Жінка за кермом – що б це значило?

Якщо хтось думає, що автомобіль народився без участі жінки, то глибоко помиляється: перший автопробіг у світі, перший ремонт автомобіля у дорозі і перша реклама першого автомобіля в світі були здійснені жінкою - Бертою Бенц, дружиною легендарного Даймлера в 1888 році. Нишком від чоловіка, але щоб довести його геніальність, з двома синами фрау Берта пройшла гігантський на ті часи для триколісного агрегату шлях - 180 кілометрів!

В дорозі їй разом з шевцем довелося замінити шкіру гальма, укорочувати ланцюг, що розтягнувся, з ковалем, а ось ізолювала дріт і чистила бензотрубки фрау вже сама. Перший - шовковою панчохою, а другий - шпилькою.

І Даймлер не став би Даймлером, якби не дружина: адже першим його твором був мотоцикл, але дружину це не влаштувало - не без натяку вона повернула Готлібу подарунок - кінний фаетон, який отримав потім моторну тягу і ввіз їх обох в Історію...

Авто для жінки

Отож, жінка має рівне право з чоловіком на улюбленця двадцятого століття - автомобіль. Але чоловік забув про це і весь час створював автомобіль під себе. Три педалі для двох ніг - це легко далеко не для кожної жінки, для неї ідеально дві педалі: коробка-автомат. Якщо жінці не сказати, що таке дальнє світло, коли і де його включати, вона все життя проїздить без нього, не відчуваючи себе обділеною.

Одного разу на вулиці я зустрів безпорадну дівчину, в якої «не заводилася машина»: при включенні стартера той не працював, зате трохи гасли всі лампочки панелі приладів. Будь-який чоловік почистив би клеми акумулятора, що окислилися, і через п'ять секунд поїхав - ця дівчина досі мені телефонує з вдячністю.

Наша знайома перестала їздити на машині тільки тому, що на стоянці розвелося багато собак, яких вона боїться.

У дзеркалах жінка звикла бачити тільки своє обличчя, а не мерехкотіння авто і будинків, і тому вона часто повертає його на себе, а тут ззаду сигналять - для заднього огляду їй би не дзеркала, а який-небудь екранчик.

Звичайно, вітчизняні автомобілі з їх кермами без гідропідсилення, тугими склопідйомниками, дерев'яними гальмами, небезпечними для нігтів ручками і важелями - не для жінки.

Жінку за кермом «Таврії» шкода. Жінці за кермом «Москвича» хочеться терміново чим-небудь допомогти. Від жінки за кермом «Волги» краще триматися подалі. А ось з тими, хто їздить на ВАЗівській продукції - від «Оки» до «десятки» - вже хочеться познайомитися і взяти над ними шефство.

Але й не всяка іномарка «личить» жінці. Жінка за кермом крутого «мерса» виглядає дивно - на неї цікаво поглянути, познайомитися з нею не хочеться, навіть якщо вона й не проти. Жінка в «Феліції», «Ескорті», «Нексії» - збуджує, в «БМВ» - насторожує, жінкою в «Форді-Ка» хочеться милуватися, а над жінкою в розкішному кабріолеті на московських вулицях і з розпущеним волоссям - сміятися: «У Сан -Франциско грається».

Мені здається, що в ідеальному автомобілі для жінки крім краси, легкості форм, управління, крім супернадійності, обов'язково повинен бути комп'ютер-підказувач, порадник і друг. Причому він повинен називати власницю авто по імені, а голос жінка б обирала сама. Уявляєте, їдете ви, втомлена, з роботи, а Ріккі Мартін вам так ласкаво, хай і по-англійськи, каже: «Таньюша, пора включити п'яту передачу ...»

Жінки завойовують дорогу

Ще зовсім недавно, в «застійні» часи, жінка за кермом виглядала на наших вулицях так само екзотично, як дресирований ведмідь. В основному це були огрядні тітки-продавці - найзаможніший клас соціалістичного суспільства.

