Коли народилась перша дитина, мій чоловік, що називається "тупив" десь 2-3 місяці. Був якисйсь дивний, до дитини байдужий, я вже почала переживати. Але коли я вперше мусила вийти з дому і лишити на нього дитину, він як у казці змінився. Він казав, що перестав боятися, що наше життя тепер зміниться.
А ваш чоловік - коли відчув себе батьком?
Первого ребенка мой муж очень ждал, все нарадоваться ему не мог, все делал сам: и купал, и менял пеленки-памперсы, вплоть до того, что я до полутора лет ни единой вещички сына сама не постирала (а стиралок-автоматов тогда не было!). А вот с дочкой сильно сложнее - у нас были очень сложные отношения, и лет до 2,5 он ее в упор не замечал
. Зато теперь она для него - отрада, папина дочка 
Вот и пойми - когда он созрел как отец?
Оце цікавий поворот
Можливо, він не був готовий до народження донечки? 
Мені здається, мій чоловік був батьком ще до народження першої дитини. Ніколи не забуду його слова: давай заведемо дитину (майже зразу після весілля), я не хочу бути старим батьком
Це у 25 років він так казав 
Так і було: він у всьому (наскільки робота дозволяла) допомагав мені з обидвлма дітьми. Я без нього не знаю, що б робила
...Подойдешь к жене на кухне,встанешь на колени,прикоснешься губами к животику,а тебе еще и постучат оттуда...!И понимаешь-Ты Отец!
Как мило и трогательно
Вашей жене точно повезло с отцом своих детей 
У мене чоловік якийсь продвинутий
Він зразу так включився у батьківство 
Але пояснення тому є: він мав молодшу сестру 
- мені повезло.
Valente - ви молодець!
Ви молодчинка! Не часто зустрінеш таких чоловіків.
Мій чоловік відчув себе повноцінним батьком після першого УЗІ на 11 тижні вагітності. Я ніколи не забуду його повні захоплення і радості очі. Хоча в день, коли я зробила тест, він був дуже щасливий, дзвонив мені щогодини, питав як я себе почуваю, казав, щоб я пішла в магазин і купила собі все що захочу. Це було так класно-о-о.....
Надо бы, конечно, у мужа спросить, но мне кажется - сразу, когда мы узнали, что я жду ребенка. А с другой стороны - иногда посмотришь на них, и не понимаешь, откуда они(дети) взялись, и что они вообще делают в твоем доме...
Интересное замечание
Вот и мне иногда так кажется 
Забываешь со временем беременности, роды, и думаешь - неужели это было со мной? Особенно, когда на старшего глянешь, который уже выше отца 
Сторінки