Вибір жінки: діти і/або кар’єра

Відомо, що в останні десятиріччя відбуваються процеси глобалізації та інтенсифікації змін у різних сферах життя, суттєво змістились гендерні аспекти в суспільній свідомості, що не могло не відобразитись на сучасних жінках. Зросла як кількість рольових очікувань від жінок, так і рольова напруга в межах кожної з виконуваних жінкою ролей. Відображення складних сучасних процесів, що відбуваються з жінкою, у своїй практичній роботі я помітила, коли при консультаціях діти з різних сімей  обирали на роль мами іграшку, що більше скидається на особу чоловічої статі. З’ясування, звідки у дітей таке бачення матері, приводило до висновку про наявність у сім’ї  інтенсивного рольового конфлікту – як бути мамою і професіоналом одночасно, або як зробити вибір між цими сферами діяльності жінки?

У періодичній пресі я зустріла вдалий опис даної проблеми: якщо раніше успішність жінки в суспільстві демонстрували добре виховані та доглянуті діти й вичищена до блиску кухня, то від сучасної жінки очікується карколомна кар’єра, добре виховані та доглянуті діти і… вичищена до блиску кухня.

Сучасна жінка часто опиняється перед необхідністю або зробити усвідомлений вибір пріоритетної для неї сфери – за принципом або/або, або напрацьовувати індивідуальний рольовий баланс за принципом і/і.

Розглянемо варіант надання переваги материнству і реалізації жінки в межах сімейних обов’язків.

З одного боку, суспільна думка, як правило, схвальна щодо таких жінок. Водночас, за даними літератури з вікової, гендерної та психології розвитку і власної консультативної і психотерапевтичної практики  у вихованні такі жінки схильні до гіперопіки, навіюють своїм дітям життєві сценарії, пов’язані з власною соціальною нереалізованістю, часто інфантилізують вже дорослих дітей, мають потребу бути включеними в сімейне життя синів чи доньок, чим ускладнюють особистісне становлення дітей на різних вікових етапах. До того ж, якщо вибір здійснено не на основі ідентифікації себе з традиційною роллю жінки, а внаслідок соціального тиску з боку значимих осіб, насамперед чоловіка чи інших найближчих рідних; чи внаслідок життєвої ситуації – наприклад, при народженні дітей з особливими потребами, у жінки виникають проблеми з самооцінкою (відчуття меншовартості через невключеність до життя соціуму та неможливість інших видів самореалізації), підвищується ризик розвитку депресій та інших емоційних розладів, вона стає менш економічно захищеною в сучасному світі, може потрапляти в насильницький тип побудови стосунків, коли вона виступає в ролі жертви щодо чоловіка, і в ролі агресора щодо дитини.

Кар’єра ціною відмови від материнства також часто призводить до виникнення депресій чи нервових зривів у жінок, оскільки конкуренція на незвичному полі (у великій політиці чи бізнесі) може виснажувати, призводити до втрати сенсів життя. Необхідність уникати незапланованої вагітності негативно відображається на сексуальному житті жінки, може спонукати її робити аборти, що в цілому є травматичним як для її фізичного, так і психічного здоров’я. Соціальні успіхи потребують постійного підкріплення, оновлення, готовності до конкуренції «без правил»…

За нашими спостереженнями кожний такий перерозподіл рольових пріоритетів дається жінкам великою ціною. Нова, не опанована роль материнства (особливо після перших пологів або коли в сім’ї єдина дитина) стає стрес-фактором для жінки: невпевненість в своїх діях, тягар відчуття відповідальності за дитину, мало усвідомлений регрес власної поведінки, неможливість планувати та прогнозувати свої дії внаслідок дитячої спонтанності, необхідність переглядати і наново узгоджувати ролі та обов’язки в сім’ї породжують інтенсивну тривогу, невпевненість в собі, дестабілізують самооцінку.

Низка внутрішньоособистісних та міжособистісних конфліктів породжують бажання мати «зону стабільності» - повернутись на роботу з визначеними і знайомими обов’язками, певним статусом в групі, більш прогнозованим розкладом подій. Особливо, якщо жінка змолоду набула престижну професію лікаря, юриста тощо (соціальний статус цих професій сприяє зміцненню самоцінності жінки та впевненості в собі). Негативним наслідком зменшення материнської уваги до дитини стають проблеми з її здоров’ям чи поведінкою. Знову ж таки для жінки може поставати проблема перегляду життєвих пріоритетів.

Складність реалізації принципу І/І в житті сучасної жінки, на нашу думку, в тому, що у сучасної української жінки відсутня можливість звернутись до досвіду своїх матерів і бабусь в плані вдалого прикладу поєднання згаданих ролей, оскільки історично згідно традицій жінка або цілковито реалізовувалась в межах сім’ї, або законодавчо стимулювалась до чим скорішого повернення на виробництво згідно культурно-історичних умов.

На нашу думку, в період пошуків жінкою чи сім’єю відповідей на питання якій сфері надати перевагу, чи як таки поєднати дітей і кар’єру адекватним буде звернення до психотерапевтів. Психотерапія допомагає усвідомлено і своєчасно переглядати пріоритети, гнучкіше адаптуватись до змін, що виникають (наприклад, в період хвороби дітей чи перевтоми мами формула вибору може набувати чіткого Або/або.., при цьому бажаним напрямком може залишатись скерованість жінки на і/і).

Завдання психотерапії в кожній індивідуальній ситуації будуть конкретизуватись. Так, зрозуміло, що в період надання переваги одній з ролей безумовно слід опрацювати «втрату» інших можливостей, пов’язаних з тимчасово відкладеною ідентичністю. У випадках поєднання ролей важливо терапевтизувати відчуття провини у жінки-матері – саме воно, а не її зайнятість на роботі часто призводить до виховних помилок та до виникнення небезпечної для психічного здоров’я жінки самоагресії.

Можливими напрямками контексту терапії можуть ставати також:

• взаємовідносини такої жінки з іншими представницями цієї статі в родині внаслідок можливих ціннісних розходжень щодо бачення призначення жінки;
• стосунки з чоловіком, гармонізація основних сфер життєдіяльності сім’ї - сексуальної, рекреаційної, виховної, господарської тощо;
• стосунки з колегами на роботі;
• вдосконалення загальних навичок планування і розподілу часу, обходження з іншими своїми ресурсами.

Дотримання орієнтації суспільства на поєднання жінкою ролей за принципом і/і підвищує вимоги до мережі соціальних закладів, покликаних полегшувати реалізацію материнських функцій – до медичних закладів та навчально-виховних дошкільних установ, формує соціальний запит на якісно та фахово підготовлених нянь, гувернанток, домашніх вихователів тощо. Підвищуються вимоги до психологічної культури сімей,  посилення гнучкості та взаємозамінності ролей чоловіків і жінок у веденні домашнього господарства та вихованні дітей. Тобто, проблема «діти і/або кар’єра» не є лише жіночою, вона стосується і чоловіків, і сім’ї в цілому, і широкого соціуму.

Вікторія Башкірєва, дитячий та сімейний психотерапевт