Діти і Євромайдан - чи можливо поєднати?

Чи лишився хтось байдужим до подій у Києві - напевно питання риторичне. Про Євромайдан говорять у транспорті й магазинах, в офісах і на вулиці. Інернет взагалі переповнений роздумами і розмірковуваннями - про минуле, теперішнє і майбутнє.

Мене як психолога деякі мої знайомі питають - чи варто розповідати про те, що відбувається, дітям, адже тоді треба розповіти і про те, як "Беркут" побив студентів, і про те, що ті, хто керує нашою спільною власністю, не вміють і не хоуть брати на себе відповідальність, і про те, що країна фактично поділилася на громадян і тих, в кого роль громадянина ще не розвинулася. Це складні теми, і як їх пояснювати дітям ми ще не знаємо. Але на це питання я завжди відповідаю - якщо ви хочете, щоб ваша дитина була громадянином, вміла розрізняти правду і брехню, щоб уміла брати на себе відповідальність за країну - тоді розповідайте. Про все. І про насильство, страх, відчай. І про надію, бажання діяти, приймати і втілювати рішення. І про натхнення, якого дуже багато на цьому майдані.

Звісно, таке питання не стоїть, коли, наприклад, тато їздить на майдан, а мама схвильовано спосерігає за новинами, але що робити, коли батьки тільки морально підтримують протести, при цьому залишаюись вдома і ходячи на роботу, як завжди?

Ви можете ходити разом на місцеві мітинги, допомагати грошима і теплим одягом, разом пакувати те, що ви плануєте відправити в Київ. Крім того, і це ще важливіше, ви можете разом свідомо обирати товари в магазині, не підтримувати корупцію, разом наводити порядок навколо свого житла і допомагати оточуючим. Тобто всілякими способами підтримувати і розвивати відчуття належності до громади.

Це спавді діє, адже тільки той, хто відчуває себе громадянином, тобто частинкою громади, буде будувати навколо себе той простір, який він хоче бачити і в якому хоче жити.