Які були у вас почуття на останньому місяці вагітності?
З першою дитиною мені уже так усе надоїло, хотілося пошвидше народити, а тепер - мені так спокійно, проходила б ще деякий час вагітною Родів не боюсь, бо вже не перший раз. Тільки думаю, як організувати усе вдома, коли зявиться моє маля. І стараюсь позитивно думати: все буде добре...
На останньомі місяці було і важко (+22 кг ваги) і страшно,дуже страшно. боялась болі.
все таки біль була,але від кесаревого розтину.
З Анюткою я поправилась на 23 кг. було важкувато і хотілось чим скоріше народити. Важко було спати, повертатись, підніматись.
А вот з Сашкою місяці пролетіли незамітно, поправилась на 16кг. це майже нічого, так як виглядала супер)))) Хотілось ходити так якнайдовше, насолоджувалась кожним днем.
Для мене кожен раз найважче було - запитання всіх друзів, рідних, чи я ще не народила
Особливо останні тиждень-два, коли вже всі знають, що термін уже підійшов і починають дзвонити через день.
Ну з першим сином було ще трохи страшнувато, але дуже допомогло, коли я потрапила в пологовий за декілька днів до пологів - думала, що почалося ну і подивилася на прикладі сусідки, як не треба робити, щоб не було боляче - вона дуже сильно напружувалася, фіксувала увагу не на процесі, а на очікуванні, що зараз буде боляче. В результаті боляче таки було. А я після цього зрозуміла, на що треба звернути увагу, як поводитися зі своїм тілом, щоб пологи пройшли легко.
я вже писала, що не могла дочекатись: коли вже?? І поли мила, і прибирала, все, що тільки можна. А синочок народився рівно в день, коли вирахували мені Він протсо величенький був, і високо так знаходився, на ребра давив, у мене ще після родів ребра боліли деякий час: там синяки були, мабуть
Я знала, що в мене буде кесарево, так я з донькою себе так переконала що буде важко, що коли прийшла до тями, то аж здивувалася, що не все так погано. А з сином я вже з місяця восьмого свого лікаря кожен тиждень питала коли вже, бо так все боліло, я ні ходити, ні сидіти, ні лежати не могла.
Мене дістали болі під ребром - пузо вже величеньке, не можу сидіти довго. Ребра давлять на живіт і він починає в тих місцях боліти. І не проходить!!! І коли вже дітлашок народиться?
Те саме було в мене з обома дітьми Найбільший дискомфорт відчувала від того, що дитинка давила на ребра. У мене ще деякий час після пологів боліло там
Вот уж точно про вопросы друзей-знакомых! Мой первый ребеночек подзадержался на 3 дня, так я готовы была телефон отключить, чтобы не отвечать, что еще не родила. А вообще страшно не было, хоть 33 года возраст для первых родов вроде бы не самый замечательный, не боялась, думала о малыше (не знала, кто будет, мальчик или девочка), просто ждала, когда увидимся. А вторые роды чуть не прозевала - бывает ведь такое (а думала, между прочим, что уже опытная), прискакала в роддом почти в последний момент, так что переживать совсем некогда было.
З першою дитинкою,не могла дочекатися.А з другою,то дуже страшно було народжувати(а в реальності другі роди пройшли набагато легше,ніж перші).
Вот какие мы все все-таки разные
Я, наоборот, до паники боялась в первый раз рожать, и весь последний месяц для меня превратился кошмар из-за моих фантазий на тему родов А уже во второй раз я знала, что к чему понимала, что многое от меня зависит, и уже без страха шла на роды. И как же я была разочарована и обижена на тех, кто говорил мне, что вторые роды быстрее и легче - из-за некоторых проблем мне было намного тяжелее, так что теперь опять бы переживала
Сторінки