Чи виникають у вас проблеми з рідними: з батьками, з свекрухами-тещами? Як ви їх вирішуєте?
Моя свекруха - дуже добра жінка, любить свого сина, та й мене теж прийняла у сімю. Але іноді вона настільки переживає за нас, за моїх дітей, що просто жах! Постійно нагадує мені, як і що робити з дітьми, з чоловіком у деяких ситуаціях, і я страшенно це не люблю. Але стараюсь не звертати уваги і завжди казати, що я вже доросла жінка. Але часто не витримую, і потім на себе серджусь. А у вас як із цим? Як ви справляєтесь, якщо мама чоловіка вас дратує?
Славка, у мене теж хороша свекруха (тьфу-тьфу), але прикрі моменти бувають :) Тоді я просто спокійно їй говорю, що мені не подобається, а вона - розумна жінка, то посердиться-поображається трохи, та й ніби зрозуміє мене. Чи просто робить вигляд, що розуміє? :)
Та що тут скажеш-потрібно триматися від свекрухи на віддалі, тоді і проблем буде набагато менше, і любові більше.
На відстані як відомо любов сильніша:)
Ой, у нас сложнее. Свекровь разговаривает со всеми только командным тоном, считает обязательным советы раздавать направо и налево, при чем даже там, где не разбирается в вопросе, очень назойливая и навязчивая. Иногда я закипаю и говорю, что я делаю так, как надо мне и как удобно мне. Если бы хоть была умная и тактичная, так нет, во многих вопросах ее мнение весьма неправильно, особенно что касается ребенка, то все ее взгляды ооочень устаревшие, но она считает, чо раз она старше, то по умолчанию умнее.
catwoman, це в ідеалі А от кому доводиться в одній хаті жити... То навіть дуже хороші люди іноді не витримують
amelie, Рада, що у вас більшменш гарні відносини, хай буде так і надалі )
murr-mjaw, у такому випадку точно треба триматись подалі від свекрухи
я, я такая несчастная, кому приходится в одном доме жить И иногда дохожу просто до предела... Несмотря на то, что мы вообще не ругаемся, но ежедневное присутствие... и некоторые другие вещи... Мне пришлось обратиться к психологу, чтобы мое раздражение от этого совместного проживания не отражалось на моем здоровье, потому что разъехаться - не вариант (свекры старые и больные люди). Приходится учиться с этим жить с минимальными потерями...
Написати й мені чи що? Я живу зі своїми батьками. Батьки в мене ніби й розуміють усі нюанси сумісного життя, але... Ми працюємо над тим, щоб мати окреме житло. Мені часто важко і я відчуваю себе винуватою, що ніяк не можу знайти спосіб жити окремо і "заважаю" батьками у їхньому будинку Вони мені такого нічого не кажуть, але то я така якась: надто переживаю за дрібниці...
У меня такая была свекровь. Ее уже нет с нами, потому и плохое писать не стану. Но несмотря на то, что мы постоянно ссорились, и очень сильно, мне было очень плохо, когда ее не стало
Зі свого досвіду - і особистого і клієнтів - помітила, що стосунки з батьками і своїми і чоловіка дуже сильно залежать від того, наскільки людина відділилася від своїх батьків. Часто буває так, що жінка від свекрухи чекає чогось, що насправді мала би чекати від мами. Або її ранить щось, на що вона реагувала в стосунках з мамою.
Але це тільки варіанти, насправді це тема для дослідження з психологом чи психотерапевтом - якщо стосунки важкі і з емоціями неможливо справитися.
А часто буває, коли мати для свого сина видумає якусь ідеальну жінку, і будь-яка нормальна дівчина просто не зможе конкурувати з таким ідеалом. Можеш ти хоч із шкіри лізти, вона завжди буде думати, що її синочок заслуговує на краще. Це я не про свою свекруху Але моя подруга отак не витримує конкуренції вже довгі роки
Это вечная тема: споры со старшими членами семьи в вопросах воспитания и здоровья детей Моя мама, когда родился сын сказала, что будет мне помогать только по дому, чтобы у меня было больше времени на ребенка. И советовать будет только, если я сама спрошу. Она сдержала слово, за что я ей очень благодарна!
Сторінки