Сьогодні переважна більшість учнів автошкіл - жінки. За кермом приблизно кожної шостої  машини в Москві  - жінка, та ще й яка жінка! Та ще й на яких машинах!

Якщо раніше російська приказка: «Жінка за кермом - перша ознака аварії» була вірна тому, що жінок-водіїв було просто мало і чоловіки-водії задивлялися на «сам факт», то тепер вони ризикують, задивляючись на самих жінок, - вся російська жіноча краса пересідає нині на колеса.

Не варто думати, що всі вони дружини або подруги заможних чоловіків. За моїми спостереженнями, таких - дві третини, а третина - самі працюють і дуже пристойно заробляють.

Чомусь прийнято жінкам права купувати, а потім навчати їх їздити - марно. Був грішний цим і я - подарував одного разу своїй дружині на день народження права з її фотографією та ім'ям. На моїх очах вона порвала їх і сказала:

- Ти дуже погано мене знаєш: я вкрай законослухняна людина і буду тремтіти перед кожним даішником, коли той візьме куплені права в руки. Навіть якщо вони абсолютно «чисті». Навіщо мені таке життя? Я отримаю їх сама.

І отримала. На п'ятнадцятому році нашого спільного життя, коли ми змогли собі дозволити друге авто. Вона записалася на курси, сумлінно відходила на них три місяці, вела конспекти, їздила з інструктором і стала за правилами дорожнього руху кращою ученицею тих самих курсів. Якщо ми з нею їдемо разом, я частенько у неї по правилах консультуюся, особливо по жестах регулювальника - ні чорта не знаю.

І ось тут, коли вона стала їздити, я почав розуміти, що є деякі відмінності між чоловіками-водіями і жінками за кермом.

По-перше, їх найслабше місце, навіть тих, хто добре їздить, - паркування. Вона і для нас не цукор, але жінки від паркування просто стогнуть. Навіть ті, щоі отримують кайф від автомобіля, готові зайвий раз поїхати в який-небудь магазин в метро, якщо не впевнені, що зможуть там запаркувати автомобіль.

У такому випадку має сенс витратити власний час, поїхати зі своєю дружиною пасажиром, не зронивши по дорозі - боронь боже! - жодного критичного слова на адресу її водійського вміння, а біля магазину допомогти їй знайти вільне місце, показати інші варіанти паркування у прилеглих провулках і дворах. І будьте впевнені - у цей магазин відтепер вона завжди буде їздити на авто. Абсолютно безпорадні жінки в важелях, ручках і кнопках на панелі приладів. Не намагайтеся навчити кохану жінку користуватися домкратом, міняти колесо або доливати масло. Не жіноча це справа - міняти колесо. Краще самому хоча б раз на тиждень перевіряти її автомобіль, доливати і регулювати, ніж учити.

Якщо ж ви взагалі відсторонитеся від допомоги своїй жінці в її автомобільному житті, то обов'язково знайдеться інший, який буде до неї набагато уважнішим, і не виключено, що цей інший з часом стане їй необхіднішим, ніж ви. Коротше, не робіть зі своєї коханої мужика або подарунок комусь.

Він, вона і автомобіль

Почну зі своєрідної передмови: ми з дружиною за 23 роки спільного життя збиралися розлучатися безліч разів. Але всього два рази - я з нею через  сімейні проблеми. І раз десять - вона зі мною: сварки відбувалися в автомобілі. Коли вона була за кермом.

Дія перша: їх було двоє. Стало троє

Зазвичай придбання автомобіля в сім'ю різко збільшує значимість чоловіка. Звідкись з'являється маса проблем, які без нього і його коліс не вирішити: ринок, дача, відвезти дитину до мами, собаку до ветеринара, тестя в поліклініку, зустріти родича ... І так само різко автомобіль збільшує ступінь свободи чоловіки: він може затримуватися відтепер на сервісі, в пробках, в пошуках запчастин і т.п.

