До школи — з готівкою

"На завтра терміново принести гроші". Такі есемески щастя від активних жіночок із батьківських комітетів чи не щомісяця отримує більшість батьків школярів. При цьому всі знають, що теоретично Конституція гарантує право кожному на безкоштовну освіту. Але розуміють: без батьків школа загине. І покірно несуть гроші.

А ще, вибираючи школу для малюка, не забувають поцікавитися в адміністрації: скільки це коштуватиме? Бо не кожному гаманцю можуть бути під силу благодійно-примусові внески при вступі і щомісячні виплати у класні та шкільні фонди.

За даними комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, на утримання одного учня у бюджеті 2014 р. закладено 8,8 тис. грн на рік при потребі від 9,5 до 15 тис. грн. Але скільки з цих 8,8 тис. доходить до конкретного учня?

За результатами дослідження ГО "Європейська дослідницька асоціація" (ERA), проведеного за підтримки Освітньої програми Міжнародного фонду "Відродження", створення шкільних і класних фондів – дуже поширена практика: 91% батьків визнали, що в школах, у яких навчаються їхні діти, є такі фонди.

"Батьки запитують: а чи можна не допомагати школі? — розповідає Ю. Шукевич, голова громадської організації "Асоціація керівників шкіл м.Києва". — Державні чиновники кажуть — звичайно. А шкільні вчителі відповідають —ні, не можна, бо школі буде важко ефективно працювати. Виникає конфлікт інтересів". Як свідчить опитування ERA, 50% батьків упевнені, що загальноосвітня школа потребує їхньої підтримки. Але 43% — проти цього, оскільки переконані, що таким чином держава просто перекладає з себе відповідальність на самих громадян.

На які потреби використовуються зібрані батьками кошти? Зі шкільного фонду — здебільшого на ремонт шкіл (94% опитаних). З класного фонду — ремонт класів (79% респондентів), придбання технічних засобів та обладнання (51), засоби для миття й засоби гігієни (49), на подарунки вчителям (45) , придбання додаткових підручників (43).

У яку ж суму обходиться батьківській кишені допомога школі? За підрахунками ERA, у середньому батьки вносять в обидва фонди (класний і шкільний) близько 800—900 грн на рік.

За даними ERA, шкільні фонди як правило не мають юридичного статусу: лише 14% опитаних батьків зазначили, що фонди в їхніх школах зареєстровані як благодійні, і 3% — як громадські об'єднання чи організації. 65% респондентів узагалі не змогли відповісти на питання про юридичний статус фондів їхньої школи. Близько 20% респондентів взагалі не замислювалися над легалізацією функціонування класних і шкільних фондів.

Друга проблема таких фондів — відсутність кошторисного принципу формування бюджету. Це стосується, зокрема, і так званих вступних внесків.  За даними дослідження ERA, сплата вступного внеску під час зарахування до школи — обмежена практика (76% респондентів зазначили, що в їхній школі такого внеску немає). Його середня сума — від 600 до 700 грн. Юрій Шукевич сказав, що особисто знає столичну школу, яка навіть не входить до двадцятки найкращих, але вступний внесок у ній ще два роки тому сягав 900 євро.

Ще одна проблема — безпосередня участь адміністрації та вчителів у зборі коштів, матеріальних цінностей і послуг. За результатами опитування ERA, ключову роль у функціонуванні класного та шкільного фондів відіграють не батьки, а класний керівник (45% опитаних) та директор школи (50%). Рішення щодо суми, яку потрібно зібрати для наповнення шкільного фонду, ухвалює батьківський комітет або батьки на зборах (43%) чи шкільна адміністрація, а інколи й виключно директор школи (42% ).

Недостатній рівень прозорості та підзвітності витрат батьківських коштів є ще однією проблемою батьківських фондів. За даними дослідження ERA, найчастіше про витрати батьківських фондів звітують усно на загальних батьківських зборах. При цьому довіряють класним фондам 17%, шкільним — 62%.

На думку Ю. Шукевича, ідеальним виходом було б оприлюднення фінансової звітності на сайті школи або на сайті благодійної організації, якщо її створено. "Але це дуже небезпечно. Важко наважитися на прозору систему благодійних фондів у непрозорій державі з недосконалою роботою правоохоронних органів", — пояснює голова ГО "Асоціація керівників шкіл м. Києва".

За даними дослідження, лише 38% батьків щось чули про нормативне регулювання фондів батьківських внесків. Але дізнатися, як зробити фонди прозорими, хочуть лише 60% респондентів.

Однак назвати батьків пасивними також не можна. Бажання змінити нинішню систему обігу батьківських коштів спонукає їх до активних дій. Нам довелося поспілкуватися з представниками батьків принаймні з двох столичних шкіл, які ініціювали розслідування діяльності шкільного фонду і примусили директорів своїх шкіл звітувати про те, куди витрачено гроші. "З'ясувалося, що в нашій школі замість уроку фізкультури проводилася платно хореографія. За неї батьки початкової школи сумарно платили 27 тис. грн. на місяць. Що це за такі дорогі танці? Земля здається в оренду невідомо кому. А діти не можуть у вихідні прийти у м'яча пограти. І взагалі, з батьками не радилися щодо жодної статті видатків. Ми відкриємо у соціальних мережах спеціальну сторінку, яка стане для всіх небайдужих батьків майданчиком, де можна буде обговорити спільні проблеми і допомогти одне одному", — зауважив один із батьків.

Примітка: Опитування було проведено в січні — лютому 2014 р. методом онлайн-інтерв'ю (респондент самостійно заповнював анкету через Інтернет). У ньому взяли участь жителі міст із населенням 50 тис. і більше. Вибірку було розроблено в розрізі чотирьох регіонів України: Центральний регіон (Вінницька, Житомирська, Київська, Кіровоградська, Полтавська, Черкаська, Чернігівська області, м. Київ); Східний регіон (Харківська, Дніпропетровська, Запорізька, Донецька, Сумська, Луганська області); Західний регіон (Львівська, Хмельницька, Чернігівська, Рівненська, Івано-Франківська, Тернопільська, Волинська, Закарпатська області); Південний регіон (Миколаївська, Одеська, Херсонська області, АР Крим). Загалом опитано 357 батьків школярів, які навчаються в середніх освітніх закладах державної та комунальної форми власності.

Оксана Онищенко, "Дзеркало Тижня. Україна"