Як пояснити дитині що не потрібно боятися сказати чого вона хоче в дитячому садку?

Добрий день. Розказую свою ситуацію. В мене синок, 4,5 рочки, дуже активний, постійно в русі, почав говорити дуже рано, в 8 місяців вже розказував самостійно казочки. Проблем зі спілкуванням в колективі ніколи не було. При контакті з дітьми в любому місці, чи то вдома чи на майданчику чи в гостях, сам завжди іціює гру з дітками, знайомиться, дає іграшки, ділиться солодощами, виражає лідерство у групі, але якщо є дитина що хоче гратися по своїх правилах не заперечує і підтримує гру. Завжди придумує собі заняття вдома сам. Також є у нас менший братик. Зараз 2 рочки виповнилося. Грається зним від народження, дуже любить і піклується про нього.
В садочок минулого року ходили дуже рідко. На весні уже частіше, але до обіду. Спати не хотів, так як перестав спати вдома вдень ще в 7 місяців. 
Восени вже стали відвідувати дитячий садочок частіше, практично кожного дня. Але в жовтні захворів і практично місяць були вдома, могли і швидче прийти але не було ввімкнене тепло у садку, я вирішила не водити поки не буде опалення.
З листопада стала пробувати залишати його на обід, няня старша жінка, вмовила якось його і синок почав спати, що для мене дуже дивно)
Але за декілька днів після того як став спати в садку, сталася неприємність. Під час сну він став какати у штанці, що неприпустимо для нього взагалі.
На горщик я навчила його дуже рано, в рік про памперси не було мови взагалі, просився сам, навіть вночі прокидався кщо хотів і сідав на горщик пісяти. А про какання немає мови взагалі.
Для мене звістка що какає в штанці моя дитина стала шоком. Я не могла знайти цьому пояснення. Син казав, що вихователі забороняють вставати з ліжка під час сну і він боявся порушити цю заборону. Я це сказала вихователям, але вони ж звісно відмовилися це підтверджувати, сказали, що все дозволяють.
Потім вже ніби все залагодилося, в сні таких казусів не було, але став какати так під час занять.
Казав мені, що не можна вставати під час уроків і іти в туалет. Вихователі це заперечують. А я знаю що моя дитина мене не обманює. Я пояснюю що не залежно що відбувається, якщо хочеш то ідеш в туалет не зважаючи ні на що. Не стримуватися і не чекати.  Каже що розуміє. Але вчора  прийшла забирати його і знову таке. 
Не було багато разів за все наше перебування в садку. Може разів 3 того року і 2 тепер. Але ж було.
Я думаю що він просто боїться сказати, бо строгі вихователі або не знає як сказати.  
З харчуванням у нас проблематично. Дуже мало що їсть вдома, а в садку то лише чай зранку і картоплю з супу в обід. Це вся його їжа там, не подобається йому.
Але вчора от прийшов з садка і їв один хліб. Я просила щоб поїв більше, щось тепле. Він сказав, що вихователі сказали вдома не їсти, щоб він не какав у садку.
З шлунком проблем не було ніколи. Але тепер що буде якщо так харчуватися?
Що мені робити скажіть?  
Я також думаю що какає він через свій протест на садок. Ми ще ні разу не пішли до нього без сліз, каже що він боїться іти в садок, що йому там не цікаво і хоче бути з мамою . Психологічний рівень.
Що ви скажете? 

Виглядає так, що Вашому синові і правда некомфортно, що для нього саме цей садок, саме ці вихователі і група - це завеликий стрес, з яким йому важко справитися самому. Якщо до цього часу він плаче, то варто прислухатися до його слів, оскільки в такому віці, якщо в садку нормальна атмосфера і турботливі вихователі, діти вже цілком здатні адаптуватися і звикнути. Можливо, варто пошукати групу з меншою кількістю дітей і м'якших вихователів, а ще краще (звісно, якщо є така можливість)- зробити паузу на півроку і спробувати знову, коли хлопчик трохи підросте і зможе краще адаптуватися, або вже почекати до школи. Пам'ятайте, що дітки всі різні, є такі, які мають чутливу нервову систему - їх треба оберігати і створювати їм умови для кращої адаптації - можливо Ваш синочок якраз такий.
Ще одне - як мама, не як психолог, я інколи раджу піти тихенько послухати, як спілкуються вихователі з дітьми, коли не чують батьки. Поспостерігати уважніше, чи турбуються справді про дітей, вислуховують, дають дітям говорити? Інколи спостереження досить красномовні.

Бажаю Вам розв'язати цю ситуацію на користь вам всім