Але бувають проблеми і складніші. На одну з телепередач прямого ефіру мені подзвонила дівчина: «Мій чоловік після покупки машини перестав мене помічати, весь свій вільний час він проводить з нею. У нього з'явилися інші друзі, ми перестали бувати разом, ходити в гості, в кіно, додому чоловік приходить втомлений, які там ласки, яка ніжність, але ж ми одружені півроку ... »

Буквально через п'ять хвилин другий дзвінок, і теж жінки: «Ми люди немолоді, жили спокійно, але після того, як чоловік купив« Оку », я його не впізнаю: за кермом він стає злим, агресивним, кричить на всіх, не обігнати НЕ може, носиться, як очманілий ... » Вони обидві просили поради: що робити?

Після цієї передачі я почав прислухатися до теми «він, вона, автомобіль», розмовляти з обома сторонами і тепер мені здається, що немає такої родини, де б цей трикутник існував без проблем.

Дія друга: вона хоче за кермо. Він цього не хоче

Дорогі чоловіки-водії! Горіти мені в геєні вогненній, якщо серед мільйонів читачів знайдеться хоч один, хто радісно сідає в машину, коли за кермом - дружина!

Але чоловіки, які підштовхують кохану жінку за кермо, - мудрі і сильні. Вони не бояться конкуренції і додаткових проблем, які вирішувати доведеться їм. Але і вони повинні бути готові до сильних стресів, коли це станеться.

Абсолютно ж велика частина жінок «продирається до керма» через протидію чоловіків. Протидія, як правило, дуже сильна, якщо чоловік не водій, і просто сильна, якщо - водій. Аргументація чоловіків одна: «Я не хочу позбутися дружини або отримати дружину-каліку!» І цей страх в нас справді є, але він гіпертрофічно великий не стільки тому, що ми кохаємо, скільки тому, що коханих ми оцінюємо менш об'єктивно, ніж кого б то не було навколо себе.

А головний страх глибше: коли чоловік-водій отримує дружину-водія, від його «чоловічого», від його іншого світу, в який не входять невтаємничені, відколюється здоровий шматок, як айсберг від материкового льоду. І невідомо ще - в які туманні дали він попливе ... Для чоловіків-пішоходів автожінка це взагалі трагедія - відтепер вони змушені себе почувати напівчоловіками. Рано чи пізно їм доведеться наздоганяти слабку стать.

Але існують і «пофігісти», що радіють мати «чергового водія» - з гостей привезе, з баньки: «Навіщо мені цей головний біль?» Таких мужів рано чи пізно дружини починають зневажати.

Висновок тут єдиний: змиріться, мужики, стисніть зуби і посилайте дружину ... на курси підготовки водіїв.

Дія третя: вона отримала права

А ось тут починається найголовніше. Не можете ж ви рідну вам людину, ще цілком безпорадну за кермом, кинути, як цуценя, в божевільний сталевий потік! (Мається на увазі, що самі ви їздите прекрасно.) Брати додаткові уроки інструкторів і невигідно, і не завжди ефективно: можна нарватися на халтурника, який буде катати її по порожніх вулицях і майданчиках без розумних порад і коментарів того, що відбувається навколо: чому треба робити те, а не інше і їхати туди, а не сюди.

Кожен вечір, годині о дев'ятій, не раніше, виганяйте машину з гаража, сідайте справа і не більше години возіть її по місту, заздалегідь, задовго попереджаючи: «Метрів через сто - направо ... Потихеньку перелаштовуйся лівіше ... Іди поки за цією вантажівкою ... Цього пропусти ... Він має перевагу, бо справа ... На кільці, якщо немає знаку, поступися тим, що в'їжджають на коло... »

Розумно та корисно «накатати» її звичайні маршрути - на роботу, з роботи, заправка, ринок, її основні магазини, до коханця. Жарт.

З місяць кожний вечір треба їздити по місту з дружиною. Перший етап її «змужніння» - вона перестає глухнути і газувати при рушанні, не замислюється, що вмикати-вимикати, не відволікається на це від дороги, тобто сягає в управлінні автомобілем початкового автоматизму. Нехай частіше дивиться в дзеркала заднього виду і вчиться визначати до них відстань, не обертаючись.

