Пам'ятаєте, що вас найбільше турбувало в дитинстві? Можливо, постійні війни з батьками, які наказували вам, що робити і «не збиралися з вами нічого обговорювати»? І цей досвід ви точно не хочете застосовувати стосовно власних дітей?

Якщо ми хочемо виховати покоління добрих, чуйних та відповідальних людей, ми повинні знати, як це правильно робити. Психолог та психотерапевт Кеті Герлі (Katie Hurley) надає кілька порад сучасним батькам.

«Настав час батькам перестати почуватись винними чи каятися у речах, які, на їх думку, вони роблять неправильно. За останні кілька десятиліть батьківство розвинулось у правильному напрямку. На щастя, минули часи, коли вважалось, що дитина повинна просто слухатись дорослих і безвідмовно виконувати їх вказівки та накази, а у випадку непослуху єдиним рішенням було покарання. За ці роки ми багато чому навчились, ми знаємо, наприклад, що тілесні покарання завдають непоправної шкоди психіці дітей, і кричання на дітей не найкращий метод виховання», - каже Кеті Герлі.

Позитивне батьківство

Виховання дітей ніколи не було легким завданням, і наші бабусі, дідусі та батьки допускали помилки, як допускаємо їх і ми, сучасні батьки. Кожне покоління має свої «методи», можливості, стреси, перешкоди та проблеми, з якими батькам доводиться стикатися та давати ради. Звичайно, проблеми, з якими ми зустрічаємося, дуже відрізняються від труднощів, які переживали наші батьки.

«У будь-якому випадку, зміни у стилі виховання та підході до дітей, що відбулися в останні десятиліття, вважаються спеціалістами корисними. Нижче наведені сучасні принципи виховання дітей є чудовими цеглинами для так званого позитивного батьківства. Бо кожен день - це можливість шукати щось нове, сучасні батьки вільні вирішувати, яким емоціям надавати перевагу: позитивним чи негативним», - переконана Кеті Херлі.

То що ж нинішні батьки роблять по-іншому, виховуючи щасливих та успішних дітей? Чи належите й ви до них?

Ми дбаємо про почуття

Звичайно, ми знаємо, що кожна дитина по-різному переживає свої почуття та емоції. Одним потрібно ділитися ними, інші майже нічого не показують і замикаються в собі. Звичайно, нормально відчувати смуток, гнів, розчарування, тривогу, несправедливість чи тугу. У будь-якому випадку для людини корисно вміти висловлювати ці негативні емоції, довіряти їм і внутрішньо їх обробляти. Тільки такий підхід веде до формування здорової впевненості в собі та емпатії. Навчіть своїх дітей з раннього віку, що вони не повинні соромитися своїх почуттів та емоцій, показуйте їм, як з ними поводитися і давати ради. Говоріть, пояснюйте, будьте для них прикладом.

Ми готові вчитися

Ви можете прочитати десятки посібників та "розумних" книг про виховання дітей, проте повсякденна реальність може вас здивувати, ошелешити і призвести до ситуації, коли ви будете відчувати безпорадність і вам потрібно діяти відповідно до власних переконань, цінностей та інтуїції. Кожен має свій власний стиль виховання, який йому близький і заснований на його суті, проте це не означає, що не потрібно постійно вчитися. Жодна книга, повна порад та підказок, не є істиною в останній інстанції, проте читання книг може змусити вас задуматись і переглянути стереотипи чи навіть деякі ваші погляди.

Якщо ви відчуваєте безпорадність, невпевненість у тому, що ви робите правильно і на благо своїх дітей, не соромтесь і звертайтеся за допомогою. Книги чи навіть сімейний терапевт чи психолог допоможуть вам поглянути на речі з іншої точки зору. Сучасні батьки не бояться пізнавати нове, не соромляться шукати поради у друзів, вислуховувати думку бабусь і дідусів чи експертів. Чорно-білий погляд на світ не є гарним прикладом для дітей.

Ми намагаємось бути більш близькими з дітьми

Ні, ми не говоримо про «батьків-гелікоптерів», занадто турботливих, які постійно переслідують своїх нащадків і перевіряють їх на кожному кроці. Такий підхід зазвичай призводить до виховання залежних та невпевнених у собі особистостей. Бути близькими із вашими дітьми означає гратися з ними, читати їм казки, грати у футбол, їздити на велосипеді, стріляти з лука, вчити плавати, слухати, говорити про проблеми, запитувати про друзів. Просто щиро цікавитися їхнім життям та приділяти їм значну увагу. Варто працювати над максимально відкритим спілкуванням, щоб діти знали, що можуть прийти до вас у будь-який час, коли життя ускладнюється, і не боятися розповісти про труднощі чи «неприємності».

Ми не боїмося зазнати невдачі

Помилки є частиною батьківства. Ніхто не може їх уникнути, і не потрібно за це соромитися чи турбуватися. Важливо, щоб ви вміли визнавати свої помилки і прямо про них говорити зі своїми дітьми. Вибачтеся, якщо помиляєтесь. Не робіть вигляд, що ви непогрішні. І якщо сприймати все з перспективою, почуття гумору є чудовим помічником по відношенню до дітей. Вам не потрібно виглядати ідеальним батьком перед своїми друзями, родичами або батьками однокласників ваших дітей! Щирість, вміння покепкувати над собою та сприймати складні ситуації з гумором сприяють тому, що ви ставатимете дедалі кращим батьком.

Ми захищаємо свої погляди

Думки щодо стилів виховання дітей загалом сильно поляризовані. І все-таки залишайтесь собою і будьте вірними своїм принципам. Тиск навколишнього середовища - чи це пов’язано з грудним вигодовуванням, використанням соски, одягання, гуляння або, наприклад, питання уміння дитини зав’язувати шнурки, - можна ігнорувати з чистою совістю. Не змагайтесь з іншими батьками, не порівнюйте себе чи своїх дітей з іншими, поважайте різні думки, але не дозволяйте їм маніпулювати вами в тому напрямку, в який ви не бажаєте прямувати.

Коли ви зберігаєте спокій у ситуації тиску, чітко стоїте на власній виваженій позиції, не дозволяєте маніпулювати вами, ви надсилаєте своїм дітям дуже важливе повідомлення: ніколи не бійтеся бути собою, приймайте власні рішення, не поводьтеся так, як хочуть інші.

Сімона Прохазка

Джерело: Maminka