Як виховати генія - життєвий експеримент Ласло Полгара

Чи відноситься талант до якостей природжених або придбаних? Угорський педагог Ласло Полгар підійшов до вирішення даної задачі дуже серйозно. У своєму дослідженні він вивчив біографії багатьох геніїв і прийшов до висновку, що їх геніальність - якість надбана. А також виявилось, що в цивілізованих країнах близько 80 відсотків усіх дітей у віці одного року - потенційні генії! До трьох років кількість геніїв знижується до 60 відсотків. До п'яти років - до 50 відсотків. У 12 років їх залишається 20 відсотків, а до 20 років - тільки п'ять. Це означає, що, якщо активно займатися дітьми з самого раннього віку, практично в кожному можна виростити талант. А от з часом, як не дивно, здатності до самореалізації згасають, якщо їх, звичайно, не розвивати. Пізніше Ласло Полгар написав книгу «Як виховати генія» й оголосив, що шукає жінку, готову разом з ним перевірити його ідею на практиці.

Свою теорію Ласло Полгару вдалося втілити у життя - він виховав зі своїх трьох доньок шахових геніїв. Мова йде про найбільш успішних жінок-шахісток світу: Жужу, Софію та Юдіт Полгар. Жужа стала чемпіоном світу з шахів, середня Софія - чемпіонкою світу серед хлопчиків, але найбільших успіхів змогла домогтися молодша Юдіт. Вона завоювала звання самого юного гросмейстера серед чоловіків, побивши рекорд Фішера. Вже багато  років Юдіт є найсильнішим гросмейстером і входить у список чоловічої шахової еліти.

Неймовірна історія успіху трьох шахових королев - сестер Полгар з Угорщини, які, не соромлячись, б'ють чемпіонів-чоловіків - це в першу чергу історія успіху їхнього батька, педагога-психолога Ласло Полгар, який вирішив показати всьому світу, що виховання геніїв - рядове педагогічне завдання.

Ці три жінки з Угорщини - унікальне явище у світових шахах, і, мабуть, не тільки в них. Пояснити, яким дивом три рідних сестри з Будапешта стали з вундеркіндів гросмейстерами, переможцями престижних турнірів, героїнями Книги рекордів Гіннесса і, напевно, найвідомішими сьогодні представницями "жіночих" шахів, в повній мірі не може ніхто.

Як виховати генія

Історія шахових вундеркіндів - сестер Полгар - розпочалася задовго до їхнього народження. У середині 1960-х їх батько, в ту пору молодий педагог і психолог-аматор, Ласло Полгар, виходець з небагатої угорської єврейської сім'ї, задумав амбіційний експеримент - виростити дітей-геніїв. Вивчивши біографії великих, він прийшов до висновку: секрет успіху - в найвищій мірі концентрації і довгій копіткій роботі.

За цим висновком слідував інший: підготовка видатних людей - звичайне педагогічне завдання. Теорія "вирощування талантів" лягла в основу відомої книги Ласло Полгар "Як виховати генія". Потім Полгар-тато вирішив підтвердити свою теорію практикою і дав в газети оголошення: мовляв, потрібна дружина, яка народить дітей для експерименту. Дивно, але така жінка знайшлася: нею стала вчителька з Ужгорода, що на Закарпатті (тоді - радянська Україна), з угорськими і німецькими коренями по імені Клара Альтбергер.

Клара Полгар: «Я народилася на Закарпатті, в селищі Вилок. У сім'ї говорили по-угорськи, а школу я відвідувала українську. Після школи поїхала в Ужгород - вчитися на педагога. Я вирішила удосконалити свою письмову угорську мову і відправила лист у газету "Молодь світу". Просила відгукнутися молодих людей, які хочуть листуватися угорською мовою.

