Давайте думати! Як навчити дитину критично мислити

Ми всі схильні відносити себе до розумних людей, але кожен з нас — частіше чи рідше — все-таки робить неправильні вчинки. Дозволяємо себе обдурити; не завжди можемо відрізнити хорошу людину від поганої; стаємо жертвами шахраїв, одружуємося з недостойними; робимо непродумані покупки, повіривши недобросовісній рекламі чи спритному продавцеві, голосуємо за політика, який потім нас розчаровує; дозволяємо втягти себе в сумнівні оборудки; втрачаємо гроші, повіривши державі, банку або пройдисвіту; завдаємо шкоди своєму здоров’ю, піддавшись пристрасті до шкідливих продуктів, алкоголю, тютюну...

І було б не так страшно, якби це стосувалося тільки нашого життя. Все набагато драматичніше, коли йдеться про наших дітей. Такий-сякий життєвий досвід уже є певним захистом від непоправних вчинків. А молодь з її бажанням довести свою самостійність, дорослість, незалежність від батьків та їхньої думки — це справжня впольована дичина для армії шахраїв, пройдисвітів і злочинців. Саме тоді, коли наші діти найбільш уразливі, вони найменш готові дослухатися поради чи думки своїх батьків. І хоч головою об стінку бийся, влаштовуй які завгодно скандали, у відповідь скоріш за все почуєш банальне: «Мамо/тату, ти нічого не розумієш». Що ж робити, невже все так фатально?

Хто навчить цього наших дітей?

У своїй книжці «Психологія критичного мислення» відомий американський психолог Дайана Халперн розглядає критичне мислення як інструмент для набуття знань. Таке мислення передбачає застосування безлічі конкретних інструментів, методів і технік, яких цілком можна навчитися.

Критично мисляча людина завжди має свою позицію, може переконливо аргументувати свою думку. Добре знає значення слів, уміє сформулювати свої думки й відстоювати свої погляди в дискусії. Вміє слухати й чути співрозмовника, логічно міркувати й робити правильні умовиводи; перевіряти гіпотези, аналізувати аргументацію опонента, свої й чужі помилки, робити на їхній основі правильні висновки. Така людина розуміє закон імовірності, вміє ухвалювати обдумані, зважені, розумні рішення, оцінювати бажані й небажані наслідки певних дій. Вона здатна чітко ставити завдання, планувати свою діяльність, демонструвати гнучкість розуму і готовність до сприйняття нових ідей.

Критично мисляча людина постійно опановує нові знання, перебуваючи в безперервному пошуку істини. Збирає важливу інформацію, осмислює, аналізує й систематизує її. На основі отриманої інформації шляхом логічних умовиводів приходить до важливих і надійних знань про світ. Уміє пов’язати з власним досвідом і творчо застосувати нові знання в різноманітних сферах практичної діяльності, у громадському й повсякденному житті. Чудово орієнтується в інформаційних потоках, використовує книжки й Інтернет як інструмент самоосвіти. Ставить собі й іншим запитання, на які все життя шукає відповіді, розвивається і самовдосконалюється.

Уміння критично мислити потрібне людині, щоб:

• усвідомлено сприймати навколишню дійсність;

• учитися відрізняти добро від зла;

• уміти сумніватися;

• не створити собі кумира;

• не стати об’єктом маніпуляцій і сліпим знаряддям у чиїхось руках;

• самому не бути безсовісним маніпулятором;

• якомога рідше виступати в ролі ошуканого, дурника, лоха, біомаси, частини натовпу;

• не бути втягнутим у сумнівні групи (компанії, організації, структури, об’єднання, секти тощо), що загрожують втратою репутації, самоповаги, добробуту, сім’ї, свободи й навіть життя;

• перебуваючи в полоні кохання, зробити, проте, свідомий вибір партнера;

• не стати жертвою шахраїв від політики, релігії чи криміналітету; віруючи в Бога, не бути сліпим фанатиком;

• уміти відрізнити істинного пастиря душ людських від воцерковленого політика, попа-бізнесмена або просто чиновника від церкви;

• бути солдатом, вірним своїй Батьківщині, але ніколи не стати воєнним злочинцем;

• не бути підвладним соціально небезпечним стереотипам і упередженням;

• думати власною головою, вміти ставити й вирішувати найскладніші життєві питання;

• мати власну думку, вміти її формулювати, аргументувати, обговорювати з іншими людьми, поглиблювати, а можливо, й змінювати;

• учитися не тільки на своїх помилках, а й на помилках інших;

• уміти прогнозувати наслідки своїх вчинків;

• тверезо оцінювати свої слабкі й сильні риси;

• розвиватися, самовдосконалюватися, ставати кращим, добрішим, великодушнішим;

• усе життя пізнавати істину, усвідомлюючи, що це процес безконечний;

• знайти прекрасне й захопливе хобі на все життя — ДУМАТИ!

