто не вистачає, і тоді батьки допомагають нам своїми благодійними внесками.
- Чи проводять діти разом час і поза репетиціями?
- Приймаючи до уваги той факт, що наш колектив постійно приймає участь на фестивалях та конкурсах в Україні та за кордоном, наші вихованці й поза репетиціями проводять багато часу разом. Але й відпочиваємо ми гуртом: кожного року намагаємося поєднати відпочинок на морі з фестивалями, на яких виступаємо (старша та середня групи). До прикладу, минулого року у Болгарії ми брали участь на двох фестивалях-конкурсах, в одному з яких зайняли перше місце.
Разом з вихованцями ансамблю ми відвідали цьогоріч концерт балетного ансамблю Сухішвілі, який виступав в Ужгороді, а перегляд разом з вихованцями музичних та танцювальних фільмів – це вже традиція.
- Що для Вас в роботі головне і що приносить найбільше задоволення?
- Головне для мене у роботі – щоб діти займалися у нашому колективі із задоволенням. Щоб заняття танцями для них стало необхідністю і формувало їх як творчі особистості. Буває, приходиш на заняття заздалегідь, і бачиш, що вся група вже чекає на заняття під дверима залу у коридорі, уже репетируючи. У цей момент розумієш, наскільки важливу місію виконуєш – це і є найбільше задоволення для педагога.
Коли я, як керівник ансамблю, сидячи у залі, спостерігаю позитивну реакцію залу на виступ своїх вихованців, то це теж викликає почуття задоволення від виконаної роботи, гордості за вихованців, переконує у немарності прикладених зусиль та дає наснагу на подальші творчі здобутки.
- Відзначте найдорожчі Вашому серцю успіхи «Танцювальної корпорації друзів».
- За роки свого існування колектив виступав на сотнях, а, може, й тисячах сцен та майданчиків. Колектив може пишатися гучними успіхами та вагомими творчими здобутками. Відмітив би кілька найбільш значущих виступів колективу: міжнародний фестиваль єврейської культури "Запали свою свічку", (м.Москва, Росія); Всеукраїнський дитячий фестиваль "Чорноморські ігри" (м.Скадовськ, Україна); Всеукраїнський фестиваль мистецтв "Кіммерійські зорі" (м. Керч, Україна); Міжнародний фестиваль "Життя в стилі модерн" (м.Київ, Україна); Міжнародний фестиваль мистецтв "Фестиваль п'яти континентів" (Тіоне, Італія) та інші.
Але окремо хочеться згадати наш виступ у 2010 році на київських «Різдвяних зустрічах». Ми представили на цьому конкурсі 6 номерів, за кожен номер максимальна кількість балів складала 50 балів. За 5 номерів ми отримали по 50 балів, а за один – 49. І взяли Гран-прі! Цей виступ став для мене та вихованців незабутнім.
- Які заходи плануються до святкування 35-річчя колективу?
- На жаль, святкування 35-річчя колективу довелося перекласти на осінь через брак фінансування та пошуки спонсора. Але свято обов’язково відбудеться восени: ми готуємо великий гала-концерт, а під час концерту на наших прихильників та гостей концерту чекають приємні сюрпризи.
- Дякуємо за цікаву та змістовну розмову! Сайт батьків Закарпаття вітає колектив і бажає подальших творчих успіхів!
Розмовляла Маріанна Пайда
Фото взято з сайту ТКД: http://dcf-dance.com/.
15/05/2012
"Танцевальная корпорация друзей" - лучшие!!!