Олеся, по поводу смысла "простить" я уже написала - никто не запрещает отстаивать свое "Я", почему надо всегда уступать? Мы уже взрослые девочки, у самих дети, и уж наверное имеем право жить своей жизнью. Просто злости и обиды быть не должно. А прощение нужно еще и для того, что не погрузиться в непростую ситуацию с головой и не потонуть в ней - что у тебя других дел нет? Вот если позволить обиде сидеть у тебя внутри - эта самая обида другие дела отодвинет на третий план, и будешь только тем и заниматься, что копаться в сложных отношениях со свекровью, ждать от нее очередной пакости, опять обижаться, копаться, ждать - б-р-р-р. Ты на это хочешь тратить свою жизнь? Не думаю. Поэтому я и писала о том, что надо перестать быть игроком. Вот представь: свекровь гадость какую-нибудь снова ляпнула - а ты как-бы со стороны - ну-ну, играйте-играйте, а я посмотрю... Удачи тебе!
І всім вам, дівчата, дякую - думаю, багато з вас мали схожі проблеми, як я. Мені було дуже приємно і корисно прочитати ваші пости. Ви всі - молодці!
Вчора на день народження чоловіка (ми вдома святкували), після застілля, поговорили ми з свекрухою. Вона сама до мене підійшла і вибачилася!!! Я в шоці! Це вперше в житті. Мені стало настільки легше, що не треба було підбирати слова, відчувати себе ніяково. За цей час неспілкування вона видно, зрозуміла, що я просто від неї втомилася. Я тільки сказала, що мені дуже приємно і що я вже не серджуся. Ага, ще сказала, що надіюсь, що таких сварок будемо з нею уникати. Просто вчасно треба замовчати Отак! Моя позиція принесла плоди Чи надовго - покаже час.
Рада, Олесю, що у тебе все владналося! З свекрухами іноді дуже важко. Але - дійсно, правильно пише Кіра - які б вони не були, вони - мами наших чоловіків, яких ми любимо
Прочитала я усі коментарі... Всі пишуть дуже розумні і практичні поради... Всіма можна і потрібно користуватись.
Але бувають такі люди, що можеш ти бути розумною, толерантною, розуміючою, а все одно нічого не виходить. Бо - ти ворог №1 у цієї людини. Таких випадків багато - і тоді краще взагалі не спілкуватись. Краще для усіх. Економиться купа часу, нервів та сліз
Прочитала я усі коментарі... Всі пишуть дуже розумні і практичні поради... Всіма можна і потрібно користуватись.
Але бувають такі люди, що можеш ти бути розумною, толерантною, розуміючою, а все одно нічого не виходить. Бо - ти ворог №1 у цієї людини. Таких випадків багато - і тоді краще взагалі не спілкуватись. Краще для усіх. Економиться купа часу, нервів та сліз
Ага, буває й так, що свекруха розцінює невістку, як суперницю, коли порушені стосунки в сім'ї чоловіка. І в таких випадках особливо важливо думати про себе і свою сім'ю, берегти і любити себе і зберігати свою нервову систему - адже інших людей багато, а ми в себе одні і заслуговуємо на любов і повагу.
І правильно, що краще в таких випадках не спілкуватися - а поберегти себе для себе, свого чоловіка і своїх дітей.
Я дуже сподіваюсь, що це не мій випадок Поки що завжди вдавалося договоритись - коли з меншими втратами, коли - з більшими
Але моя кума - це той випадок. Вони з свекрухою практично не розмовляють 7 років! І нічого - всі вже звикли, діти з чоловіком туди ходять, а вона - тільки коли дуже потрібно по телефону спілкується. Вони так одна одній "економлять" нерви, там коса на камінь найшла, на жаль...
Знаете, а я Вам скажу: свекрови Вы НИЧЕГО НЕ ДОЛЖНЫ!!! И угождать не должны. Не надо Вам стараться доказывать ей что-то, лучше расслабьтесь и смотрите, чтоб муж доволен был. Больше уверенности в себе. Возможно Вы даже больше и лучше заботитесь о муже, чем она, но свекровям же всегда как в анекдоте: "не знаю как, но не так!"
Почаще себе говорите сами, какая Вы классная и заботливая и что если свекровь этого не понимает, то Вам глубоко плевать на это!
А бабушкой она, если ума хватает, не перестанет быть.
Це одвічна наша проблема. Свекруха - це близька нам людина. Так багато анекдотів пишуть про тещ... Я тоді кажу, що жінки напевно анекдотів не складають. В мене теж постійні непорозуміння з свекрухою - ми зовсім різні. Наші відносини сильно зіпсувалися після народження нашої дитини. Я сильно страждала, бо навіть не хотіла розповідати про це чоловіку, не хотіла робити йому боляче. Але коли мені порадили поділитися всім з чоловіком - мені стало легше. Я пояснила йому всі свої думки, переживання. Він мене зрозумів, підтримав і в подальшому розряджав обстановку, коли все це повторювалося. Була ситуація, в якій мама була явно не права, про що вона знає, але так ніколи зі мною про це і не поговорила. Я думаю, що якби ми це обговорили, попросили одна в одної вибачення - все б змінилося. Так що Вам, Олеся, дуже пощастило, що свекруха у Вас вміє визнати свою вину:) З мамами чоловіків треба хоч якось, але підтримувати відносини.