А що нам під силу?

Важко визначити, наскільки ефективно всього цього навчають наших дітей у школах і вишах. Але багато що й нам під силу. Що ж до маленьких дітей, то особливу увагу слід приділяти розвиваючим іграм, головоломкам, задачам на логіку. Крім цього, розмовляйте з маленькими дітьми про те, що добре й що погано; чи правильно вчинив герой казки, фільму або хтось зі знайомих. Не осуджуйте людей, а просто обговорюйте конкретні вчинки і їхні наслідки. Привчайте дітей прогнозувати результати своїх дій. Прищеплюйте їм уміння розпізнавати наміри навколишніх (зокрема й погані). При цьому важливо прищепити обережність, але не боягузливість; здоровий скептицизм, але не цинізм; уміння критично мислити, але не критиканствувати. Це нелегко, але водночас дуже цікаво — разом із дітьми міркувати, аналізувати, робити висновки...

Не менш важливо розмовляти про різні життєві історії й зі старшими дітьми. Корисно також обговорювати книжки і фільми, а саме — наскільки правдиво вони віддзеркалюють життя. Це не тільки готуватиме дітей до дорослого життя, а й допоможе сформувати з ними теплі довірчі стосунки. Але для цього важливо самим дружити зі здоровим глуздом, критично осмислювати навколишню дійсність.

Навчити дітей можна тільки того, що вміємо самі

Один з важливих аспектів критичного мислення — вміння протистояти маніпуляціям. У цьому зв’язку — буквально кілька порад.

Нічого не приймайте на віру. Завжди намагайтеся зрозуміти, в чому саме вас хочуть переконати. Любіть людей, вірте їм, але не довіряйте нікому, якщо це пов’язано з грішми, документами, долею вашої сім’ї.

Ніколи не ухвалюйте поспішних, непродуманих рішень, одразу кажіть тверде «ні», якщо на вас тиснуть. Якщо у вас висока сугестивність, просто не йдіть на контакт із незнайомими людьми, всілякими розповсюджувачами тощо. Прислухайтеся до тих, хто хоче вас застерегти від необачного кроку.

Цікавтеся іншими людьми, їхнім внутрішнім світом, долями й повсякденним життям. Старших розпитуйте про пережите. Але й у цьому разі не приймайте на віру все, що вам розповідають. Багато хто схильний прикрашати, фантазувати, подавати минулі події у світлі нинішніх соціально-політичних реалій. Завжди перевіряйте почуте, розпитуючи інших, читаючи книжки, переглядаючи документальні фільми. Навчіться порівнювати інформацію, подану ЗМІ, із власним життям, із тим, що ви бачите і чуєте від інших людей.

Процес пізнання істини безконечний. Думайте, слухайте, запам’ятовуйте, порівнюйте — і згодом у вас почне вимальовуватися достатньо об’єктивна картина навколишнього світу, нашого минулого і сьогодення.

Якщо ви так житимете самі, то легко навчите такого способу мислення й своїх дітей. Пам’ятайте, для підлітка навички критичного мислення життєво потрібні, щоб вижити в непростому дорослому світі, повному підступних пасток і професійних «ловців душ».

Чи дає все це гарантію того, що людина ніколи не обманеться і не стане об’єктом маніпуляцій? Звісно, ні. Це було б занадто просто. Саме про це каже народна мудрість. Трапляється, що й на мудрому чорт катається. Кінь на чотирьох ногах, та й то спотикається. Любов зла... Від помилок не застрахований ніхто й ніколи. Ми раді обманюватися, охоче заплющуємо очі на неприємне, нам хочеться вірити хоч у щось і хоч комусь. Та річ у тому — якою мірою. Ніхто не застрахований від помилок, але не можна, щоб помилкою стало все життя. А саме це може статися, якщо ми не вчитимемо наших дітей жити осмислено і з відкритими очима. І якщо самі не навчатимемося цього протягом усього свого життя. 

Марія Кириленко, «Дзеркало тижня»