Добрий день. Мій син, 7 років, боїться залишатися один в приміщенні, якщо грається в кімнаті, обов"язково повинен бути включений телевізор (хоча його не дивиться) і постійно бігає дивитись хто з присутніх вдома де знаходиться.

Добрий день. Мій син, 7 років, боїться залишатися один в приміщенні, якщо грається в кімнаті, обов"язково повинен бути ввімкнений телевізор (хоча його не дивиться) і постійно бігає дивитись хто з присутніх вдома де знаходиться. Постійно перепитує, наприклад мене, куди йду, коли прийду, хоча я йому попередньо все пояснюю, навіть коли виходимо з кімнати він кричить "мама, або баба, ти куди?" інколи біжить за нами щоб впевнитися, що ми йдемо саме на кухню. Якщо засинає в іншій кімнаті біля тата(коли я допізна щось роблю), просить щоб я його обов"язково перенесла в нашу кімнату. Одним словом, він дуже боїться що залишиться сам. Друзів знаходить важко, з чужими дітьми не спілкується з раннього дитинства, якщо вже з кимось подружився, то дорожить дружбою. Друзів вибирає із "хуліганів" відповідно їх наслідує, поки що можу пояснити, що добре і що погано, але думаю що в майбутньому не буде прислухатися (впринципі як і всі діти). Вчиться добре, навчання йому дається. Додатково вчимо іноземну мову, дуже подобається футбол, плавання, хотів би навчитися малювати, але боїться записуватися в гуртки, боїться що його там поб"ють, хоча його ніколи ніхто не бив. Останнім часом дуже непосидючий, правда тільки біля своїх. Має багато енергії, а використати її нема куди. Пробували записати на танці, вливався в колектив довго, танцював поки я сиділа в класі, коли мене попросили вийти, почалася істерика-зірвав урок. А ще син постійно ниє, коли був маленький не нив, зате тепер почав, то він щось хоче, то навпаки не хоче, буде-не буде. Будь які спроби щось змінити, чимось зацікавити, якісь прогулянки, кафе, дні народження сприймаються "в штики". Має бути так як хоче він і все, а ми здаємось, тому що витримати це ниття за цілий день неможливо. У нас повна сім"я, бабусі, дідусі, він один внук і син, але сказати що він балуване дитя я не можу. Він хороший, золотий хлопчик(це я говорю не як кожна мама,що хвалить свою дитину), просто я не знаю як повисити його самооцінку, хотілось би щоб він був більш впевненим і самостійним. Моя вина в цьому велика, я тримала його завжди біля себе, я і тепер зациклена на ньому, але я не хочу що з нього виріс "мамчин синочок". Думаю що і мені потрібна допомога. Дякую