Я так подозреваю, что у моего ребёнка начался этот кризис. Такое впечатление, что оя милая, спокойная девочка просто сошла с ума! Я в шоке! Что делать?
Ви є тут
Кризис 7-ми лет. Что это такое и как с ним бороться?
05/06/2012
#1
Кризис 7-ми лет. Что это такое и как с ним бороться?
Это не омогает, а только усугубляет ситуацию. Доказано. Ищё альтернативные способы
Ромашка, найкраще, що ти можеш зробити в цій ситуації - підтримати доньку і навчитися її активно слухати. Що таке активне слухання погугли - в мережі є купа інформації.
В неї зараз досить нелегкий період, якщо це і справді криза 7-и років, то ж підтримка їй не завадить. А за допомогою активного слухання ти допоможеш їй ще й навчитися розрізняти свої почуття і справлятися з ними.
Непогана книга є тут: http://baby-secret-net.livejournal.com/196164.html
Тільки май на увазі, це все актуально, якщо в сім'ї все добре і це і правда вікова криза, а не віддзеркалення якоїсь іншої ситуації.
Дома у нас всё хорошо. Разве что это может таким образом проявляться ревность к младшей сестричке? Нопогуглив больше всё таки похоже на кризис. Внимания она получает достаточно много, особенно от папы, моим внимание тоже не обделена, по крайней мере онатполучает его столько же, сколько и до рождения сестрички, не меньше, а иногда даже и больше... В школе вроде тоже проблем нет, ну или она мне про них не рассказывает. Стала много врать, даже по мелочам, и даже тогда когда для вранья нет необходимости, ну в смысле, что она ничего не сделала такого, что нужно скрывать.
Наташ, а у твоего Радима не было кризиса или вы как-то с ним успешно справились? И ещё - он бывает у всех детей или через одного?
Кризи добрі тим, що вони проходять
І у всіх бувають по різному просто. Родим, приміром, ігнорував мене. Я могла йому щось казати декілька разів підряд - він не чув. І перепади настрою...
Це просто треба пережити - не тиснути, не ламати дитину. Це момент, коли формується новий вид діяльності - навчальна. І ще дитина вчиться справлятися з амбівалентними (двома протилежними) почуттями - приміром на маму я серджуся, але при цьому люблю її. До цього часу почуття були ніби одномірними - я серджуся вся, і зможу відчувати щось інше тільки тоді, коли перестану сердитися. Десь так.
Тому я згадала про активне слухання - чим краще ти будеш віддзеркалювати її почуття, тим краще вона буде їх розуміти і легше про них говорити. А те, що вона каже неправду - пройде і ви вийдете на новий рівень довіри.
Ромашка, співчуваю
Дійсно, мама може перебувати у шоці, коли дитинка так змінюється... Допомогти порадою не дуже можу, бо моя мала (їй 8 років) якось ці всі кризи (якщо вони й були) переростала непомітно.
Чесно кажучи, читаючи статті про вікові кризи, намагалась знайти ознаки таких у поведінці доньки і не знаходила. Можливо тому, що у неї дуже легкий характер, з нею завжди можна домовитись і вона легко йде на компроміс. Але ясно, що вона не ідеальна, ясно, що були проблеми і з нею, тому поділитися деякими спостереження можу.
Точно знаю, що коли діти вередують (це вже я по обом своїм бачила) або ведуть себе якось не так, то вони намагаються звернути нашу увагу на себе, або на щось, що їх турбує. Вони ще не вміють сказати чітко: це мене хвилює, від цього мені страшно і т.п. І вони міняють поведінку. Тобто: більше уваги однозначно! Навіть, якщо вважаєш, що її достатньо
Друге: я помітила у 6-7-8-річних дітей, що коли вони не знають, як себе вести у деяких нових незнайомих (або некомфортних) ситуаціях, то почиають себе вести неадекватно і дивно. У них немає ще напрацьованих досвідом моделей поведінки і вони губляться, як реагувати на якісь нові умови існування. Дорослі автоматично користуються вже апробованими моделями поведінки в різних ситуаціях, а діти ще їх тільки виробляють. І це тільки питання часу.
Так що все буде добре, просто допоможіть донечці зрозуміти, чому їй не комфортно: намалюйте з нею те, що її хвилює, казочку про себе хай з твоєю допомогою розкаже (напише), або в театр зіграйте, де вона грає головну роль. І хай вона відчує себе у центрі уваги
Спасибо Maryannза поддержку! До сих пор я тоже только читала про кризисы, всё как-то легко прохдило. Когда многие мои подруги мучались с детьми, когда у тех был кризис 1 года, потом кризис 3-х лет, то я отдыхала и только статьи по этому поводу читала. А тут зрасьте-приехали.... Читала как-то статься с признаками - прям как-будто с моей дочери писали. Но что самое интересное и мне не понятное, её все вокруг хвалят, очень любят. А дома - это просто чёртёнок жукий - и грубит, и хамит, и врёт, и упрямится, ничего не делает, только телек втыкает..... Я понимаю, что это всё временно, но это пережить тяжело!