Якось до нас у гості в Вилок зайшла жінка, що приїхала з Будапешта. Побачила у мене на столі стіс конвертів і вигукнула: "Кларо, тобі так багато листів приходить! Напиши і моєму синові!" Так ми стали листуватися.  Потім я поїхала до Угорщини в гості до дядька і там зустрілася з Ласло. Він, як і я, вчився на педагога і вже на першому побаченні почав мені розповідати ... які геніальні у нас будуть діти. Казав, що генії повинні починати свою кар'єру з самого раннього дитинства, як Моцарт. Ще півтора роки ми листувалися, а потім я все-таки погодилася стати матір'ю геніальних дітей.»

Після шести років знайомства відбулося весілля. А незабаром у Ласло і Клари Полгар народилася перша дочка Жужа – у 1969 році. Сім'я молодих педагогів тоді жила в невеликому одноповерховому будиночку в робочому районі Будапешта.

Власне педагогічна частина експерименту почалася, коли Жужі виповнилося три з половиною. Допоміг випадок. Дитина виявла в ящику шафи татові шахи і дуже зацікавилася. Тато був шахістом-аматором, але як професійний педагог швидко схопився за ниточку. Почалася гра. Шахові фігури швидко перетворилися на фігури чарівні. Замість ляльок у життя дівчинки увійшли шахи.

Якщо спочатку батько планував виховати з Жужі геніального, то тепер чотирирічну дитину було неможливо відірвати від шахової дошки. Це відкривало цілий світ в 1970-ті, коли шахи були найпопулярнішим видом спорту після хокею з футболом: людство завмирало, відстежуючи перипетії битв Спаського з Фішером, а потім Карпова з Корчним. Тим більше в маленькій Угорщині, яка вибилася в серйозні шахові держави, подарувавши світові таких майстрів, як Мароція, Бенке, Адорьян, Лілієнталь, Портіш, Ріблі, Сакс. Словом, питання, кого виховувати з дитини, вирішилося саме собою - шахіста. Вибір "амплуа" для першої дитини зумовив і вибір для інших сестер - Софії, яка народилася в 1974-му, і Юдіт, яка народилася в 1976-му.

Шахи виявилися ідеальною сферою для застосування теорій Ласло ще й тому, що цей вид спорту не вимагав від небагатих педагогів великих витрат, а от заробляти пристойні гроші вже дозволяв. Гонорари шахових гравців стрімко росли: чемпіони світу заробляли сотні тисяч доларів, що було немислимо раніше. З'являлася серйозна мотивація. Мабуть, все це докупи й визначило вибір батьків.

Як би там не було, але вже перші місяці занять з Жужею принесли плоди. На чемпіонаті Будапешта чотирирічна дитина без єдиного програшу стала першою серед дітей до 11 років. Тато вирішив, що буде ростити чемпіонку.

Експеримент з власними дітьми

До чемпіонства ще було далеко. Попереду був дитячий садок, причому російськомовний - дітей вирішили навчати російській мові:  нею говорила мама Клара, до того ж в соціалістичній Угорщині вона вважалася головною з іноземних. Потім сестри вивчать багато інших мов, але російська дуже допомогла їхній кар'єрі: велика частина шахової еліти і тоді, і сьогодні говорить на ній.

Поступово батькам стало ясно: продовження експерименту вимагає від них відмови від роботи, а від дітей - відмови від школи. Тим більше, що Жужа до семи років могла вільно читати і писати, а математику знала в межах кількох класів середньої школи. З нею крім батьків вже займалися професійні шахісти, першим тренером стала віце-чемпіон світу Єва Каракаш, на зміну якій прийдуть ще більш гучні імена.

Цей етап виявився чи не найважчим в експерименті. Органи опіки раз за разом відкидали всі прохання сім'ї дозволити дітям навчання вдома і тільки в кінці року складати іспити екстерном у школі. Після двох років листування з інстанціями в будинку з'явилася поліція, "щоб врятувати дітей від божевільного батька". Ласло Полгар був на межі зриву: стояло питання про відмову від експерименту.

