Ревнощі дитини

Доброго дня.
Склалося так, що чоловік мусить працювати за кордоном, а я, можна сказати, сама виховую 3-х діток (донечка-7 років,синам-5 років і 8 місяців). Так би хотілося, щоб жоден з них не відчував недостаток моєЇ любові. Після народження 3-Ї дитини, старший син змінився на всі 100%. З тихого, слухняного перетворився на бешкетника. Мені важко стало спокійно реагувати на його емоції. Останнім часом ми і дня не можемо прожити мирно. Здаєть, що син свідомо робить те, що я забороняю, і все закінчується словами "ти мене не любиш","я не хочу таку маму","моя мама зла". Покарання не діють, пробувала домовлятись-не діє, розмовляю, пояснюю.100 разів на день говорю, що люблю. Сьогодні чує, розуміє, обіцяє, що більше так не буде, а завтра все знову.
Порадьте, як залишатись самою доброю, самою любимою мамою на світі?

Доброго дня і Вам. Виглядає так, що до появи третьої дитини у вашій сім"ї домінував більш жіночий сценарій виховання - хлопчик був тихий і слухняний. Поява братика + відсутність тата - виклик для його чоловічої ідентичності. Хіба можна залишитись спокійним, коли є необхідність конкурувати і водночас бути старшим мужчиною, доки немає тата? Однак і Вам як мамі легше не стане від самого усвідомлення, що скоріш за все поведінка Вашого старшого сина може бути цілком зрозумілою за таких обставин.
Звертає увагу формулювання останнього речення - як залишатись самою доброю, самою любимою мамою на світі ? Ви маєте право бути самою собою, в тому числі і роздратованою, незадоволеною, втомленою. дітям бажано це коментувати, показувати від чого саме Ваш стан і настрій змінюється.
По можливості переважати мають висловлювання, які закріплюють бажану поведінку дітей: "Вдячна, що принаймні 5 хвилин тобі вдавалось бути зосередженим і допомагати мені. Я була трохи знервована, адже сьогодні вночі так і не вдалось відпочити. Я також сумую і навіть злюсь, що тата немає вдома, коли він так потрібен..." До того ж спробуйте організувати для себе зараз отримання знаків і слів любові від всіх значимих людей: батьків, братів-сестер, друзів, тощо, - Ви також потребуєте любові, і Вам самій необхідно про це чути частіше:) 
Коли діти кажуть, що не хочуть таку маму – це означає, що мамі не вдалось продемонструвати розуміння стану дитини (іноді це пов"язано зі сценарієм виховання - так взагалі не можна себе поводити, говорити). Звичайно, участь в психологічній групі для батьків була би в пригоді для Вас. Адже у вихованні сучасних дітей часто бракує інтуїтивного досвіду, особливо коли мова йде про протилежну стать.
На зараз і ці аргументи можете спробувати залучити - " я як жінка не витримую певних дій, можливо, тато на це реагував би інакше. І коли братик трохи подорослішає, з ним буде цікавіше, а я вже не настільки буду йому потрібна, будуть потрібні твої вміння бавитись з м"ячем, рушницею, розмальовками, тощо". Пропонуйте сину частіше оформлювати словами його емоційний стан - втоми, незадоволення чи радості, щоб крім поведінкового способу - бешкетувати, - він навчався сигналізувати про себе в більш дорослий, словесний спосіб. Йому можуть допомогти також індивідуальні сесії ігрової або пісочної терапії. Залишайтесь уважною до свого стану: якщо відчуття втоми, роздратування зростатимуть, інформуйте, спільно поміркуємо, що з тим робити.
З повагою, Вікторія