Ви є тут
...
допоможіть будь ласка. весь час сварюся з батьками,постійні крики,образи,зіпсований настрій. будь який маленький привід і сварка. заборонили гуляти,через що не можу бачитися з дорогою мені людиною,бо батьки зробили про неї висновок з зовнішнього вигляду і думка у них склалася не з найкращих. це єдина людина,яка завжди поряд в потрібні моменти,від якої відчувається опора і підтримка. коли говорю їм про це,то не сприймають серйозно. залишити все,як є не можу,дорогу людину забути також не варіант. батьки взагалі не спиймають мене серйозно,говорячи,що я ще дитина,мала і нічого не знаю,що вони знають все краще. прошу у мами якусь допомогу,пораду щодо того,як впросити тата,щоб пустив гуляти,вона каже,що нічого не знає. складається деколи враження,що батькам на мене всеодно і вони роблять все,щоб позбавити мене того,без чого я не можу. допоможіть,що робити будь ласка. як добитися розуміння,поваг і налагодити з ними контакт?
Доброго дня.
Перш за все хочу сказати, що співчуваю вам. Мало того, що ви переживаєте напевно найважчий етап життя - підлітковий - у вас іще й є відчуття, що батьки вас не чують і не розуміють, не сприймають всерйоз. А ваших батьків з іншого боку - страшить те, що раптом їх дитинка перестає бути маленькою і вони не можуть це зупинити. Єдине, що ви можете зробити в цьому випадку - поступово брати на себе відповідальність за своє життя спочатку на побутовому рівні, а далі - на інших, тоді батькам не лишиться нічого, тільки визнати, що дитинка подорослішала і треба її відпускати. Правда в тому, що не завжди батьки можуть легко відпустити, вони роблять те, що роблять тільки тому, що й самі не знають, як будуть жити, коли у вас буде своє життя. У вас є вибір - або пояснити їм, що вони мають шанс втратити вашу довіру і взагалі вас, якщо не будуть вам довіряти, або спробувати самостійно навчитися бути відповідальною за своє життя.
І ще можу вам сказати - хоч зараз у це мало віриться - скоро стане легше, а ви вийдете з цього періоду сильнішою людиною. Не втрачайте віри в себе. у вас все вийде