І все ж батьки витримали, а на виручку їм прийшла сама Жужа, яка в 10 років вперше виступила на дорослому чемпіонаті Угорщини і стала шостою. Це означало: вона - наймолодший майстер спорту з шахів і потрапила до Книги рекордів Гіннесса. З досягненнями її особисто привітав генсек компартії Угорщини Янош Кадар - перша особа в державі і великий шанувальник древньої гри. А ще через рік Жужа стала першою на чемпіонаті світу для юнацтва у віці до 16 років в англійському Вестергейте. Родин у виключному порядку дозволили здобувати шкільну освіту вдома.

До цього часу педагогічна доктрина Полгар по вихованню геніїв знайшла закінчені форми. Якщо коротко, виглядає вона так.

1. Чотири години - заняття з обраної спеціальності. У випадку сестер Полгар - це шахи.
2. Іноземні мови. Спочатку – година  на день. Перший рік занять - есперанто. Другий рік - англійська. Далі - будь-які мови за вибором. Надалі мовні заняття по три години на день.
3. Одна година на день - заняття загальними  предметами: рідна мова, природні або суспільні науки.
4. Одна година психології, педагогіки, гумору. Кожні 20 хвилин - анекдот.
5. Одна година – фізичні заняття за вибором.

Разом, як мінімум вісім годин занять щодня. Повний робочий день. Насправді заняття розтягувалися деколи і на 11 годин.

Мама Клара Полгар: «Спочатку про теорію чоловіка я думала: нехай собі мріє. Потім повірила, але не дуже - на один-два відсотки. Ну, а після того як наші дівчатка однією командою виграли Всесвітню шахову олімпіаду, - на всі 130 відсотків! Виявилося, що чоловік все знав наперед!

… Спочатку пробували математику, музику ... Але ми були бідними вчителями, а заняття шахами не вимагали великих матеріальних витрат. До того ж результат на шахівниці залежить тільки від тебе самого, а не від стороннього втручання.

Щоб заохотити дівчат до занять шахами, ми пішли на хитрість. Коли Жужа займалася шахами, молодших дівчаток в її кімнату не пускали. На всі їхні прохання ми відповідали: "Коли навчитеся грати, вас туди пустять". Оскільки для дітей заборонений плід особливо солодкий, то Софія і Юдіт прагнули дізнатися правила гри якомога швидше.

Ми вважали з чоловіком, що жінки не поступаються сильній статі в інтелекті, і я пишаюся, що доньки це довели! Щоб на рівних змагатися з чоловіками, Ласло не дозволяв дівчатам навіть на один день зробити перерву в заняттях шахами. Ми стежили і за фізичним розвитком дочок: враці вони бігали, регулярно ходили в басейн, грали в настільний теніс ...

На нашу думку, у школі діти багато часу втрачають даремно, і, коли вирішили забрати їх звідти і навчати вдома, вибухнув грандіозний скандал. Нас навіть хотіли позбавити батьківських прав! Довелося витратити багато нервів і сил, щоб домовитися: дівчатка будуть здавати іспити екстерном. Батько займався з доньками природничими науками - наприклад, Юдіт вже в п'ять років вирішувала завдання з тригонометрії! А я вчила мовам: російській, англійській та німецькій. З тих предметів, в яких ми з чоловіком не були фахівцями, наймали приватних педагогів.

Чоловік спеціально заохочував конкуренцію, щоб виробити в дітей чемпіонський характер. Але відчайдушно билися один з одним сестрички тільки за шахівницею. Все ж нашою головною метою було виростити хороших, працьовитих, чесних людей.»

Зазвичай день у родині Полгар починався о шостій ранку. О пів на сьому сестри вже бігали з батьком по острову Маргіт на Дунаї. Потім цілий день - заняття за відпрацьованою методикою. Шахи, мови, історія, географія. Шахи, теорія, практика, тренування. До п'ятого класу середньої школи батьки-педагоги встигали давати своїм дітям весь річний матеріал за 7-10 днів. У кінці року вони екстерном здавали іспити і формально переходили в наступний клас, продовжуючи займатися за батьківською методикою. Злі язики стверджували: діти Полгар живуть як у в'язниці, але результати спростували слова критиків.