Їздіть з нею щовечора і по вихідних і не поспішайте видавлювати з неї результат - він буде приходити пропорційно витраченим часу і кілометрам. Останні поїздки зробите в  години пік. Випускайте її одну тільки тоді, коли вона почне вже трохи бравірувати і благати вас про це: «Дорогий, мені вже нудно тебе возити!»

Вам буде дуже, дуже, дуже важко. Може, навіть неможливо. Я - не зміг: з першої ж поїздки вона повернулася в сльозах. Під час другої вдарила по гальмах і вказала мені на тротуар: «Пішов звідси на х ...!» Після третьої вона сказала, що розлучається зі мною, і далі їздила по вечорах одна.

Дія четверта: вона їздить

Вранці вона їде на роботу, ввечері приїжджає. Машину з гаража і в гараж заганяєте поки ви. Приїхавши на роботу і виїжджаючи з неї, вона повинна вам дзвонити, така домовленість. І протягом  часу її дороги вас чекає витончене катування - кожну хвилину, кожну секунду ви чекаєте дзвінка раніше. Ви розумієте, що рано чи пізно ЦЕ відбудеться, без ЦЬОГО не буває. Блискучі «шестисоті» і «Лексуси» викликають в вас люту ненависть, ви приреченим поглядом оглядає свою квартиру, яка коштує всього сімдесят тисяч у.о. І коли дзвонить телефон, ви вмить покривається холодним потом. Коли ви чуєте: «Я на місці, все в порядку» або, стоячи вже півгодини у фіранки вікна, бачите її машину, що нарешті в'їжджає у двір, ви розумієте, що таке справжнє, велике людське щастя.

У першій же поїздці на роботу моя дружина зробила аж два ДТП. На підйомі, не зумівши рушити з місця, вона покотилася назад і бампером «Москвича» розбила скло фари польської фури. На що водій закричав: «Пані, е. .. твою мать! Це «Бош», вона коштує двісті доларів!! »« Пані »розгубилася до невпізнанності - страховки не було, мобільника не було. Врятували наші «далекобійники»: вискочивши з своєї хури, що стоїть поруч, вони заволали на поляка: «При чому тут вона?! Це ти бідну пані своєю фурою штовхнув, ми всі бачили! »

По дорозі з роботи, вже під'їхавши до нашого під'їзду, вона не розрахувала радіус і провалилася лівим переднім колесом в нішу напівпідвального вікна - машина села на черево. А дружина впала на кермо і заревіла. «Тільки чоловікові не говоріть, уб'є!» - благала вона хлопців, коли вони, навалившись, поставили «Москвич» на колеса. Але коли я увійшов на кухню, вона перша мені все розповіла, знову заливаючись слізьми.

Я дістав з буфету пляшку коньяку, налив дві чарки і сказав: «Без цього на дорозі не буває. Але давай вип'ємо за те, щоб сьогоднішні випадки були найбільш серйозними в твоєї автомобільного життя ».

Дружина заплакала знову, але вже з вдячності. І поцілувала мене.

Дія п’ята: коли ми їдемо разом

Припустимо, ви зупиняєте таксі. Зупиняється машина, а за кермом - жінка. Вона везе вас, як уміє, але ви ж ніколи не будете кричати на неї: «Куди ти летиш!»,  «Гальмуй!», «Та ти ж не вмієш їздити!»

А чому ж зі своєю жінкою так можна?

Абсолютно доведений факт: варто поруч сісти чоловікові, як жінка починає їхати набагато гірше, ніж без нього: гальмує без потреби, жене, смикається, напружується. Але я це зрозумів далеко не відразу - дивився скоса на учнівські потуги дружини, мовчав і думав з жахом: «Господи, як же вона їздить по місту?»

