Тема дуже важлива, адже чітко розмежувати поняття "активна" і "гіперактивна" дитина важко іноді навіть спеціалісту.
Чи замислювались ви над тим, що ваша активна дитина може мати діагноз - гіперактивність? Чи зверталися ви до фахівців з такою проблемою?
Зустріла таку думку у статті: "Останніми роками дитяча гіперактивність вважалася серйозною проблемою, яку варто лікувати. І тільки нещодавно деякі дослідники почали приходити до висновку, що гіперактивність - нормальна реакція дитячого організму на сучасний гіперприскорений темп життя". Чи згідні ви з нею?
согласна с такой мыслью! и это касается не только гиперактивности а вообще всего, что связано с детьми. Не могут дети вести себя нормально в ненормальной обстановке! Вся наша цивилизованная жизнь сложна для любого взрослого, что уж говорить о незрелых детях. В этой ситуации вижу выход только в том, чтобы родители задумывались над этим и старались быть для своих детей "буфером" и "адаптером" к современной жизни.
Дуже здорова і справделива думка!
В останній час майже усіх активних хлопчиків приписують до гіперактивних
Педагогам, мабуть, просто ліньки шукати підходи до усіх діток, хоч це й не дивно, коли у групі - по 30 дітей. Який вже тут індивідуальний підхід 
Анекдот у тему:
- Какие у вас замечательные двойняшки!
- Это не двойняшки, это мой сын, просто он очень нервный (гиперактивный)
А кто-то лично сталкивался или воспитывает деток с диагнозом СДВГ? (т.е.Синдром дефицита внимания с гиперактивностью) Может даже есть кто-то из Ужгорода?
У мене дитина з синдромом дефіциту уваги. Діагноз нам поставили у 8 місяців. Синулі сьогодні 10 років. Спочатку були маленькі проблеми не міг всидіти, не ходив, а бігав, все у нього падало, летіло. На сьогодні проблеми складніші, він не може зосередитися, інколи забуває сходити в туалет, навчання йому не піддається, щоб він, щось зробив, чи послухав треба сказати 10 раз. Ми зверталися до психолога, чесно кажучи, нам не помогло. Зараз ми постійно знаходимся на контролі у психіатра, п'єм таблетки, але толку мало. Нас просять набратися терпіння, лікування дуже довге, але з кожним роком терпіння бракує. В кого такі ж проблеми, будь-ласка поділіться досвідом контролю поведінки над такими дітьми.
Дуже вас розумію бо сама виховую сина з синдромом дефіцита уваги і гіперактивності. Зараз нам уже виповнилося 5 років, дуже складно виховувати таку дитину, в першу чергу морально. Просто виснажена хронічно. І гіперактивність сама по собі ще не така проблема як імпульсивність, коли ти виховуєш дитину, вчиш як можна поводитися як не можна, просто тисячі раз повторюєш всіма відомими методами і способами, а коли, наприклад хтось штовхнув чи іграшку забрав то починається бійка, а потім жалкує сам що так зробив, плаче, все чудово розуміє, проте ситуація повторюється і поведінка повторюється. Це лише одинокий приклад особливостей поведінки таких дітей, але щоб показати як це впливає на нас всіх і нього в першу чергу, мушу сказати що нас "попросили" із декількох садочків, або якщо ходить то це дзвінки через день "будь ласка приїдьте заберіть вашу дитину бо ми не можемо з ним впоратися", а якщо продержимося до кінця дня то ніколи ще не чула добрих хороших відгуків, завжди виходила з садочка і ледь стримувала сльози. І хоча він випереджує ровесників в інтелектуальному розвитку, в соціальному ми дуже далеко позаду. Зі школи (коли ми жили за кордоном то там школа починається у 5р) нас теж попросили, ми зараз на домашньому навчанні. На роботу я вийти не можу, та не за власним бажанням... В гості проблема, довгий час я взагалі намагалася з дому виходити по мінімуму, просто так легше. Я виховую двох дітей, молодшому майже два і він вийнятково спокійний і врівноважений, дуже успішно соціалізується, добре вихований. Тому коли інші хто не виховував таку особливу дитину і думають що вони знають як воно і поради дають, або кажуть що гіперактивність то надуманий синдром - то хочу запевнити що це не просто "всі діти тепер гіперактивні" а це є реальний діагноз який часто доводиться супроводжувати медикаментозно.
Знаете, я считаю, что дети не просто гиперактивные, а часто попросту невоспитанные
Я даже не знаю, что сказать.