Незабаром Жужа вже говорила на семи мовах - іспанською, російською, німецькою, есперанто, болгарською, французькою, англійською. З 12 років вона очолювала угорський жіночий шаховий рейтинг, в 15 була першою в жіночому рейтингу ФІДЕ. На додачу вона стала основним годувальником сім'ї, оскільки батьки звільнилися з роботи і займалися тільки дітьми. Але з новими успіхами прийшли і нові труднощі: юній чемпіонці важко було узгоджувати свій талант з дійсністю. Особливо її обурював поділ шахів на жіночі і чоловічі - щоб спростувати його, старша з сестер Полгар у 1990 році першою з жінок стала гросмейстером по чоловічій версії.

А чемпіонкою світу серед жінок Жужа Полгар стала в 1996-му, досить легко вигравши чемпіонат світу. Пізніше, однак, цей титул був відкликаний, оскільки вона не стала грати обов'язкові регулярні гри через догляд за дитиною. Судові тяжби з ФІДЕ тяглися довго, в результаті Жужа їх виграла, але звання шахові бюрократи їй так і не повернули.

Тим часом молодші сестри швидко наздоганяли старшу. У 1988-му втрьох вони взяли участь у жіночої шаховій олімпіаді та викликали справжній фурор. Угорська команда у складі сімейного тріо - 19-річної Жужі, 14-річної Софії і 12-річної Юдіт - стала золотим призером олімпіади, причому вперше в історії. При цьому Юдіт отримала ще й звання найкращого гравця, ставши справжнім відкриттям олімпіади в Салоніках. Не мине й року, як старша сестра поступиться молодшій  жіночим шаховим Олімпом, на вершині якого Юдіт панує донині. Ось уже більше 20 років.

У тому ж, 1989-му, заявила про себе на весь світ і середня, Софія: в 14 років отримала титул майстра спорту на чемпіонаті світу в Римі і набрала найбільшу кількість очок за всю історію світових чемпіонатів з шахів - 2879. Тоді ж Софія стала міжнародним гросмейстером (серед жінок) і міжнародним майстром (серед чоловіків). У 1994-му вона отримала шахового "Оскара". Але велика шахова кар'єра у неї не склалася і чемпіонкою світу вона не стала. На думку фахівців, не вистачило характеру - того самозабуття і фанатизму, які відрізняють великих шахістів.

Партія життя

Коли старшим сестрам Полгар у свій час виповнилося по 20, дівчата вирішили, що життя - це не тільки шахи. Вони вийшли заміж, народили дітей, стали приділяти час родинам і знизили темпи невтомної роботи над шахами, з якої раніше складалася їх життя. Як говориться, природа взяла своє. У 1999-му Софія вийшла заміж за грузинського гросмейстера Йону Косашвілі і виїхала жити до Ізраїлю. Нещодавно, якраз перед фестивалем Полгар в Будапешті, вона разом з Юдіт випустила для дітей книгу про шахи, вперше спробувавши себе в амплуа книжкового дизайнера: “Chess Playground”.

Старша, Жужа, заміжня вже вдруге. З шахами не розлучається. Займає пост віце-голови ФІДЕ по жіночій секції. Останніми роками, коли діти підросли, знову стала частіше виступати на турнірах. У 2005-му в черговий раз потрапила в Книгу рекордів Гіннесса, встановивши рекорд за кількістю партій: граючи одночасно на 326 дошках, вона виграла 309 партій, 14 звела внічию і програла лише три. У 2006-му - знову рекорд: за 17 годин екс-чемпіонка світу Жужа Полгар зіграла підряд 1131 партію! Так що, так чи інакше, але життя сестер, навіть після відходу з великих шахів, пов'язана з цією великою грою.