Олеся, по поводу смысла "простить" я уже написала - никто не запрещает отстаивать свое "Я", почему надо всегда уступать? Мы уже взрослые девочки, у самих дети, и уж наверное имеем право жить своей жизнью. Просто злости и обиды быть не должно. А прощение нужно еще и для того, что не погрузиться в непростую ситуацию с головой и не потонуть в ней - что у тебя других дел нет? Вот если позволить обиде сидеть у тебя внутри - эта самая обида другие дела отодвинет на третий план, и будешь только тем и заниматься, что копаться в сложных отношениях со свекровью, ждать от нее очередной пакости, опять обижаться, копаться, ждать - б-р-р-р. Ты на это хочешь тратить свою жизнь? Не думаю. Поэтому я и писала о том, что надо перестать быть игроком. Вот представь: свекровь гадость какую-нибудь снова ляпнула - а ты как-бы со стороны - ну-ну, играйте-играйте, а я посмотрю... Удачи тебе!
Kira, большое спасибо за отзывы и советы!
І всім вам, дівчата, дякую - думаю, багато з вас мали схожі проблеми, як я. Мені було дуже приємно і корисно прочитати ваші пости. Ви всі - молодці!
Вчора на день народження чоловіка (ми вдома святкували), після застілля, поговорили ми з свекрухою. Вона сама до мене підійшла і вибачилася!!! Я в шоці! Це вперше в житті. Мені стало настільки легше, що не треба було підбирати слова, відчувати себе ніяково. За цей час неспілкування вона видно, зрозуміла, що я просто від неї втомилася. Я тільки сказала, що мені дуже приємно і що я вже не серджуся. Ага, ще сказала, що надіюсь, що таких сварок будемо з нею уникати. Просто вчасно треба замовчати
Отак! Моя позиція принесла плоди 
Чи надовго - покаже час.
Ще раз усім дякую!!!
Рада, Олесю, що у тебе все владналося! З свекрухами іноді дуже важко. Але - дійсно, правильно пише Кіра - які б вони не були, вони - мами наших чоловіків, яких ми любимо
Вот и ладненько! Олеся, теперь ты знаешь, что твоя свекровь не безнадежна, и если вы опять когда-нибудь повздорите, помни об этом. Удачи!
Прочитала я усі коментарі... Всі пишуть дуже розумні і практичні поради... Всіма можна і потрібно користуватись.
Але бувають такі люди, що можеш ти бути розумною, толерантною, розуміючою, а все одно нічого не виходить. Бо - ти ворог №1 у цієї людини. Таких випадків багато - і тоді краще взагалі не спілкуватись. Краще для усіх. Економиться купа часу, нервів та сліз
Ага, буває й так, що свекруха розцінює невістку, як суперницю, коли порушені стосунки в сім'ї чоловіка. І в таких випадках особливо важливо думати про себе і свою сім'ю, берегти і любити себе і зберігати свою нервову систему - адже інших людей багато, а ми в себе одні і заслуговуємо на любов і повагу.
І правильно, що краще в таких випадках не спілкуватися - а поберегти себе для себе, свого чоловіка і своїх дітей.
Я дуже сподіваюсь, що це не мій випадок
Поки що завжди вдавалося договоритись - коли з меншими втратами, коли - з більшими 
Але моя кума - це той випадок. Вони з свекрухою практично не розмовляють 7 років! І нічого - всі вже звикли, діти з чоловіком туди ходять, а вона - тільки коли дуже потрібно по телефону спілкується. Вони так одна одній "економлять" нерви, там коса на камінь найшла, на жаль...
Знаете, а я Вам скажу: свекрови Вы НИЧЕГО НЕ ДОЛЖНЫ!!! И угождать не должны. Не надо Вам стараться доказывать ей что-то, лучше расслабьтесь и смотрите, чтоб муж доволен был. Больше уверенности в себе. Возможно Вы даже больше и лучше заботитесь о муже, чем она, но свекровям же всегда как в анекдоте: "не знаю как, но не так!"
Почаще себе говорите сами, какая Вы классная и заботливая и что если свекровь этого не понимает, то Вам глубоко плевать на это!
А бабушкой она, если ума хватает, не перестанет быть.
Ви знаєте,почитала і зрозуміла,як мені пощастило зі свекрухою,за ввесь час у нас не виникло жодної суперечки!(Одружені 6 років.)
Бажаю усім взаєморозуміння!
Це одвічна наша проблема. Свекруха - це близька нам людина. Так багато анекдотів пишуть про тещ... Я тоді кажу, що жінки напевно анекдотів не складають.
В мене теж постійні непорозуміння з свекрухою - ми зовсім різні. Наші відносини сильно зіпсувалися після народження нашої дитини. Я сильно страждала, бо навіть не хотіла розповідати про це чоловіку, не хотіла робити йому боляче. Але коли мені порадили поділитися всім з чоловіком - мені стало легше. Я пояснила йому всі свої думки, переживання. Він мене зрозумів, підтримав і в подальшому розряджав обстановку, коли все це повторювалося. Була ситуація, в якій мама була явно не права, про що вона знає, але так ніколи зі мною про це і не поговорила. Я думаю, що якби ми це обговорили, попросили одна в одної вибачення - все б змінилося. Так що Вам, Олеся, дуже пощастило, що свекруха у Вас вміє визнати свою вину:) З мамами чоловіків треба хоч якось, але підтримувати відносини.
Сторінки