Практично не було ні однієї поїздки, в якій я не висловлював би хоч щось критичне на її адресу, вважаючи, що тим самим я допомагаю їй. Який же я був дурень! Після кожного мого зауваження вона їхала ще гірше, а я не розумів, що це від того, що я без кінця її напружую. Напружую навіть мовчанням, навіть просто своєю присутністю!

Пізніше, вже прозрілим, сідаючи на праве сидіння, я стискав зуби і кулаки і казав собі: «Ні слова! Ні слова, що б вона не робила! Розкриваю рот тільки за дві секунди до ДТП». Що ж, траплялися такі поїздки, що я так і не розкривав рота. Але краще б я його розкривав! Краще б я весело і безперервно тріпався про що-небудь всю дорогу і тоді б побачив її справжню їзду - у мене не вистачало на це розуму.

Зате у дружини вистачило розуму мене нейтралізувати: коли ми їдемо на дачу і моє занудство її дістає, вона зупиняється біля ларька і стає великодушною: «Ну добре вже, візьми свій джин-тонік». Довго умовляти мене не треба і вже через пару хвилин, блаженствуючи від гіркуватою прохолоди, я бачу світ іншим: «Люба, як класно ти ведеш машину! Давай швидше ... ще ... ну, молодець! »

Дія шоста: її критичні дні. І ваші

Двадцять три роки у другому шлюбі щось та значать, вірно? Коли вона починає ні з того ні з сього «котити на мене бочку» і буквально ображати, а я «заводжуся з півоберта» і відповідаю, коли «коса ось-ось знайде на камінь», я раптом враз остигають: «Господи, все зрозуміло, адже в тебе ось-ось ці ... »Проблема вичерпана. Але не на дорозі.

Ніхто, на жаль, у нас не проводив досліджень про те, коли протягом місяця у жінок-водіїв найвища аварійність? У чоловіків зрозуміло - пік її припадає на п'янку і похмілля. У жінок же (за моїми опитуваннями) - на «критичні дні». Одна за два роки тричі «стукнулась» - всі три рази саме в цей час. Інша не «стукала», але розповідає, як її чоловік дивується, нічого не розуміючи: «Ти сьогодні якось дивно їдеш, наче в перший раз за кермом». «А я взагалі не пам'ятаю, як доїхала: зірочки в очах і така слабкість ...» Третя уточнила: «Так, у ці дні я намагаюся за кермо не сідати, але зате у мене, наприклад, загострюється інтуїція - за три секунди до аварії тієї машини, що йшла попереду, я скинула швидкість і пішла в інший ряд, щось тривожно на душі стало ... »

У всіх, звичайно, по-різному, але якщо в безавтомобільному житті дружини вам може бути «по барабану», наскільки сильно впливають на неї ці самі дні, то коли вона рулить, ви просто зобов'язані це знати. І якщо впливають сильно, якщо вона стає дуже дратівливою і необ'єктивною, то дешевше і спокійніше вам буде в ці дні дружину з роботи і на роботу відвозити самому. І це будуть ваші «критичні дні».

Дія сьома: вона стає ... мною

Зараз вона їздить кожен день, і я вже не стою біля вікна. Немає і вечірніх історій з квадратними очима про нахабних «мерсів», про «мудаків», які підрізають: вона добре їздить. Але їздити з нею мені як і раніше неможливо. Причому ситуація змінилася «на сто вісімдесят» - мені неможливо їздити з нею, коли ... я за кермом. Вона стала добре їздити і тому стала ... мною.

По-перше, вона контролює кожен мій рух: якщо я повертаю, вона тривожно дивиться в дзеркало. Якщо я перелаштовуюся, вона за секунду до мого маневру його контролює і коситься у бік перестроювання, як норовиста коняка. Якщо я гальмую, вона розпинається в машині: «Ти чого так різко їдеш?» Моя дружина, начисто забувши мою школу, дістає мене кожну поїздку: «Не жени ..., чому ти смикаєш? .. Ти якийсь дивний сьогодні ». Вона стала ...мною…

Юрій Гейко

Джерело: http://www.avtolikbez.ru