Те, що не вдалося зробити в шахах двом старшим сестрам, продовжує доводити молодша, чия кар'єра виявилася найбільш зірковою. Юдіт Полгар стала у свій час наймолодшим гросмейстером у світі (у 15 років, на місяць раніше самого Боббі Фішера). Юдіт перемогла чи не всіх нині живих гросмейстерів-чоловіків. На піку кар'єри Юдіт стала мамою. У 2003-му народився син Олівер, через два роки - дочка Ханна. Вже з первістком на руках вона моталася по всьому світу. З чоловіком Густавом (він ветеринар, а познайомила їх собачка, яку молодша Полгар підібрала на дачі) Юдіт їздила на турніри, а в перервах між партіями годувала дитину грудьми! Тайм-аут взяла лише з народженням другої дитини. Але роль домогосподарки не для неї: Юдіт повертається в шахи.

Іноді здається, що вона й сама не знає, на які ще рекорди націлив її тато Ласло, який потроху відійшов від управління "сімейним шаховим підприємством". Як він і обіцяв дочкам колись, педагог-експериментатор перебрався в Америку. Само собою, разом з другим учасником успішного експерименту - мамою Кларою із Закарпаття.

Ласло Полгар, як і обіцяв у своїй книзі, "виростив геніїв". Але кар'єру менеджера трьох геніальних доньок вирішив не продовжувати: цієї повної клопоту і боротьби діяльності він вважав за краще безбідне життя американського пенсіонера.

Кожного з нас природа обдарувала здатністю досягти величезних успіхів в улюбленій справі, достатньо лише правильно підійти до цього питання. Що ж заважає нам зробити це? Відмовитися від старих, нав'язаних нам стереотипів і виховати геніальність якщо не в собі, то хоча б у своїх дітях?

Пілсямова сестер Полгар:

Зустріти разом відразу всіх сестер Полгар практично неможливо: вони давно живуть у різних країнах. Старша, Жужа, чемпіонка світу з шахів серед жінок, живе в США, де веде шахові семінари в Технологічному університеті в Техасі. Середня, Софія, переможниця багатьох жіночих шахових олімпіад, - з чоловіком в Ізраїлі. І тільки молодша, Юдіт, найбільш «зіркова» із сестер, як і раніше живе з родиною у Будапешті.

Разом сестри обов’язково збираються раз на рік на незвичайний шаховий турнір у Будапешті, який не має аналогів. Цей свого роду сімейний шаховий фестиваль - День шахів сестер Полгар - проходить в грудні. Обстановка розкута, заходь хто хочеш: діти і батьки, дідусі та онуки. Хтось осягає ази, хтось бере участь у сеансах одночасної гри, хтось розбирає відомі партії. А для журналістів - це рідкісний шанс поспілкуватися з усіма чемпіонками Полгар відразу.

- Психологи і педагоги століттями шукають рецепт успіху. А ви, схоже, знайшли. Можете пояснити, в чому секрет сестер Полгар? Як відразу три сестри з однієї сім'ї стали гросмейстерами?

Старша сестра, Жужа, перед відповіддю замислюється, як перед важливим ходом, і переглядається з сестрами:

- Нещодавно в Італії збирали конгрес на тему: "У чому секрет успішних людей?". Запросили і мене, довелося відповідати. Якщо коротко, я сказала: тут немає нічого надприродного, запорука успіху - цілеспрямованість, дисципліна і мотивація.

- Я б додала, - підхоплює середня, Софія, - ще й знання іноземних мов.

- А я б, - каже молодша і найвідоміша, Юдіт, - додала: праця, праця і праця. От якщо зібрати все це разом, то і отримаємо рецепт успіху.

- А ваші діти? Вони теж генії?

- Знаєте, - відповідає Жужа, - батько присвятив нам все життя. Це вимагало від нього неймовірних зусиль, і на внуків його вже просто не вистачить. Що стосується нас, то ми намагаємося, звичайно, дати своїм усе можливе, але чи виростуть з них чемпіони - не беруся сказати.

За матеріалами: http://www.crestbook.com, http://www.kommersant.ru, http://ua-reporter.com, http://www.polgarjudit.com/.